UR-425 Condor

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
опис

UR-425 Condor малайзійської армії

UR-425 Condor
Загальні дані
класифікація бронетранспортер
Виробництво та застосування
країна-виробник Німеччина Німеччина
компанія-виробник Henschel-Werke
роки виробництва 1981-
кількість виробів, од. понад 610
роки експлуатації 1981-
війни Сили втіленняГромадянська війна в СомаліUNMIK
Основні параметри
бойова маса, т 9,2
бойова 12,4
екіпаж, осіб 3
десант 9
довжина, мм 6.130
ширина, мм 2.470
висота, мм 2.180
кліренс, мм 470
Броня
тип броні стальна • протикульна • протиуламкова
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 1×20-мм автоматична малокаліберна гармата
кулемети 1×7,62-мм
додаткове озброєння ПТКР MILAN • BGM-71 TOW • HOT[
боєкомплект (2) 4 ракети
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна дизельний мотор Daimler-Benz OM906LA • 6-циліндровий
потужність двигуна, к.с. (кВт) 167 к.с. (124 кВт)
трансмісія механічна
підвіска пружинна • телескопічні гідроамортизатори
колісна формула 4×4
швидкість по шосе, км/год. 100
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 8 (на воді)
запас ходу по шосе, км 900
подоланний підйом, ° 60
подоланний рів, м 0,55
подоланний брід, м амфібія

UR-425 Condorнімецький колісний плавучий бронетранспортер, що призначається для використання у військах і поліції як машина спеціальних підрозділів. Може транспортуватись літаками C-130 Hercules і C-160[1].

Історія[ред. | ред. код]

UR-425 Condor сил IFOR
UR-425 Condor в Сомалі

Згідно нових стандартів НАТО Міністерство оборони ФРН оголосило конкурс 1964 на створення колісних БТР: транспортера з колісною формулою 6×6, розвідувальної машини 8×8 і патрульної 4×4. У конкурсі взяли участь консорціум компаній Büssing, Henschel, Deutz AG[2], Krupp i Maschinenfabrik Augsburg-Nürnberg та 1966 Daimler-Benz. Прототипи презентували 1968 і Daimler-Benz отримав замовлення на дальший розвиток БТР 4×4 на шасі Unimog - пізнішої UR-425 Condor. Згодом виробництво було передано до Henschel-Werke (згодом Rheinmetall Landsysteme). Прототип збудували 1978, а 1981 серійне виробництво. На той час він не викливав зацікавленності у Бундесвері і виготовлявся на експорт для армій інших країн. Захист UR-425 Condor розрахований на протидію стрілецькій зброї, осколкам гранат, набоїв. Бронеавтомобіль UR-425 з товстими панцирними плитами є доволі важким для своїх розмірів, але у жовтневій 1993 битві в Могадишо проявилась слабкість захисту проти РПГ-7. Кабіна водіїв має добрий огляд завдяки великим вікнам, які можна прикрити панцирними пластинами, що підносяться. За водієм сидить командир, поруч праворуч моторний відсік. У задній частині корпусу може розміститись 12 осіб з озброєнням. виготовляли у модифікаціях для підрозділів:

UR-425 Condor випускали у версіях:

  • транспортера піхоти з 20-мм автоматичною малокаліберною гарматою і спареним з нею 7,62-мм кулеметом
  • протитанковий транспортер з комплексом ПТКР MILAN, BGM-71 TOW чи HOT (4 ракети).

Застосування у ЗС[ред. | ред. код]

Застосування у поліції[ред. | ред. код]

TM-170 Sonderwagen 4 поліції Німеччини

У Німеччині UR-425 Condor знайшов застосування у спеціальних підрозділах поліції. Старі машини UR-425 Condor почали перероблювати з 1984 на машини спеціального призначення поліції Sonderwagen 4 (TM-170). У кабіні з надлишковим тиском розміщається 9 осіб. Заднє відділення має 2 бічних дверей, 1 задні. Зовні встановлено гарматки для димових гранат і гранат з сльозогінним газом. Впродовж 1995/96 поліції передали 121 Sonderwagen 4 з Федеральної прикордонної служби Німеччини, які планували використовувати під назвою Hermelin і зрештою продали Збройним силам Північної Македонії. У Німеччині TM-170 ще використовують у аеропортах Франкфурту на Майні, Кельну, Дюссельдорфу, Мюнхену, Штуттгарту і деяких спецпідрозділах. Їх використовує поліція країн:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Jochen Breitenbach: Polizei-Sonderwagen - Geschichte und Einsatz. Ernst J. Dohany Verlag, Groß-Umstadt 1990. ISBN 3-924434-05-0 (нім.)
  • Frank Schwede: Fahrzeuge des Bundesgrenzschutzes. Motorbuch Verlag, Stuttgart 2003. ISBN 3-613-02334-2 (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]