Вільям Гейґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вільям Хейг)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Гейґ
William Hague
англ. William Hague
Вільям Гейґ William Hague
Вільям Гейґ
William Hague
Міністр закордонних справ Великої Британії
12 травня 2010 — 15 липня 2014
Прем'єр-міністр Девід Камерон
Попередник Девід Мілібенд
Наступник Філіп Хеммонд
Народився 26 березня 1961(1961-03-26) (63 роки)
Ротергем, Південний Йоркшир Велика Британія Велика Британія
Виборчий округ Річмонд
Відомий як політик, історик, дзюдоїст, біограф
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater коледж Магдалени[d], Ripon Grammar Schoold і Wath Academyd
Політична партія Консервативна партія
У шлюбі з Фіона Дженкінс
Релігія Англіканська церква
Нагороди
Grand Cordon of the Order of the Rising Sun

член Королівського літературного товариства[d]

parliament.uk/biographies/lords/lord-hague-of-richmond/379
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гейґ.

Вільям Джефферсон Гейґ (англ. William Jefferson Hague; нар. 26 березня 1961, Ротергем, Південний Йоркшир) — британський політичний діяч; лідер Консервативної партії в 1997–2001 рр., міністр закордонних справ з 11 травня 2010 до 15 липня 2014 в кабінеті Девіда Кемерона.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Вільям Гейґ 26 березня 1961 року в місті Ротергем, графство Південний Йоркшир, Велика Британія[1]. Його батьки, Найджел та Стелла Гейґ, володіли невеликою компанією, що виробляла безалкогольні напої, та пабом. Вільям Гейґ четверта дитина у сім'ї і перший хлопчик після трьох дівчат.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Оксфордський університет, де вивчав політичні науки, економіку, філософію, історію. Потім продовжив освіту у Франції в школі бізнесу INSEAD, де отримав кваліфікаційний ступінь в менеджменті (управлінні) — ступінь MBA (Master of Business Administration). Під час навчання Гейґ, захоплювався політикою, був президентом студентського Оксфордського союзу, у 1981 році очолював університетську асоціацію консерваторів.

Рання діяльність[ред. | ред. код]

Вільям Гейґ працював у нафтовій компанії Shell, потім до 1988 року консультантом в консалтинговій компанії McKinsey, що спеціалізується на вирішенні завдань, пов'язаних зі стратегічним управлінням.

У 1987 році він вперше балотувався в депутати парламенту, але зазнав поразки. До парламенту він був обраний в 1989 році, будучи радником міністра фінансів Джеффрі Гау.

З 1990 по 1995 рік Гейґ обіймав ряд посад в консервативному уряді Джона Мейджора. У 1995–1997 роках був міністром у справах Уельсу. Гейґ виконував функції глави північного відділення Консервативної партії.

Лідер опозиції[ред. | ред. код]

Після нищівної поразки консерваторів на виборах 1997 року лейбористам Тоні Блера і відходу з постів прем'єр-міністра країни і лідера партії Джона Мейджора, з 1997 по 2001 Гейґ займав пост лідера Консервативної партії. Пішов у відставку, після нової поразки на виборах лейбористам Тоні Блера в 2001 році.

Діяльність на посту міністра закордонних справ[ред. | ред. код]

У травні 2010 року у Великої Британії до влади прийшла коаліція консерваторів і ліберал-демократів. Було створено новий уряд, де Вільям Гейґ отримав посаду міністра закордонних справ та у справах Співдружності.

12 травня 2010 року, як міністр закордонних справ, заявив, що проводитиме «виразно британську зовнішню політику» («distinctively British foreign policy»)[2]

Голосування в Палаті громад[ред. | ред. код]

У Палаті громад Гейґ голосував за початок війни в Іраці, за розслідування обставин початку війни в Іраці, проти заборони на полювання, проти надання рівних прав представникам сексуальних меншин, за заміну ракет Трайдент, проти запропонованих лейбористами антитерористичних законів, проти виключення спадкових перів з Палати лордів, проти заборони на паління[3].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Вільям Гейґ одружився у грудні 1997 року на своїй колишній секретарці Фіоні Дженкінс в каплиці Святої Марії у Венсмінстері[4][5]. Дружина політика з родини лібералів. Дітей немає.[6]

Літературний доробок[ред. | ред. код]

