M134 Minigun

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
М134 Minigun
DAM134DT.png
Тип: Багатоствольний кулемет
Походження: США США
Історія служби
Термін використання 1963 - 2017
Дата прийняття на озброєння 1960
Використання у Австралія Австралія

Бразилія Бразилія
Канада Канада
Чилі Чилі
Колумбія Колумбія
Франція Франція
Грузія Грузія
Ірак Ірак
Ізраїль Ізраїль
Італія Італія
Мексика Мексика
Нідерланди Нідерланди
США США
Велика Британія Велика Британія

Війни В'єтнамська війна та ін.
Історія виробництва:
Конструктор General Electric
Розроблено 1960
Виробник General Electric, Dillon Aero INC, DeGroat Tactical Armaments, Garwood Industries
Виготовлено 1960
Характеристики
Тип боєприпасу 7.62 × 51мм NATO
Калібр 7,62
Механізм електропривод потужністю 1,5 кВт
Бойова скорострільність 3000-6000
Дульна швидкість 869
Прицільна дальність 500
Максимальна дальність 300 (ефективна)
1500 (забійна)
3000 (політ кулі)
Тип боєпостачання роз'ємно — ланкова кулеметна стрічка

Commons-logo.svg M134 Minigun у Вікісховищі

M134 Minigunангл. M134 Mінірушниця; також М134 Мініган; скорочено M134 (позначення в американській армії), Minigun або Мініган) — назва сімейства багатоствольних скорострільних кулеметів, побудованих по схемі Гатлінга.

Історія[ред.ред. код]

У зв'язку з надходженням на озброєння армії США вертольотів, в 60-х роках виникла необхідність в легкій і скорострільній зброї. Новий авіаційний кулемет М134 Minigun розроблювався компанією General Electric. Вперше застосований під час В'єтнамської війни де показав свою ефективність.

Вертольоти озброєні Мініганами

Конструкція[ред.ред. код]

Вид з стрілецького місця
Стрільба з мінігану

Привід повороту блоку стволів — електричний. Скорострільність регулюється реостат ом електроприводу і варіюється від 3000 до 6000 пострілів на хвилину. Маса установки — 22,7 кг без урахування систем боєживлення .

Використовуваний боєприпас — 7,62 NATO. Живлення патронами може здійснюватися із стандартної розсипної стрічки або за допомогою механізму ланкової подачі патронів. У першому випадку на кулемет ставиться спеціальний механізм «delinker», який здійснює витяг патронів із стрічки перед подачею в кулемет. Стрічка подається до кулемета через спеціальний металевий гнучкий рукав від коробів, що мають типову ємність від 1500 (повна вага 58 кг) до 4500 (повна вага 134 кг) патронів . На важких вертольотах (CH-53, CH-47) ємність патронних коробів для живлення одного кулемета може досягати 10 000 і навіть більш патронів .

Патрон досилається в нижній, остиглий ствол, постріл робиться зверху, викид гільзи праворуч. Використовується в підвісних контейнерах літаків , турельних установках транспортних і бойових вертольотів, в бокових установках літаків «Gunship». До цього ж типу відноситься і авіаційна гармата «Вулкан», де при веденні вогню спочатку стволи починають обертатися від електроприводу, а потім стріляють.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]