Ворона сіра
| Ворона сіра | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Во́ронові (Corvidae) |
| Рід: | Крук (Corvus) |
| Вид: | Ворона сіра (C. cornix)
|
| Біноміальна назва | |
| Corvus cornix | |
| |
| Ареал сірої ворони | |
| Синоніми | |
|
Corvus corone cornix | |
Воро́на сі́ра[1], або ґа́ва,[2][3] (Corvus cornix L.) — вид або підвид птахів роду крук (Corvus). Часто чорну і сіру ворон розглядають як підвиди одного виду — в цьому випадку чорну ворону називають Corvus corone corone, а сіру — Corvus corone cornix. Сіра ворона була одним з багатьох видів, початково описаних Ліннеєм у його роботі 18-го століття Система природи.
Опис[ред. | ред. код]
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Спина, черево та боки забарвлені у сірий колір, голова, крила, хвіст та маніжка — у чорний. Крила сильні, загострені, тілобудова міцна. Тонкі довгі ноги оперені до цівки, три довгих пальці звернені вперед, один — назад. Рульові пера хвоста досить довгі. Потужний та гострий дзьоб біля основи чорний, а на кінці — сірий; на відміну від граків та галок дзьоб ворони майже на половину покритий пір'ям. Довжина тіла близько 50 см. маса тіла 460—735 грамів, розмах крил — до 1 метра, тривалість життя 35-50 років.
Відмінності між воронами сірою і чорною[ред. | ред. код]
Міжнародна група вчених вирішила загадку видоутворення у сірих і чорних ворон.[4] Практично всі генетичні відмінності виявилися сконцентровані в невеликій частині однієї з хромосом, яка свого часу зазнала інверсії, тому при схрещуванні вона не рекомбінує з гомологічними ділянками близькоспоріднених видів. На інвертованій ділянці зібрані гени забарвлення оперення тулуба, гени зорового сприйняття і гени гормональної регуляції поведінки — цього виявилося достатньо для формування та підтримки видової індивідуальності[5].
Голос[ред. | ред. код]
Голос — різні модифікації каркання, найчастіше хрипле «карр» з закритим звуком у кінці. Ворони також співають, видаючи неголосні звуки, схожі на цвірінчання. Деякі птахи вміло копіюють голоси інших пернатих або повторюють звуки, що десь почули. По землі пересувається широкими кроками, у випадку небезпеки починає стрибати. Поза гніздовим сезоном сірі ворони живуть у великих зграях, нерідко в компанії з іншими пернатими — найчастіше з граками або галками.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Широко розповсюджена в Центральній і Східній Європі, Азії і Єгипті, Західному Сибіру, та на Близькому Сході. У Європі ареал її проживання простягається із заходу на схід від Данії, Східної Німеччини, Чехії та Австрії. Сірі ворони водяться також в Ірландії, Шотландії, на Скандинавському півострові, а також на південь від Альп. Типове життєве середовище — це, головним чином, відкрита сільська місцевість, узлісся та міські парки, міста та приміські зони. Сіра ворона звичайна на всій території України.
Гніздування[ред. | ред. код]
У гніздовий сезон, птахи знаходять собі пару та займають домашні ділянки. Гніздо сіра ворона будує на початку квітня. Вороняче гніздо є чашоподібною побудовою, зазвичай розташоване в розвилці товстих гілок у кроні високих дерев, складене з дрібних гілочок і прутиків, стебел очерету, скріплених глиною та дерном. З середини гніздо ґава вистилає пір'ям, травою або вовною. Біля гнізда поводиться обережно і непомітно. Після обов'язкового ритуалу залицяння та парування, самиця відкладає 4-6 яєць блідо-зеленого або блакитнуватого забарвлення з бурими або сірими крапинками. Кладку насиджує тільки самиця, самець годує її в період насиджування. Через 30 днів вилуплюються пташенята, годують їх обоє батьків. Пташенята весь перший місяць сидять у гнізді, харчуючись тим, що принесуть батьки. Залишивши гніздо у віці 4-5 тижнів, молодь ще деякий час тримається біля батьків, вимагаючи їжу. Як правило, молоді птахи починають розмножуватись тільки у віці 4 років, хоча статево зрілими стають уже в 2 роки.
Живлення[ред. | ред. код]
Їжа ворон дуже різноманітна: це рослинність (як насіння, так й самі рослини), комахи, пташенята інших птахів та їхні яйця, ящірки, дрібні гризуни, інші дрібні тварини; також ґава не гребує харчовими рештками, залишеними людьми.
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ґава // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Наукові назви птахів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України (протокол № 5 від 03.05.2007 р.). Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 30 жовтня 2012.
- ↑ http://elementy.ru/news/432277 [Архівовано 5 липня 2014 у Wayback Machine.] Наймарк Е. Генетические различия между серой и черной вороной записаны на «островках видообразования»
- ↑ Poelstra J.W. et al. The genomic landscape underlying phenotypic integrity in the face of gene flow in crows // Science. — 2014. — V. 344. — P. 1410—1414.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ворона, ґава [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 212-213. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|