Випустив дві біографічні книги про британських політиків XVIII століття — прем'єр-міністра Вільяма Пітта-молодшого (Hague, William (2004) William Pitt the Younger. London: HarperCollins) у вересні 2004 року[7], та про борця з рабством Вільяма Уїлберфорса у червні 2007 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ William Hague. — Conservatives(англ.). Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 8 травня 2014.
  2. ↑ 2/hi/uk_news/politics/election_2010/8678135.stm Liberals will constrain Tories in British coalition [Архівовано 21 квітня 1999 у Wayback Machine.] Бі-Бі-Сі, 12 травня 2010.
  3. ↑ Вільям Гейґ на сайті проекту They Work For You [Архівовано 11 червня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ Вільям Гейґ: політик та чоловік [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  5. ↑ 1997: Tory leader weds [Архівовано 7 березня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
  6. ↑ Вперше на публіці [Архівовано 10 квітня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
  7. ↑ Hague, William (2004) William Pitt the Younger. London: HarperCollins(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вільям Гейґ
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільям Гейґ


XVIII ст.
XIX ст.
Роберт Дженкінсон (1801—1804) • Дадлі Райдер (1804—1805) • Генрі Фіппс (1805—1806) • Чарльз Джемс Фокс (1806) • Чарльз Грей (1806—1807) • Джордж Каннінг (1807—1809) • Генрі Баферст (1809) • Річард Велслі (1809—1812) • Роберт Стюарт (1812—1822) • Джордж Каннінг (1822—1827) • Джон Ворд (1827—1828) • Джордж Гамільтон-Гордон (1828—1830) • Генрі Джон Темпл (1830—1834) • Артур Веллслі (1834—1835) • Генрі Джон Темпл (1835—1841) • Джордж Гамільтон-Гордон (1841—1846) • Генрі Джон Темпл (1846—1851) • Гренвілл Левесон-Гоуер (1851—1852) • Джеймс Гарріс (1852) • Джон Расселл (1852—1853) • Джордж Кларендон (1853—1858) • Джеймс Гарріс (1858—1859) • Джон Расселл (1859—1865) • Джордж Кларендон (1865—1866) • Едвард Стенлі (1866—1868) • Джордж Кларендон (1868—1870) • Гренвілл Левесон-Гоуер (1870—1874) • Едвард Стенлі (1874—1878) • Роберт Гаскойн-Сесіл (1878—1880) • Гренвілл Левесон-Гоуер (1880—1885) • Роберт Гаскойн-Сесіл (1885—1886) • Арчибальд Прімроуз (1886) • Стаффорд Норткот (1886—1887) • Роберт Гаскойн-Сесіл (1887—1892) • Арчибальд Прімроуз (1892—1894) • Джон Вудгаус (1894—1895) • Роберт Гаскойн-Сесіл (1895—1900)
XX ст.
Генрі Петті-Фітцморіс (1900—1905) • Едвард Ґрей (1905—1916) • Артур Джеймс Балфур (1916—1919) • Джордж Керзон (1919—1924) • Джеймс Рамсей Макдональд (1924) • Остін Чемберлен (1924—1929) • Артур Гендерсон (1929—1931) • Руфус Айзекс (1931) • Джон Саймон (1931—1935) • Семюель Гор (1935) • Ентоні Іден (1935—1938) • Едуард Вуд (1938—1940) • Ентоні Іден (1940—1945) • Ернест Бевін (1945—1951) • Герберт Моррісон (1951) • Ентоні Іден (1951—1955) • Гарольд Макміллан (1955) • Селвін Ллойд (1955—1960) • Александр Дуглас-Г'юм (1960—1963) • Річард Остін Батлер (1963—1964) • Патрік Гордон Вокер (1964—1965) • Майкл Стюарт (1965—1966) • Джордж-Браун (1966—1968) • Майкл Стюарт (1968—1970) • Александр Дуглас-Г'юм (1970—1974) • Джеймс Каллаган (1974—1976) • Ентоні Кросленд (1976—1977) • Девід Оуен (1977—1979) • Пітер Карінгтон (1979—1982) • Френсіс Пім (1982—1983) • Джеффрі Гау (1983—1989) • Джон Мейджор (1989) • Дуглас Герд (1989—1995) • Малкольм Ріфкінд (1995—1997) • Робін Кук (1997—2001)
XXI ст.
Джек Стро (2001—2006) • Маргарет Беккет (2006—2007) • Девід Мілібенд (2007—2010) • Вільям Гейґ (2010—2014) • Філіп Геммонд (2014—2016) • Борис Джонсон (2016—2018) • Джеремі Гант (2018—2019) • Домінік Рааб (2019—2021) • Ліз Трасс (2021—2022) • Джеймс Клеверлі (з 2022)
Twitter (англ.) · Twitter
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Гейґ&oldid=41464792