Oshkosh L-ATV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Oshkosh L-ATV.jpg

Легкий броньований всюдихід L-ATV

Oshkosh L-ATV
Загальні дані
класифікація легкий бойовий тактичний позадорожній броньований автомобіль
компонувальна схема Класична:
відділення керування та бойове — в середній частині,
моторне — спереду
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the United States.svg США
розробник Oshkosh Corporation
компанія-виробник Oshkosh Defense
роки виробництва 2006 —
основні країни-оператори Flag of the United States.svg США, Австралія Австралія
війни Війна в Афганістані,
Війна в Іраку
Основні параметри
бойова маса, т 6 400 кг
екіпаж, осіб 1+1(стрілець)
десант 2—4
Броня
тип броні MRAP
(є можливість встановлення броні з поліпшеним захистом)
Озброєння
додаткове озброєння на змінній турелі:
- або кулемет Browning M2
- або кулемет M240
- або гранатомет Mk 19
- або ПТКР BGM-71 TOW
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
трансмісія гібридна
підвіска інтелектуальна незалежна
TAK-4i™
колісна формула 4х4
швидкість по шосе, км/год. 112 (70 миль/год)
запас ходу по шосе, км 480 (300 миль)

Oshkosh L-ATV — легкий бойовий тактичний позашляховий броньований автомобіль (англ. Light Combat Tactical All-Terrian Vehicle (L-ATV)), один із шести претендентів, представлених на конкурс за «Програмою розроблення нового легкого тактичного транспортного засобу загального призначення» (англ. Joint Light Tactical Vehicle (JLTV)), який повинен у 2015-му році замінити частину парку застарілих HMMWV.[1] Автомобілі L-ATV забезпечують вищий рівень захисту MRAP, ніж існуючі нині «Humvee».[2]

Історія[ред.ред. код]

Створення транспортного засобу L-ATV компанією Oshkosh Defense було розпочато у 2006-му році ще до започаткування «Програми розроблення нового легкого тактичного транспортного засобу загального призначення» JLTV.

Попри те, що у 2008-му році контракт на перший етап виробництва було втрачено, у 2010-му було виготовлено перший дослідний зразок, який у листопаді 2010-го успішно пройшов випробування на трасі Baja 1000.[3]

23 серпня 2012-го армія США та корпус морської піхоти США відібрали L-ATV для наступного етапу цієї програми — «Розроблення і розвитку виробництва» (англ. Engineering and Manufacturing Development (EMD)). Згідно із контрактом, компанія повинна була виготовити 22 дослідних зразки транспортних засобів протягом 27-ми місяців для проведення їх випробувань в умовах експлуатації.[4]

В червні 2013-го дослідні зразки L-ATV брали участь у приймальних випробуваннях «Генеральної служби програми JLTV США» (англ. U.S. JLTV Joint Program Office) у Куантіко (штат Вірджинія). Транспортні засоби успішно пройшли випробування на полігоні з тяжкими позадорожніми умовами (англ. Severe Off-Road Track (SORT)) без відмов. Випробування на полігоні з тяжкими позадорожніми умовами показали здатність до ефективного маневрування на крутих схилах, до крутих поворотів та до роботи на гірських ландшафтах.[5]

У серпні 2013-го компанія надала свої перші, виготовлені у рамках програми JLTV, дослідні зразки L-ATV для державних експлуатаційних випробувань після успішного їх інспектування Агенцією управління контрактами міністерства оборони (англ. Defense Contract Management Agency (DCMA)). Для подальшої участі у конкурсі було відібрано чотиридверний варіант загального призначення та дводверний вантажний варіант.[6]

27 серпня 2013-го, Армія США та Корпус морської піхоти США оголосили, що повномасштабні випробування дослідних зразків за програмою JLTV, які повинні надати одночасно три компанії-конкурсанти, повинні розпочатися наступного тижня. Кожна з компаній повинна була надати 22 транспортних засоби та шість причепів на Абердінський випробувальний полігон, що у штаті Меріленд, та на Випробувальний полігон у Юмі, що у штаті Аризона.

Під час попередніх випробувань транспортні засоби пройшли більш, ніж через 400 балістичних випробувань та випробувань вибухами зразків броні, випробувань вибухами під кузовом, та пройшли більше, ніж 1 000 миль вібраційних випробувань. На полігонах солдати «Випробувальної та оцінювальної команди армії Сполучених Штатів» та персонал «Випробувальної та оцінювальної служби Департаменту безпеки» повинні піддати транспортні засоби реалістичним і суворим випробуванням в польових умовах протягом 14-ти місяців у обсязі державних експлуатаційних випробувань. Випробування повинні закінчитися у 2015-му році укладанням угоди з єдиною компанією-переможцем на виробництво 55 000 транспортних засобів, вартість кожного з яких на виході із складального конвеєра не повинна перевершувати 250 000 доларів США. Армія повинна почати отримувати автомобілі JLTV у 2018-му із завершенням поставок усіх запланованих транспортних засобів у 2030-му.[7]

