Гінухійська мова
| Гінухійська мова | |
|---|---|
| гьинузас мец | |
| Поширена в | Азербайджан, Росія |
| Регіон | Дагестан |
| Носії | 500-600 |
| Класифікація | Північно-кавказька сім'я |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | немає |
| ISO 639-2 | cau |
| ISO 639-3 | gin |
Гінухійська мова[1] (самоназва: гьинузас мец) — одна з малих мов Дагестану.
Гінухійською володіють близько 500 осіб, переважно в селі Генух Цунтинського району Дагестану.
Мова є безписемною. Діалектів не має.
Фонетика мови включає 11 голосних та 33 приголосних звуки. Голосні а і е можуть фарингалізовуватися.
Іменники поділяються на 5 класів. Множина утворюється додаванням закінчення -бе.
Гінухійська мова є ергативною з численними аглютинаціями. Часи утворюються за допомогою афіксів. Зокрема, суфікс -хо позначає теперішній час. Суфікс -н позначає майбутній час в першій особі та -с в інших. Минулий завершений час утворюється за допомогою суфікса -с або -ш, а минулий незавершений суфіксом -но.
На відміну від інших кавказьких мов, гінухійська (як і бежтинська) має десятинну систему числівника.
Перші відомості про мову зібрав білоруський етнограф А.К. Сєржпутовський. Гінухійська мова є близькою до цезької, і раніше вважалася її діалектом. Відмінність від цезької довів Є.А. Бокарєв.
- ↑ Кійко, Ю. Є.; Агапій, А. П.; Мельник, Ю. Й. (2021). Вступ до мовознавства: практикум (PDF). Чернівці: ЧНУ ім. Юрія Федьковича: Рута. с. 142. ISBN 978-966-423-628-4. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2022. Процитовано 4 вересня 2024.
