Крушинська Олена Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Анатоліївна Крушинська
Олена Крушинська на «Книжковому Арсеналі-2016» зі своїми новинками: першим томом книжки «Дністер. Туристичний путівник» і перевиданням «Нарисів Дніпра» О.С.Афанасьєва-Чужбинського
Олена Крушинська на «Книжковому Арсеналі-2016» зі своїми новинками: першим томом книжки «Дністер. Туристичний путівник» і перевиданням «Нарисів Дніпра» О.С.Афанасьєва-Чужбинського
Олена Крушинська на «Книжковому Арсеналі-2016» зі своїми новинками: першим томом книжки «Дністер. Туристичний путівник» і перевиданням «Нарисів Дніпра» О.С.Афанасьєва-Чужбинського
Народилася 19 жовтня 1978(1978-10-19) (45 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна Україна
Національність українка
Діяльність хімік, краєзнавиця, редакторка, перекладачка, етнографка, публіцистка
Alma mater хімічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2000)
Галузь аналітична хімія[1], етнографія[1], heritage monumentd[1], фотографія[1] і путівник[1]
Науковий ступінь кандидат хімічних наук (2005)
Відома завдяки: дослідник і популяризатор культурної спадщини України, зокрема дерев'яних храмів і млинів, автор сайту про дерев'яні храми, автор путівників Дністром, Збручем, Закарпаттям, дерев'яними церквами Львівщини та численних статей про пам'ятки архітектури України, упорядник і редактор історико-краєзнавчих видань
Батько Крушинський Анатолій Станіславович
CMNS: Крушинська Олена Анатоліївна у Вікісховищі
Олена Крушинська
у сестринських Вікіпроєктах
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
CMNS: Олена Крушинська у Вікісховищі?
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крушинський.

Оле́на Анато́ліївна Круши́нська (нар. 19 жовтня 1978, Київ) — український краєзнавець, дослідник і популяризатор пам'яток архітектури України, зокрема дерев'яних храмів і млинів, авторка книжок «Сорок чотири дерев'яні храми Львівщини», «Два береги Збруча» (у співавторстві з Д. Малаковим та Ю. Козорізом), «Дністер. Туристичний путівник» у двох томах, «Zakarpatí. Průvodce bývalou Podkarpatskou Rusí» та ін., редактор і упорядник історико-краєзнавчих видань, авторка сайтів «Дерев'яні храмі України» та «Львівські ремінісценції». Кандидат хімічних наук (2005).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка (диплом магістра з відзнакою, 2000), потім аспірантуру. Захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю «аналітична хімія» (2005).

2003—2010 — молодший науковий співробітник, потім науковий співробітник у складі наукової групи проф. О. А. Запорожець на кафедрі аналітичної хімії хімічного факультету Київського університету. Автор 25 наукових робіт і одного патенту на винахід, учасник 17 міжнародних і всеукраїнських конференцій у галузі аналітичної хімії[2].

Кар'єру хіміка завершила 2010 року, щоб присвятити весь свій час власним проектам у галузі дослідження й популяризації пам'яток, над якими багато працювала вже від 2005 року. Найбільші проекти, присвячені дерев'яним храмам, млинам, пам'яткам Наддністрянщини і Закарпаття, дослідженню творчості О. С. Афанасьєва-Чужбинського, знайшли своє відображення у відповідних виданнях, де Олена Крушинська є автором або упорядником, — книжках, статтях, тематичних журналах тощо.

Від 2005 р. співпрацює з журналами «Міжнародний туризм», «Welcome to Ukraine» та ін. як журналіст і фотограф: упродовж 2005—2020 у згаданих журналах вийшло майже 90 її статей.

У 2016—2019 рр. працювала у видавництві «Апріорі» (організація презентацій, участь у книжкових виставках, переклад і видання книжок чеських авторів та ін.), від 2019 року співпрацює з ним як перекладач та літературний редактор. У 2020—2021 рр. — літературний редактор газети «Культура і життя».

Дослідницька і громадська діяльність[ред. | ред. код]

Дерев'яні храми України[ред. | ред. код]

2005 року започаткувала проект "Дерев'яні храми України, який було підтримано Грантом Президента України для обдарованої молоді на 2006 рік. Обличчям проекту став авторський сайт «Дерев'яні храмі України» — перший вебресурс, присвячений дерев'яним церквам, і дотепер єдиний, який охоплює пам'ятки всієї України. Метою проекту є пошук, структуризація, поширення і популяризація інформації про пам'ятки дерев'яної архітектури України, привернення уваги суспільства до проблем їхньої охорони і збереження[3].

