Кириленко В'ячеслав Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
В'ячеслав Анатолійович Кириленко
В'ячеслав Анатолійович Кириленко
В'ячеслав Кириленко

Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань
Час на посаді:
27 вересня 2005 — 4 серпня 2006
Президент   Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юрій Єхануров
Попередник Микола Томенко
Наступник Дмитро Табачник

Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань
Президент Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Олександр Сич

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 27 вересня 2005
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Попередник Михайло Папієв
Наступник Іван Сахань

Президент Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Євген Нищук

Народився 7 червня 1968(1968-06-07) (47 років)
смт Поліське, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Народний фронт
Релігія УПЦ КП
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний рух України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Український народний рух (НУ) 14 травня 2002 3 березня 2005
5-го скликання
безпартійний (НУ) 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Батьківщина 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 2 грудня 2014

В'ячесла́в Анато́лійович Кириле́нко (нар. 7 червня 1968, смт Поліське, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат України III–VIII скликань. З 2 грудня 2014 є Віце-прем'єр-міністром з гуманітарних питань — Міністром культури в другому уряді Арсенія Яценюка.

Життєпис

Народився 7 червня 1968 року на Київщині в українській родині. Батько Анатолій Дмитрович (1942) — учитель музики Білоцерківської дитячої музичної школи № 3. Мати Ніна Олександрівна (1937) — пенсіонер.

Освіта

У 1993 році закінчив філософський факультет Київського університету імені Тараса Григоровича Шевченка, а у 1996 році — аспірантуру там само. Кандидат філософських наук1997). Кандидатська дисертація — «Українська філософія національного радикалізму XX століття: історичне становлення та змістовне формування». У студентські часи був головою Української студентської спілки (УСС).

Кар'єра

У 19932002 роках — голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молодий Рух». Був членом НРУ, членом президії Центрального проводу Народного Руху, керівником відділу політичного аналізу секретаріату Руху.

У 1994 році балотувався до парламенту за Білоцерківським виборчим округом № 207. Вибори програв.

У 1998 році обраний народним депутатом України (№ 8). Балотувався по Київському одномандатному виборчому округу № 90. Але вибори програв, посівши 3-е місце. Секретар Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці.

У 2001 році — член президії Громадського комітету «За правду!», Співголова Коаліції молоді «Наша Україна».

З 2002 року — заступник голови Української народної партії.

На парламентських виборах 2002 року отримав депутатський мандат за списком блоку «Наша Україна» (№ 20). Був першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці.

На президентських виборах 2004 був довіреною особою Віктора Ющенка в ТВО № 188.

4 лютого 2005 року призначений міністром праці та соціальної політики України. З 27 вересня 2005 року — віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань. У грудні 2005 року вийшов із лав УНП.

У березні 2006 року обраний до Верховної Ради України за списком виборчого блоку «Наша Україна» (№ 6). Очолював фракцію «Наша Україна». Голова підкомітету з питань охорони історико-культурної спадщини Комітету з питань культури і духовності. 8 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

31 березня 2007 року — 29 листопада 2008 року — голова політичної партії Народний Союз «Наша Україна». У лютому 2009 року вийшов з партії.

На виборах 2007 отримав депутатський мандат за списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (№ 2). Лідер фракції НУНС. Член Комітету з питань культури і духовності.

29 листопада 2008 року склав з себе повноваження голови партії Народний Союз «Наша Україна», поступившись своїм місцем Віктору Ющенку.

16 грудня 2008 року, коли більшість фракції НСНУ проголосували за коаліцію з БЮТ і Блоком Литвина, Кириленко подав у відставку з посади голови фракції НСНУ.

21 лютого 2009 року обраний лідером громадського руху «За Україну!», а з 19 грудня 2009 — лідер партії «За Україну!». 22 грудня 2011 підписав з Арсенієм Яценюком угоду про спільну опозиційну діяльність і об'єднання своєї партії «За Україну!» з партією «Фронт змін» після парламентських виборів.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 8 у списку) від Народного фронту[1]. 2 грудня 2014 склав депутатські повноваження у зв'язку з переходом на роботу до Кабінету Міністрів України на посаду Віце-прем'єр-міністра — міністра культури[2].

