Конфлікт між Газою та Ізраїлем
Конфлікт між Газою та Ізраїлем є частиною ізраїльсько-палестинського конфлікту, але також є ареною боротьби за владу між регіональними державами, включаючи Єгипет, Іран і Туреччину разом з Катаром, які підтримують різні сторони конфлікту в світлі регіонального протистояння між Іраном і Саудівською Аравією[1] з одного боку та між Катаром і Саудівською Аравією з іншого, а також криза в єгипетсько-турецьких відносинах.[2]
Конфлікт виник із виборів ісламістської політичної партії ХАМАС у 2005[3] та 2006[4] роках у секторі Газа та загострився через розкол палестинського уряду на уряд ФАТХ на Західному березі та уряду ХАМАС у Газі та подальше насильницьке вигнання ФАТХ після того, як ФАТХ програв вибори ХАМАС. Палестинські ракетні обстріли Ізраїлю[5], ізраїльські авіаудари по Газі та спільна єгипетсько-ізраїльська блокада Гази загострили конфлікт. Міжнародна спільнота вважає невибіркові атаки на цивільних осіб і цивільні структури незаконними згідно з міжнародним правом.[6][7]
У рамках Плану одностороннього розмежування 2005 року Ізраїль зберіг виключний контроль над повітряним простором і територіальними водами Гази, продовжував патрулювати та контролювати зовнішній наземний периметр Сектора Гази, за винятком його найпівденнішого кордону (де Єгипет зберігав контроль над кордоном, перетини кордона контролювалися європейськими спостерігачами) і продовжували контролювати та блокувати узбережжя Гази. Ізраїль значною мірою забезпечує та контролює інфраструктуру водопостачання, електроенергії та зв'язку Гази.[8][9] За даними Human Rights Watch і Amnesty International, Ізраїль залишається державою- окупантом відповідно до міжнародного права.[10] Організація Об'єднаних Націй заявила, що відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки вона вважає Газу частиною «окупованих палестинських територій».[11] Тим часом уряд ФАТХ на Західному березі річки Йордан, міжнародно визнаний єдиним представником Держави Палестина, вважає Сектор Газа частиною Палестинської держави і не визнає уряд ХАМАС.
Бар'єр Ізраїль — сектор Гази, завершений у 1996 році, допоміг зменшити незаконне проникнення із Сектора Газа в Ізраїль. З початку Другої Інтифади жителям Гази не дозволялося в'їжджати до Ізраїлю з метою отримання роботи. Спеціальні дозволи на в'їзд до Ізраїлю з медичною метою також були значно скорочені, що ускладнило подорож палестинцям.[12]
Іцхак Рабин був першим, хто запропонував створити фізичний бар'єр між ізраїльським і палестинським населенням у 1992 році, а до 1994 року почалося будівництво першого бар'єру — бар'єру Ізраїль — Газа; насправді це дротяна огорожа, оснащена датчиками. Після нападу на Бет-Лід поблизу міста Нетанья Рабін уточнив цілі заходу, заявивши, що:
Ми хочемо досягти роз’єднання між нами і ними. Ми не хочемо, щоб більшість єврейських жителів держави Ізраїль, 98% яких живуть у межах суверенного Ізраїлю, включаючи об’єднаний Єрусалим, були об’єктами тероризму
Друга Інтифада, також відома як Інтифада Аль-Акса, почалася у вересні 2000 року. Багато палестинців вважають Інтифаду національно-визвольною боротьбою проти ізраїльської окупації, нав'язаної їм після війни 1967 року, тоді як багато ізраїльтян вважають її терористичною кампанією.
Палестинська тактика варіювалася від проведення масових протестів і загальних страйків, як під час Першої інтифади, до акцій терористів-смертників і обстрілів житлових районів на сході та півдні Ізраїлю ракетами «Касам». Ізраїльська тактика варіюється від проведення масових арештів і адміністративного ув'язнення палестинців через встановлення контрольно-пропускних пунктів і побудови ізраїльського бар'єру в секторі Газа та бар'єру на Західному березі річки Йордан до здійснення вбивств бойовиків і лідерів палестинських організацій.