Як і було обіцяно, 3 вересня 2013-го року на Абердінському випробувальному полігоні, на полігоні у Юмі, та у зоні розташування військових об'єктів у місцевості Редстоун-Арсенал, що у штаті Алабама повним ходом розпочалися повномасштабні випробування претендентів, виготовлених за програмою JLTV. До червня 2015-го за результатами випробувань мав бути відібраний тільки один постачальник, який протягом трьох років повинен виготовити 2 000 транспортних засобів для додаткових випробувань, необхідних для доведення складальних ліній і системи виробництва.[8] І тільки 25 серпня 2015 переможцем програми JLTV було обрано Oshkosh L-ATV компанії Oshkosh Defense.[9][10][11]

Особливості конструкції та технічних характеристик[ред.ред. код]

Кабіна та кузов[ред.ред. код]

Кабіни та кузови L-ATV виготовляються у декількох варіантах, залежно від призначення автомобіля. Але основною особливістю усіх варіантів є те, що вони броньовані та мають рівень захисту MRAP.[12] Окрім цього, відділення водія та персоналу обладнані «осколковою підкладкою» для мінімізації ефекту утворення і розлітання в салоні внутрішніх осколків після перфорації броні в результаті обстрілу автомобіля.

Передбачено два рівні броньованого захисту:

При цьому передбачена можливість монтування/демонтування змінного бронекомплекту підвищеного рівня захисту від боєголовок кумулятивної дії як додаткового, так і у разі його пошкодження після бойових дій. Лобові стекла та вікна у дверях являють собою змінні склопакети, здатні захистити екіпаж від обстрілу стрілецькою зброєю.

Усі двері є відкидними для можливості легкої евакуації водія і персоналу у разі атаки чи пошкодження автомобіля.

Основні пожежонебезпечні відділення кузова обладнані системою автоматичного пожежегасіння.

На даху кабіни є спеціальний люк, в якому, в залежності від призначення автомобіля, може монтуватися у змінній турелі наступне озброєння:

Ці види озброєнь також можуть монтуватися і у змінному дистанційно керованому бойовому модулі, якщо кузов автомобіля виконується у закритому варіанті.

У кабіні передбачено достатньо місця для персоналу та для стрільця, якщо автомобіль обладнано туреллю. Кожне місце обладнано паском та тримачем персональної зброї солдат, які перевозяться в салоні автомобіля. Окрім цього, в салоні спеціально передбачені місця для постійного та легкодоступного для солдат запасу набоїв для наступних видів озброєнь:

Двигуни[ред.ред. код]

Як силову установку автомобіля застосовано дизель-генераторну установку ProPulse®, яка забезпечує потужність на виході 70 кВт і може живити зовнішні споживачі електроенергії як під час стоянки, так і у русі автомобіля. Установка забезпечує оптимальне поєднання паливної економічності та екологічності, обладнана вмонтованою системою самодіагностування, яка забезпечує переваги у діагностуванні і технічному обслуговуванні.

Окремі версії автомобілів можуть обладнуватися звичайним дизельним двигуном з механічною трансмісією. У такому разі автомобіль обладнують додатковим генератором для забезпечення можливості живлення зовнішніх споживачів електроенергії, як це вимагається програмою JLTV.

Трансмісії[ред.ред. код]

Трансмісія забезпечує повний привод та роботу високо-потужного електрогенератора.

У автомобілів, обладнаних дизель-генераторною установкою ProPulse®, застосовано гібридну трансмісію, яка забезпечує підведення та розподіл і перерозподіл енергії між осьовими модулями. Такий тип трансмісії зменшує кількість деталей та навантаження на них, спрощує конструкцію та передавання крутного момента до коліс. Відсутність деталей трансмісії під днищем дозволила покращити рівень захисту екіпажу знизу та підвищити живучість транспортного засобу. Також, значно зменшуються вартість обслуговування, покращуються умови роботи двигуна, що покращує його довговічність, економічність і викиди токсичних і шкідливих речовин. Можливість рекуперативного гальмування значно збільшує ресурс високоефективних дискових гальмівних механізмів. Слід відмітити, що застосування гібридної трансмісії не було необхідною умовою програми JLTV.[3][13]

Підвіска[ред.ред. код]

Поєднання швидкісних властивостей із стійкістю, маневровістю та високою прохідністю в тяжких дорожніх умовах та умовах бездоріжжя і у гористих місцевостях забезпечує інтелектуальна незалежна підвіска TAK-4i™, спроектована, випробувана і доведена до досконалості компанією Oshkosh. В основу конструкції покладена серійна підвіска споріднених із L-ATV середніх тактичних транспортних засобів M-ATV.

Хід підвіски (хід колеса) становить 508 мм (20 дюймів), який є найбільшим серед аналогічних транспортних засобів,[3] що, у поєднанні із розмірами колеса, забезпечує можливість долання перешкод із максимальними для даного класу позашляховиків розмірами.

Система контролю, керування і пристосовуваності підвіски дозволяє як збільшувати кліренс автомобіля, так і зменшувати його, що забезпечує можливість долання більш глибоких бродів та глибоких колій, або дозволяє зменшити габаритну висоту для покращення транспортабельності автомобіля літаками, гелікоптерами чи іншими видами транспорту.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]