На посаді віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань

У доповіді В. Кириленка «Реформи культури в 2015 році» йдеться про такі досягнення міністерства[3]:

  • розробка довгострокової стратегії розвитку культури;
  • підписання угоди про приєднання України до програми ЄС «Креативна Європа»;
  • підготовку законопроекту № 2669 щодо «запровадження контрактної форми роботи в галузі культури»[4], участь в підготовці законопроектів № 3801 «про державну підтримку кінематографії в Україні»[5], Пакету декомунізаційних законів, а також поточні розробки законопроектів «про охорону нерухомої культурної спадщини», «про охорону нематеріальної культурної спадщини» та деяких інших;
  • фінансування мистецьких заходів на підтримку воїнів АТО;
  • недопущення скорочення бюджету культурної галузі до 600 млн грн.

23 грудня 2014 року дав доручення Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації розробити проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг»[6], якою, зокрема, вводиться обов'язкова реєстрація даних, які дозволяють ідентифікувати абонентів мобільного зв'язку.

Разом з тим, існують критичні оцінки діяльності В. Кириленка на цій посаді.

Так, критичну оцінку отримали й здійснені кроки. Зокрема в аналізі довгострокової стратегії від групи РПР йдеться про відсутність кількісних та якісних показників, відповіді на виклики російської агресії[7], у звіті робочої групи Громадської ради при Мінкульті — про нерозробленість механізмів фінансової підтримки царини культури, державної мовної політики тощо[8][9].

Критичні відгуки отримав Законопроект № 2669, який передбачає переведення на контрактну основу не тільки керівних, але й рядових працівників мистецьких установ, що на думку багатьох митців суперечить Конституції України та Конвенції Міжнародної організації праці[10][11][12].

Наголошувалося також, що приєднання до проекту «Креативна Європа» було підготовлено попереднім міністром ще у 2014 роки, натомість за часів роботи В. Кириленка її підписання відкладалося.[13][14]

Окремі мистецькі організації пропонують звільнити В. Кириленка з посади, зокрема такі заяви публікували «Альянс культури»[15], Український комітет Міжнародної ради музеїв та Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ІСОМОS)[16]. Окремі митці піддавали сумніву доцільність міністерства культури як такого (зокрема Лесь Подерев'янський[17], В. Рунчак[18]), на думку лідера «аль'янсу культури» К. Ботанової такі сумніви також спричинені незадоволенням «особистістю міністра»[19].

Родина

Дружина Катерина Михайлівна (1971) — завідувачка кафедри філософії Київського національного університету культури і мистецтв. Має дочку та сина.

Нагороди

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня (18 листопада 2009).[20].

30 листопада 2011 нагороджений орденом святого Юрія Переможця УПЦ КП.

Цікаві факти

17 квітня 2015 року Віце-прем'єр-міністр — Міністр культури В'ячеслав Кириленко створив статтю у Вікіпедії про Міжнародний день пам'яток і визначних місць і закликав брати участь у створенні статей про українську культуру та історію у Вікіпедії. В'ячеслав Кириленко став першим членом українського уряду, який долучився до створення вікіпедійних статей.[21]

Примітки

  1. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014
  2. Верховна Рада обрала новий Уряд України // Урядовий портал, 02.12.2014
  3. Доповідь Віце-прем'єр-міністра — Міністра культури України В'ячеслава Кириленка «Реформи культури в 2015 році»
  4. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження контрактної форми роботи в галузі культури
  5. Проект Закону про державну підтримку кінематографії в Україні
  6. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта
  7. Аналіз Стратегії розвитку української культури
  8. Матеріали по довгостроковій стратегії
  9. Проект Довгострокової стратегії потребує суттєвих доопрацювань
  10. Щодо законопроекту 2669-Д. Відкритий лист
  11. Резолюція Круглого столу «Тенденції розвитку трудового законодавства в галузі культури і мистецтва» 26 жовтня 2015
  12. Звернення Спілки музикантів України
  13. Світлана Фоменко. Кому допоможе Креативна Європа// Українська правда, 11.18.2015
  14. Катерина Ботанова. Рік Кириленка як поразка Майдану// Українська правда 2.12.2015
  15. Альянс культури вимагає призначення компетентного міністра культури
  16. Музейники вимагають звільнити Кириленка
  17. Лесь Подерев'янський: Міністерство культури потрібно ліквідувати // Insider
  18. В. Рунчак: «Нині посаду керівника Мінкульту перетворено на халтуру» // «Тиждень»
  19. Катерина Ботанова: Міністерство культури ігнорує будь-які спроби комунікації // zik
  20. Указ Президента України № 939/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи»
  21. http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/405126;jsessionid=4EF2FA1FFD9B73809C135700DFD0D9FB.app1

Посилання