Після парламентських виборів у Палестині 2006 року Ізраїль вів переговори з Махмудом Аббасом і ОВП, але одночасно бомбардував активістів і бойовиків ХАМАС і арештовував політиків, обраних ХАМАСом.
Кількість загиблих, як військових, так і цивільних, за весь розглянутий період (2000—2007) оцінюється в понад 4300 палестинців і понад 1000 ізраїльтян. На сьогодні також було вбито 64 іноземних громадян (54 — палестинцями, 10 — ізраїльськими силами безпеки).[13]
Ізраїль реалізував свій План розмежування в серпні-вересні 2005 року, вивівши свою цивільну та військову присутність із сектора Гази та зберігши контроль над повітряним простором Гази, морським доступом і кордонами навіть з Єгиптом згідно з угодою 2005 року з Палестинською владою. Ракетами «Кассам» регулярно запускали до відведення ізраїльських сил, а після відходу із Гази кількість атак «Кассам» зросла. Палестинські бойовики обстріляли низку військових баз і цивільних міст на півдні Ізраїлю.[14]
З 2001 року палестинські бойовики здійснили тисячі ракетних і мінометних обстрілів Ізраїлю з сектора Газа.[15] Тринадцять ізраїльтян загинули і сотні отримали поранення в результаті обстрілу ізраїльських цілей ракетами «Кассам». Крім того, ракетні атаки «Касам» призвели до посттравматичного стресового розладу (ПТСР) як у дітей, так і у дорослих, причому 33 % дітей, які живуть у Сдероті, страждають від ПТСР.[16][17]
- Відхід Ізраїлю від Гази
- Ізраїльсько-ліванський конфлікт
- Громадянська війна в Сирії
- Список військових сил громадянської війни в Сирії
- ↑ [1] [Архівовано 7 травня 2019 у Wayback Machine.] "In 2015, tensions between Hamas and Iran also developed when Hamas expressed tacit support for the Saudi-led offensive against the Houthis, a militant rebel group backed by Iran in Yemen.
- ↑ Turkey and Egypt at Odds Over Gaza | Middle East Policy Council. mepc.org. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ Big Hamas win in Gaza's election [Архівовано 9 січня 2011 у Wayback Machine.] BBC News, 28 January 2005
- ↑ «Hamas sweeps to election victory» [Архівовано 13 травня 2007 у Wayback Machine.] BBC News 26 January 2006
- ↑ Rocket and mortar fire into Israel. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 19 грудня 2014.
- ↑ Gaza: Palestinian Rockets Unlawfully Targeted Israeli Civilians. hrw.org/news/. Human Rights Watch. 24 грудня 2012. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 липня 2014.
- ↑ Protection of the civilian population. Protocol Additional to the Geneva Conventions of 12 August 1949, and relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts (Protocol I), 8 June 1977. International Committee of the Red Cross. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 липня 2014.
- ↑ Israel threatens to cut Gaza power, water over rockets [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.] ABC Australia, 4 September 2007
- ↑ Lieberman: Israel planning to improve Gaza's water and electricity infrastructure [Архівовано 3 листопада 2012 у Wayback Machine.] Haaretz, 18 July 2010
- ↑ SPOKESPERSON'S DAILY HIGHLIGHTS. www.un.org. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2012.
- ↑ SPOKESPERSON'S DAILY HIGHLIGHTS. www.un.org. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2012.
- ↑ Checkpoints, Physical Obstructions, and Forbidden Roads. Btselem. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 26 листопада 2012.
- ↑ Statistics. B'Tselem. Архів оригіналу за 2 грудня 2010.
- ↑ Tony Karon (10 лютого 2002). The Homemade Rocket That Could Change the Mideast. Time. Архів оригіналу за 4 червня 2008. Процитовано 17 березня 2008.
- ↑ Hamas 'tests long-range rocket'. BBC. 2009. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 30 листопада 2018.
- ↑ Sderot traumatic stress center sees steep rise in new patients. Ha'aretz. 21 травня 2007. Архів оригіналу за 14 серпня 2008. Процитовано 17 березня 2008.
- ↑ Report: 33 percent of Sderot kids suffer post-traumatic stress. Ha'aretz. 27 листопада 2006. Архів оригіналу за 11 січня 2008.