Очікує на перевірку

Буяджи Ганна Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганна Володимирівна Буяджи
16-й Міністр Кабінету Міністрів України
2 грудня 2014 — 14 квітня 2016
ПрезидентПетро Порошенко
Прем'єр-міністрАрсеній Яценюк
ПопередникОстап Семерак
НаступникОлександр Саєнко
Народилася15 жовтня 1984(1984-10-15) (40 років)
Київ
Відома якадвокатка, політична діячка, юристка
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Alma materЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ПрофесіяДержавний службовець
Нагороди
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Онищенко.

Га́нна Володи́мирівна Они́щенко, у шлюбі Буяджи[1] (нар. 15 жовтня 1984(19841015), Київ) — українська політична і державна діячка, юристка та письменниця. Державна секретарка Міністерства юстиції України (2016 —2020)[2][3], Міністерка Кабінету Міністрів України (2014—2016), доктор юридичних наук, Заслужена юристка України[4], авторка книг для дітей.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 2007 з відзнакою закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, спеціальність «Правознавство», отримала кваліфікацію магістр права. У 2011 захистила дисертацію на тему «Довірчі правовідносини з іноземним елементом» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук.

У 2017 з відзнакою закінчила Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Управління суспільним розвитком», отримала кваліфікацію магістра державного управління.

У жовтні 2018 року захистила дисертацію на тему «Довірча власність і трастоподібні конструкції: імплементація міжнародних стандартів у цивільне право України»[5] та здобула науковий ступінь доктора юридичних наук.

У шлюбі з Сергієм Буяджи виховує двох дочок та сина.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З травня 2004 по березень 2014 працювала юрисконсульткою у Київській філії ТОВ Юридична фірма «А-Лекс», департаменті міжрегіональних бізнесів і правового забезпечення Представництва «Приватбанку» у м. Києві, юристкою в ЗАТ «Столична юридична група», начальницею відділу корпоративного управління ТОВ Адвокатська компанія «МЛГруп», провідною юрисконсульткою претензійно-позовного відділу Департаменту юридичного забезпечення ПАТ «Укрнафта».

З березня по травень 2014 — заступниця Міністра юстиції України — керівниця апарату.

З травня по 2 грудня 2014 року — голова Державної реєстраційної служби України.

З 2 грудня 2014 по квітень 2016 — Міністерка Кабінету Міністрів України. На посаді була відповідальною за реформу державного управління, зокрема, була однією із розробників та ідеологів Закону України «Про державну службу», прийнятого Верховною Радою України 10.12.2015[6]. Ініціювала розширення Музею історії урядів України[7] та створення документального фільму про формування системи виконавчої влади в Україні, починаючи із 1917 року.

З 28 грудня 2016 року по 11 березня 2020 — Державний секретар Міністерства юстиції України.

З квітня 2020 року — керуюча партнерка Юридичної компанії «ВігоЛекс»[8] та співзасновниця Адвокатського об'єднання «ВігоЛекс».

Спеціалізується на питаннях цивільного, корпоративного та міжнародного приватного права, правового забезпечення азартних ігор та супроводу трастів.

Наукова та викладацька діяльність

[ред. | ред. код]

Авторка низки статей з цивільного і міжнародного приватного права, а також монографій «Довірчі правовідносини з іноземним елементом» (2012) та «Траст: історія, сьогодення, перспективи» (2018); співавтор книги «Банківські гарантії». (2014)[9] Основною темою наукової діяльності є проблемні питання довірчих відносин і трасту. Є експертом з питань гемблінгу, написала низку статей з цієї теми.[10]

З 2019 — член робочої групи[11] з рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, яка працює над підготовкою змін до Цивільного кодексу України. Відповідальна за розділ, що стосується уведення трасту або його аналогу до цивільного законодавства України.

З 2016 за сумісництвом доцентка кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Дитяча письменниця, у 25 років почала займатися творчою діяльністю, авторка віршованих книг для дітей «Маленький Мук» (2016)[12], «Новорічні пригоди Морозенка» (2017)[13] «Микитась Боровичок» (2017)[14] та «Таємний орден великого Ската» (2020).[15]

Разом із Українським радіо створила аудіокниги на власні казки: «Маленький Мук» та «Новорічні пригоди Морозенка», зокрема, озвучувала текст від імені авторки.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Дитячі книги

[ред. | ред. код]
  • Ганна Буяджи, Новорічні пригоди Морозенка, Київ, Саміт-Книга, 2017. 80 стор. ISBN 978-617-7350-21-6
  • Ганна Буяджи, Микитась Боровичок, Київ, Саміт-Книга, 2017. 96 стор. ISBN 978-617-7560-37-0
  • Ганна Буяджи, Маленький Мук, Київ, Саміт-Книга, 2016. 52 стор. ISBN 978-617-7350-57-5
  • Ганна Буяджи, Таємний орден великого Ската, Київ, Ранок, 2020. 96 стор. ISBN 9786-1709-64-08-3

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ганна Буяджи, Персональна Сторінка. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
  2. ↑ Розпорядження уряду від 28 грудня 2016 р. № 1034-р. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
  3. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 265-р «Про звільнення Буяджи Г.В. з посади державного секретаря Міністерства юстиції України».
  4. ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2019.
  5. ↑ Автореферат докторської дисертації. Каталог Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 30 травня 2022.
  6. ↑ Закон України «Про державну службу» на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
  7. ↑ Володимир Татаренко (18 березня 2016). Екскурсія коридорами влади. Урядовий кур'єр № 52 (5672). Архів оригіналу за 10 червня 2016.
  8. ↑ Юридична компанія «ВігоЛекс». Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 30 травня 2022.
  9. ↑ Наукова діяльність. Ганна Буяджи, персональна сторінка. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
  10. ↑ Ганна Буяджи, Лудоманія. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 травня 2022.
  11. ↑ Про утворення робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 30 травня 2022.
  12. ↑ Видавництво Саміт-книга. Книга «Маленький Мук». Автор: Ганна Буяджи. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
  13. ↑ Видавництво Саміт-Книга. Книга «Новорічні пригоди Морозенка». Автор: Ганна Буяджи. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
  14. ↑ Видавництво Саміт-Книга. Книга «Микитась Боровичок». Автор: Ганна Буяджи. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 12 серпня 2019.
  15. ↑ Видавництво Ранок. Книга «Таємний Орден великого Ската». Автор: Ганна Буяджи. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Буяджи_Ганна_Володимирівна&oldid=43205287