M134 Minigun
 | |
| Тип | Багатоствольний кулемет |
| Походження |  США |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1963 — дотепер |
| Оператори | .svg){kind=small} Велика Британія Ізраїль США УкраїнаДив. оператори |
| Війни | В'єтнамська війна та ін. |
| Історія виробництва | |
| Розробник | General Electric |
| Розроблено | 1960 |
| Виробник | General Electric, Dillon Aero INC, DeGroat Tactical Armaments, Garwood Industries |
| Виготовлення | 1960 |
| Характеристики | |
| Довжина | 801 мм  |
| Набій | 7.62 × 51мм NATO |
| Калібр | 7,62 мм |
| Дія | електропривод потужністю 1,5 кВт |
| Темп вогню | 2000—6000 |
| Дульна швидкість | 869 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 500 м |
| Максимальна | 300 м (ефективна) 1500 м (забійна) 3000 м (політ кулі) |
| Система живлення | роз'ємно — ланкова кулеметна стрічка |
M134 Minigun у Вікісховищі | |
M134 Minigun (з англ. M134 Мінігармата; також М134 Мініган; скорочено M134 (позначення в американській армії), Minigun або Мініган) — сімейство американських шестиствольних роторних кулеметів під набій 7,62×51 мм НАТО із високою швидкострільністю (від 2000 до 6000 пострілів за хвилину).[1] Побудовані за схемою Гатлінга.
Minigun використовується кількома підрозділами збройних сил США. Його версії мають позначення M134 і XM196 у Сухопутних військах США, а також GAU-2/A і GAU-17/A у Повітряних силах та ВМС США.
У зв'язку з надходженням на озброєння армії США вертольотів, в 60-х роках виникла необхідність в легкій і скорострільній зброї. Новий авіаційний кулемет М134 Minigun розроблювався компанією General Electric. Вперше застосований під час В'єтнамської війни де показав свою ефективність.
В 2025 році M134 "Minigun" на гелікоптерах Мі-8 та на бортах патрульних катерів Військово Морських Сил України активно та ефективно використовується Україною для перехоплення та знищення російських дронів-камікадзе "Шахед-136".
Мобільні вогневі групи успішно використовують "Minigun", встановлюючи на борт гелікоптерів Мі-8, які діють у складі мобільних вогневих груп протиповітряної оборони. Ці групи патрулюють певні зони та реагують на виявлення дронів радарами чи іншими засобами.[2]
.jpg)
.jpg)
Привід повороту блоку стволів — електричний. Скорострільність регулюється реостатом електроприводу і варіюється від 3000 до 6000 пострілів на хвилину. Маса установки — 22,7 кг без урахування систем боєживлення .
Використовуваний боєприпас — 7,62 NATO. Живлення патронами може здійснюватися із стандартної розсипної стрічки або за допомогою механізму ланкової подачі патронів. У першому випадку на кулемет ставиться спеціальний механізм «delinker», який здійснює витяг патронів із стрічки перед подачею в кулемет. Стрічка подається до кулемета через спеціальний металевий гнучкий рукав від коробів, що мають типову місткість від 1500 (повна вага 58 кг) до 4500 (повна вага 134 кг) патронів. На важких вертольотах (CH-53, CH-47) місткість патронних коробів для живлення одного кулемета може досягати 10 000 і навіть більш патронів .
Патрон досилається в нижній, остиглий ствол, постріл робиться зверху, викид гільзи праворуч. Використовується в підвісних контейнерах літаків , турельних установках транспортних і бойових вертольотів, в бокових установках літаків «Gunship». До цього ж типу відноситься і авіаційна гармата «Вулкан», де при веденні вогню спочатку стволи починають обертатися від електроприводу, а потім стріляють.
Афганістан
Аргентина
Австралія
Австрія[3]
Бразилія
Бруней
Велика Британія
Канада
Чилі
Колумбія – використовується на гелікоптерах UH-60L, Мі-17 і UH-1N
Чехія
Єгипет
Франція
Фінляндія[4]
Грузія[5]
Німеччина[6]
Індонезія
Ірак
Іран
Ізраїль
Італія
Японія
Йорданія
Малайзія
Мексика[7]
Марокко
Нідерланди
Нова Зеландія (тестується)
Норвегія
Пакистан
Парагвай
Перу[8]
Філіппіни
Польща[9]
Південна Корея
Румунія – використовується на гелікоптерах IAR 330[10]
Саудівська Аравія
Сербія
Сьєрра-Леоне
Іспанія
Швеція[11]
Таїланд
Туреччина
Україна[12]
США
В'єтнам
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- ↑ Dillon Aero M134D Minigun Weapon System (press video). Shooting Resources. 20 січня 2013. Архів оригіналу за 13 листопада 2021.
- ↑ «Мініган» на Ми-8: Україна озброює гелікоптери проти «Шахедів». Мілітарний (укр.). Процитовано 18 листопада 2025.
- ↑ RAL 7013 - Bell OH-58B Kiowa. doppeladler.com (нім.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Kammonen, Teemu (3 серпня 2012). Puolustusvoimien uusi ase: M134D 'Minigun'. Uusi Suomi (фін.). Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Armament of the Georgian Army. geo-army.ge. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Der kleine Giftzwerg kann auch anders (нім.). German Air Force. 11 квітня 2018. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ En Enero el Ejercito Mexicano recibira 400 full Kits M-134 minigun para Hummvees y Cheyenne (ісп.). Todopormexico.foroactivo.com.mx. 21 грудня 2010. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2012.
- ↑ Perú inspecciona las ametralladoras M-134D adquiridas a Dillon Aero. Infodefensa.com (ісп.). 25 квітня 2014. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Miniguny w końcu kupione. Altair Agencja Lotnicza (пол.). 11 січня 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Emisiunea Pro Patria din 13 aprilie 2025 (video) (рум.). Pro Patria. 13 квітня 2025. Подія сталася на 4:16 — через YouTube.
- ↑ Ny snabbskjutande kulspruta i omfattande ramavtal. www.fmv.se (швед.). Försvarets Materielverk. 23 травня 2023. Процитовано 25 травня 2023.
- ↑ Danylov, Oleg. Ukrainian minehunters Cherkasy and Chernihiv participate in Sea Breeze 2023 exercises. Mezha.
|
Це незавершена стаття про вогнепальну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 |
Сучасні роторні гармати | |||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