Від 2007 року авторка власними силами досліджує дерев'яні церкви, зокрема у численних експедиціях Україною, публікує присвячені ним матеріали у книжках і журналах, формує електронний фотоархів, розвиває сайт «Дерев'яні храми України» та веде однойменну сторінку на Фейсбуку[4]. Її книжка «Сорок чотири дерев'яні храми Львівщини» (2007) стала першим українським путівником, присвяченим виключно пам'яткам дерев'яної архітектури. Багато інформації про дерев'яні церкви увійшло й в інші видання Олени Крушинської — «Дністер. Туристичний путівник», «Zakarpatí. Průvodce bývalou Podkarpatskou Rusí», «Два береги Збруча», створені нею випуски часопису «Галицька брама» — «Закарпаття: від Ужоцького перевалу до Ужгорода» і «Закарпаття: від Верецького перевалу до Сваляви та Чинадієва». Опублікувала численні інтерв'ю[5] і статті на тему дерев'яних церков та їхнього збереження, зокрема — серію статей «Wooden Churches of Ukraine» в англомовному журналі «Welcome to Ukraine» (2008—2010).

Співпрацює з українськими та закордонними фахівцями в цій галузі. Фотографії Олени Крушинської увійшли до енциклопедичного двотомного видання істориків архітектури Їржі Лангера і Карела Кучі «Dřevěné kostely a zvonice v Evropě» (Прага, 2009), до книжок дослідника дерев'яної архітектури Закарпаття Михайла Сирохмана «Дерев'яні церкви та дзвіниці Закарпаття» (Пряшів, 2016), «Втрачені церкви Закарпаття» (Київ, 2021) та ін.[3]

Від 2010 року — член міжнародного товариства The Society for the Research of Wooden Churches and Belltowers (Товариство дослідження дерев'яних храмів і дзвіниць).

У 2014 році очолювала журі спеціальної номінації «Дерев'яна архітектура» в українській частині конкурсу «Вікі любить пам'ятки».

Підтримує громадські ініціативи з порятунку дерев'яних церков[6]. Член ініціативної групи «Врятувати церкву в Кугаєві»[7].

У 2021 — учасник проекту «Втрачені церкви Закарпаття», реалізованого за підтримки Українського культурного фонду. У рамках проекту написала серію статей для інтернет-видання «Лівий берег (LB.ua)», згодом розмістила на сайті «Дерев'яні храми України» розширені версії статей «Коли зникає дерев'яна церква», «Михайло Сирохман: „Пам'ятка — це не просто споруда, це відбиток епохи“» (інтерв'ю), «Європейський досвід: як зберігають дерев'яні церкви наші сусіди».

Млини України[ред. | ред. код]

Від 2009 року співпрацює з Українською млинологічною асоціацією, виступала з усними доповідями на Першій міжнародній науковій конференції «Історія українського традиційного млинарства» (Черкаси, 2009), міжнародному семінарі «Vodní mlýny IV» (Чехія, Високе Мито, 2011), 14-му Симпозіумі TIMS (Румунія, Сібіу, 2015). Член Міжнародного млинологічного товариства — TIMS (The International Molinological Society).

У 2019 р. — ініціатор і координатор проекту «Видання „Українського млинологічного журналу“ у паперовій та цифровій версіях і видання листівок „Вітряки України“ з авторськими малюнками», реалізованого за підтримки Українського культурного фонду[8]. У рамках проекту виступила редактором і упорядником другого випуску «Українського млинологічного журналу», що містить статті 40 авторів з України, Німеччини, Нідерландів та Бельгії й детально анотований англійською мовою[9], започаткувала сторінку «Млини України» на Фейсбуку[10], організувала презентації журналу на 15-му Симпозіумі TIMS у Берліні, на Загальночеському семінарі «Vodní mlýny» в Усті-над-Орліці, у Львові, Харкові, Черкасах та Ужгороді, спільно з Державною науковою архітектурно-будівельною бібліотекою імені В. Г. Заболотного організувала і провела «День млинів», що включав презентацію проекту та відкриття трьох тематичних виставок[11][12][13][14].

Опублікувала присвячені млинам статті в обох випусках «Українського млинологічного журналу», у збірках матеріалів конференцій, в журналах «International Molinology» і «Le Monde des Moulins» («Світ млинів»). Описи млинів містять і її власні видання — «Дністер. Туристичний путівник», «Zakarpatí. Průvodce bývalou Podkarpatskou Rusí», «Два береги Збруча», випуск часопису «Галицька брама» — «Закарпаття: від Ужоцького перевалу до Ужгорода».

