Йоахим фон Зандрарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоахим фон Зандрарт
нім. Joachim von Sandrart
Ім'я при народженніJoachim von Sandrart
ПрізвиськоDer Gemeinnützige[1]
Народився12 травня 1606(1606-05-12)
Франкфурт
Помер14 жовтня 1688(1688-10-14) (82 роки)
Нюрнберг
ПохованняJohannisfriedhofd
Країна Франкфурт-на-Майні
Національністьфламандець
Діяльністьхудожник, мистецтвознавець, художник-гравер, перекладач, art theorist, гравер, педагог, гравер
Відомий завдякихудожник
ВчителіPeter Isselburgd[2], Егідій Саделер[2], Герріт ван Гонтгорст[3] і Daniel Soreaud[3]
Відомі учніЯкоб Зандрарт[3] і Маттеус Меріанd[3]
Знання мовнімецька[4] і латина
ЧленствоBentvueghels, Fruitbearing Societyd[1] і Академія Святого Луки[3]
Напрямокбароко
Жанрпортрет
Magnum opusPieter Cornelisz Hooft (1581-1647). High bailiff of Muiden, historian and poetd, Odysseus and Nausikaäd і Teutsche Academie der Edlen Bau- Bild- und Mahlerey-Künsted
РідSandrartd
БатькоLorenz von Sandrartd
МатиAntoniette de Bodeaud
РодичіЯкоб Зандрарт
У шлюбі зEsther Barbara Bloemartd[3] і Johanna von Milkaud

Йо́ахим фон За́ндрарт (нім. Joachim von Sandrart, Йоахим/Юхим фон Зандрарт, 12 травня 1606(16060512), Франкфурт-на-Майні —14 жовтня 1688, Нюрнберг) — німецький художник і теоретик мистецтва доби бароко.

Митець малював історичні і алегоричні картини, портрети, є автором книги життєписів художників.

Біографія

[ред. | ред. код]

Зандрарт народився у Франкфурті, хоча його батьки походять з міста Монс, що у Фландрії(тепер Бельгія). Первісне навчання здобув у Німеччині. Родина була достатньо заможною, щоб Зандрарт мав змогу поїхати за кордон. Так він опинився в Голландії в місті Утрехт, де сповідували католицизм. Другою важливою необхідністю їхати за кордон була Тридцятилітня війна, що лютувала на землях Німеччини. З 1625 року він учень Гонтгорста, відомого послідовника Караваджо в місті Утрехт. В 1627 році він познайомився з Рубенсом, який теж походив з Фландрії.

Італійський період

[ред. | ред. код]

Після 1629 року Зандрарт їде в Італію, аби побачити всесвітньо відомі твори мистецтва. До того ж, Італію не зачіпали трагічні події Тридцятилітньої війни. Робив в Італії і як художник, мав замови навіть від королівського двору Іспанії. Серед знайомих Зандрарта в Італії — герцог Вінченцо Джустініані, художники Нікола Пуссен, Клод Лоррен. У 1634 році під час візиту в Неаполь, він познайомився з Хосе де Рібера, де відвідав і його майстерню.

Клод Лоррен з «Німецької академії» (Claude Lorrain).
Медальєр Філіп Генріх Мюллер. Медаль на честь Зандрарта. 1682 рік

Голландський період

[ред. | ред. код]

Обережний Зандрарт повернувся в мирну Голландію у 1637 році, бо розорені і знелюднені землі Німеччини лякали не його одного. За роки війни Німеччина втратила третину свого населення. В Амстердамі Зандрарт працював художником, зробив ескізи оздоб-декорацій до візиту королеви Марії Медічі, що тепер в збірці Ріксмузею. Візит вважали державною справою, бо за цим стояло визнання Північних провінцій (тобто Голландії) як держави, що здобула нещодавно державність і незалежність від Іспанії.

Останні роки у Німеччині

[ред. | ред. код]

У 1647 році (наприкінці Тридцятилітньої війни) Зандрарт повернувся до Німеччини і оселився в місті Нюрнберг, де жив до своєї смерті.

Книга «Німецька академія»

[ред. | ред. код]

Зустрічі з багатьма видатними митцями спонукали Зандрарта до написання життєписів художників-сучасників. Твір розростався, і в коло увійшли майстри минулого. Зандрарту належить честь першого відтворення біографії маловідомого генія Німеччини Матіаса Грюневальда. Історичне значення твору значно підвищили портретні гравюри митців. Тільки завдяки цим гравюрам зберігся, наприклад, портрет Клода Лоррена, який сам не писав автопортретів, а його, окрім Зандрарта, ніхто не портретував. Зандрарт в XVII столітті став спадкоємцем і німецьким продовжувачем справи італійського мистецтвознавця Джорджо Вазарі.

Тогочасний Рим, відомий в Західній Європі як центр естетики бароко, був справжнім вавилоном — з низкою земств, постоялих дворів і монастирів, притулків для численних паломників і лазень, майстернями художників і скульпторів, розкішних палаців і брудних помешкань бандитів і повій. В місті мешкали іспанці, французи, негри і мулати, колонія художників із протестантських країн. Різноманіття націй відбилося і в портретній графічній галереї, строреній Зандрартом і оприлюдненій 1683 року.

Зандрарт-художник

[ред. | ред. код]
портрет-гравюра Зандрарта 1854 року.

Здається, він і сам розумів, що митці-художники навколо значно сильніші за нього. Він брався за релігійні композиції, невеличкі аллегорії, іноді портрети. Залишив він і добре виконаний малюнок-автопортрет (Ермітаж, Петербург). Саме цей автопортрет слугував взірцем для портретів-гравюр Зандрарта в XIX столітті.

Країни, де зберігають твори Зандрарта

[ред. | ред. код]
  • Велика Британія
  • Голландія
  • Німеччина
  • Росія

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоахим фон Зандрарт