Лезгинська мова

Лезгинська мова
лезги чІал
Поширена в	Росія,  Азербайджан
Регіон	Куба Гусарський районd Хачмазький районd Шекинський районd Агдаський район Ахсуйський районd Белоканський районd Гейчайський районd Євлахський район Загатальський районd Зердабський районd Кюрдамирський районd Самухський районd Район Сіазаньd Уджарський районd Шабранський районd Шамахинський район Баку Євлах Гянджа Мінгечаур Сумгаїт Шекі
Носії	800 000
Писемність	кирилиця
Класифікація	Північно-кавказька сім'я Нахсько-дагестанські мови Лезгинські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1	немає
ISO 639-2	lez
ISO 639-3	lez

Лезгинська мова (самоназва: лезги чІал) — мова лезгинів.

Лезгинська мова розповсюджена в районах проживання лезгинів — здебільшого в південно-східному Дагестані (Курахський, Ахтинський, Магарамкентський, Сулейман-Стальський, і частково в інших районах) та на півночі Азербайджану (Кубінський, Кусарський, Хачмазський райони). За даними перепису 2002 року в Російській Федерації 398 тис. осіб, а в 1999 році в Азербайджані 178 тис. володіли лезгинською мовою. Лезгинська мова має статус однієї з державних мов Дагестану.

Діалекти: Кюрінський, Гюнейський (основа літературної мови), Курахський, Яркінський, Самурський та Кубінський.

Іменник має категорію відмінку (18) та числа, а дієслово не змінюється в особі та числі, але має складну систему часових форм. Номінативна, ергативна та дативна форми є основними при побудові простого речення.

До 1928 року лезгини використовували арабську писемність, яка була замінена латинською. Від 1938 року для письма на гюнейському діалекті радянською владою була запроваджена кирилиця.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Лезгинська мова на сайті Ethnologue: Lezgi. A language of Russian Federation (англ.)
• Лезгинська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Lezghian (англ.)
• Лезгинська мова на сайті WALS Online: Language Lezghian (англ.)