Голова журі спеціальної номінації «Млини» в українській частині конкурсу «Вікі любить пам'ятки» у 2019, 2020 і 2021 рр. У процесі підготовки до конкурсу завдяки краєзнавцям Олександрові Михайлику та Олександрові Данілову вперше було створено списки нині існуючих млинів та Гугл-мапу млинів України. Залучила до журі президента TIMS Віллема ван Берґена, завдяки чому результати конкурсу висвітлювалися у періодичному виданні TIMS «International Molinology», яке читає понад 500 членів товариства у 35 країнах світу. У 2022 році журнали «International Molinology» і «Le Monde des Moulins» на знак солідарності вийшли з українськими млинами й українським прапором на обкладинці, а Федерація млинів Франції провела збір коштів і передала понад 5000 євро для ЗСУ на потреби військових медиків.

Дослідження пам'яток долини Дністра[ред. | ред. код]

На основі сплавів у складі еколого-культурологічної експедиції «Дністер» (2004, 2005, 2006, 2008, 2013, 2017), десятків автомобільних подорожей (2003—2014) і опрацювання великого масиву літератури створила книжку «Дністер. Туристичний путівник» загальним обсягом понад 1000 сторінок. Перший том «Від витоків до гирла Збруча» вийшов у видавництві «Центр Європи» 2016 року, другий том «Від гирла Збруча до Чорного моря» — у 2017. Книжка Олени Крушинської стала першим путівником і першим історико-краєзнавчим виданням, присвяченим Дністру. У ньому розповідається про замки, фортеці, монастирі, муровані й дерев'яні храми і синагоги, забудову історичних містечок, панські маєтки і печерні монастирі — загалом понад 500 пам'яток архітектури. Не лишилися поза увагою авторки фортифікації часів Першої і Другої світових воєн, залізниці, промислові споруди, млини, мости і поромні переправи. В описі природи акцент зроблено на наймальовничіші об'єкти: каньйони Дністра та його допливів, гори, скелі, водоспади, озера, заповідні урочища і печери. Книжка містить понад півтори тисячі ілюстрацій — сучасних і архівних фотографій, малюнків, картосхем.

2016—2018 — авторка організувала і провела презентації першого і другого томів книжки «Дністер. Туристичний путівник» у Києві,[15][16], Львові[17], Тернополі[18].

Путівник високо оцінила у своїй рецензії кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу наукової бібліографії Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, дослідниця історії путівників Україною Маріанна Мовна[19].

Дослідження пам'яток Закарпаття[ред. | ред. код]

У 2008—2013 рр. здійснила численні подорожі Закарпаттям і на основі зібраних матеріалів упродовж 2013—2014 рр. написала путівник на замовлення чеського видавництва «Academia» (колишнє видавництво Чеської академії наук). Путівник містить 120 статей про пам'ятки або групи пам'яток, впорядковані за назвами населених пунктів. Для кожної пам'ятки наведено основні дані про її вік, архітектурний стиль, хронологію розбудови, пов'язані з нею історичні факти. Текст супроводжує 620 ілюстрацій — здебільшого фотографії, зроблені авторкою під час мандрівок Закарпаттям, а також архівні світлини. Переклад путівника чеською мовою здійснила Ріта Кіндлерова. Книжка під назвою «Zakarpatí. Průvodce bývalou Podkarpatskou Rusí»[20] вийшла 2017 року й була презентована в літературній кав'ярні видавництва «Academia» у Празі в присутності Надзвичайного і Повноважного Посла України в Чеській Республіці Євгена Перебийноса та його дружини, богемістки Ольги Перебийніс. Видатний українознавець, бібліограф, літературознавець, мистецтвознавець, фахівець із карпатистики академік Микола Мушинка (Пряшів) надзвичайно зрадів появі такої книжки і написав на неї рецензію, що вийшла на сайті «Закарпаття онлайн»[21] та у газеті «Новини Закарпаття».

2015—2016 — створила два випуски історико-краєзнавчого часопису «Галицька брама», присвячені Закарпаттю (редактор і упорядник, автор кількох статей), — «Закарпаття: від Ужоцького перевалу до Ужгорода»[22] і «Закарпаття: від Верецького перевалу до Сваляви та Чинадієва»[23]. До них увійшли статті Михайла Сирохмана, Йосипа Кобаля, Михайла Приймича, Василя Коцана, Олександра Дзембаса та інших закарпатських істориків, музейників, мистецтвознавців.

