Андійська мова
| Андійська мова | |
|---|---|
| къІаваннаб мицци | |
| Поширена в | Дагестан |
| Регіон | Ботліхський район |
| Носії | 24000 |
| Писемність | кирилиця[1] |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | немає |
| ISO 639-2 | cau |
| ISO 639-3 | ani |
Анді́йська мо́ва (самоназва — къІбаннаб мицци) — мова андійців, належить до нахсько-дагестанських.
Андійською мовою спілкуються в Дагестані, зокрема, Ботліхському районі в селах: Анді, Гунхо, Гагатль, Чанхо, Зіло, Муніб, Кванхідатль.
Вирізняють 7 діалектів. Мова є безписемною.
Наголос в андійській мові є слабким і завжди падає на закритий склад (ихво́б — «млин», ги́нцІу — «двері»), а при двох закритих — на останній (гуну́л — «котел», лъенси́б — «брова»).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ethnologue — 25, 19 — Dallas, Texas: SIL International, 1951. — ISSN 1946-9675
Джерела і література[ред. | ред. код]
- Церцвадзе Ил. Андийский язык., Тб., 1965 (груз.)
- Алексеев М. Е. Андийский язык [Архівовано 11 травня 2012 у Wayback Machine.] // Языки мира. Кавказские языки. М., 1999 (рос.)
- Етимологія 1539 андійських слів в БД «StarLing database server» Сергія Старостіна [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.]
