Гончарівське
| селище Гончарівське | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Чернігівська область | ||
| Район | Чернігівський район | ||
| Громада | Гончарівська селищна громада | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1953 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 1.5[1] км² | ||
| Населення | ▼ 3289 (01.01.2022)[2] | ||
| Поштовий індекс | 15558 | ||
| Телефонний код | +380 462 | ||
| Географічні координати | 51°18′00″ пн. ш. 30°55′37″ сх. д. / 51.30000° пн. ш. 30.92694° сх. д.Координати: 51°18′00″ пн. ш. 30°55′37″ сх. д. / 51.30000° пн. ш. 30.92694° сх. д. | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | |||
| До райцентру: | |||
| - автошляхами: | 39 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 15558, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт Гончарівське, вул. Танкістів, 11 | ||
| Карта | |||
  Гончарівське | |||
 Гончарівське | |||
| |||
|
| |||
Гончарівське (Гончарівський круг) — селище в Україні, у Гончарівській селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області .
Назва Гончарівське спотворює українську історичну назву Гончарів Круг. Перш за все це був Круг — озеро круглої форми серед лісу. У 1924 р. на хуторі Гончарів — 9 дворів і 56 жителів при дорозі Смолин — Жидиничі.
Навколо нинішнього Гончарівського було багато хуторів, більшість яких радянська влада зселила або в навколишні села, або в саме селище Гончарівське.
Гончарівське в нинішньому вигляді засноване в 1953 році поблизу хутора Гончарів круг як військове містечко за рішенням командування Київського військового округу. Разом з військовим містечком створили і однойменний полігон. Рекогносцировку точного місцезнаходження селища, як і полігону, особисто здійснював командувач Київського ВО генерал армії Василь Іванович Чуйков, який і був ініціатором його створення.[3]
До 1986 року Гончарівське розвивалось як військове містечко для 18 військових частин різних родів військ, зокрема, тут дислокувалися механізовані, танкові, артилерійські, ракетні, інженерні частини, авіатори і десантники. Свого часу Гончарівське планували зробити зразковим військовим містечком для армій країн Варшавського договору.[3]
Гончарівське дістало статус селища міського типу з 1990 року.
Населення — переважно українці[1].
| 1979 | 1989 | 2001 | 2019 | 2022[2] |
|---|---|---|---|---|
| 2179 | 4373 | 3358 | 3464 | 3289 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2775 | 82.74% |
| російська | 565 | 16.84% |
| білоруська | 5 | 0.15% |
| угорська | 1 | 0.03% |
| інші/не вказали | 8 | 0.24% |
| Усього | 3354 | 100% |
-
Знак містечка -
Одна з вулиць увечері -
Будинок офіцерів -
Житловий будинок -
Автостанція -
Відділення банку -
Кафе -
Крамниця -
Покинуте приміщення ТЦ
- ↑ а б Артюх, М. С. (2006). Гончарівське. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 01.12.2019.
- ↑ а б Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року (PDF). ukrstat.gov.ua (укр.). ДЕРЖСТАТ УКРАЇНИ.
- ↑ а б Військовому селищу Гончарівське – 60 років | Події і коментарі. pik.cn.ua. Процитовано 19 лютого 2020.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гончарівське |
- Облікова картка
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 червня 2013 у WebCite](англ.)(укр.)
| ||||||||