У період подорожей Закарпаттям активно співпрацювала з чесько-українським проектом «Туристичні марки» (2008—2013)[24].

Дослідження творчості О. С. Афанасьєва-Чужбинського[ред. | ред. код]

У 2016 році ініціювала перевидання книжок «Нариси Дніпра» і «Нариси Дністра» О. С. Афанасьєва-Чужбинського (за матеріалами експедиції 1856—1860 рр.) в перекладі українською мовою у видавництві «Апріорі», виступила редактором перекладу, автором вступних статей та приміток[25][26]. Відтоді досліджує життя, творчість, етнографічну і краєзнавчу діяльність Афанасьєва-Чужбинського. У 2016—2018 рр. організувала і провела численні презентації його «Нарисів Дніпра» та «Нарисів Дністра» у Києві[27][28][29], Львові, Ніжині[30], Полтаві, Дніпрі, Херсоні[31]. Розповідала про Афанасьєва-Чужбинського на радіо[32]. Щороку організовує зустрічі у день його народження (11 березня за н. с.), зокрема, у 2023 році святкування відбулося на його малій батьківщині — в Лубнах, у Лубенському краєзнавчому музеї, за участі гостей з рідного села дослідника — Ісківців[33].

Діяльність літературного редактора і перекладача[ред. | ред. код]

Від 2016 року працює як літературний редактор історико-краєзнавчих та мистецтвознавчих видань, зокрема, виконала літературне редагування книжок: Михайло Сирохман «Павло Бедзір» (Ужгород, 2018), Євген Букет «Семен Неживий — лицар Холодного Яру» (Київ, 2020), Михайло Сирохман «Шлях закарпатського живопису» (Ужгород, 2021), Михайло Сирохман «Втрачені церкви Закарпаття» (Київ, 2021). Для видавництва «Апріорі» виконала літературне редагування книжок: Філіп Дормер Стенгоуп, граф Честерфілд «Листи до сина» (2022), Халіль Джибран «Пророк. Пісок і піна» (2023), Хосе Карлос Сомоса « Печера ідей» (2023), Алан Лайтмен «Сни Айнштайна» (2023).

2018—2021 рр. — переклала з чеської мови три книжки видатного чеського інтелектуала Станіслава Комарека — «Чоловік як еволюційна інновація? Есеї про чоловічу природу, сексуальність, життєві стратегії та метаморфози маскулінності»[34][35], «Європа на роздоріжжі»[36] > і «Тіло, душа та їхнє спасіння, або Нариси про здоров’я, нездоров’я і психосоматику», що вийшли за підтримки Міністерства культури Чехії у видавництві «Апріорі». Спільно з Чеським центром організувала презентації книжки «Чоловік як еволюційна інновація?» за участі Станіслава Комарека та Юрія Винничука на Книжковому Арсеналі в Києві[37] та у Львівському прес-клубі[38][39], розповідала про автора і його книжку на радіо[40]. «Чоловік…» та «Європа» вибороли перше місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року» за 2019[41] і 2020[42] роки, відповідно, набравши найбільшу кількість балів від експертів у номінації «СОФІЯ: Філософія / антропологія / психологія».

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Книжки[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

Автор майже 90 статей в журналах «Міжнародний туризм» і «Welcome to Ukraine», присвячених пам'яткам України, а також Франції та інших країн, автор низки науково-популярних статей в журналах історико-краєзнавчої тематики та збірках конференцій.

Автор сайтів[ред. | ред. код]

  • «Львівські ремінісценції» — фотогалерея неофіційного Львова, «міста бруківки і левів, сонця й дощу, храмів і двориків, міста, куди завжди повертаєшся…». Сайт започатковано 2004 року. Англійську та італійську версії сайту створив перекладач Андрій Маслюх.
  • «Дерев'яні храми України» — авторський сайт, що містить сотні сторінок дерев'яних церков, впорядкованих за адміністративним поділом, галереї фотографій і малюнків, розділ з оцифрованою літературою тощо. Започатковано 2006 року.

Упорядник і редактор книжок[ред. | ред. код]

Ініціатор, упорядник, редактор першого українського перевидання «Нарисів Дніпра» та «Нарисів Дністра» (Львів, «Апріорі», 2016) — двотомного видання етнографа, краєзнавця, письменника О. С. Афанасьєва-Чужбинського (за матеріалами експедиції 1856—1860 років), автор вступних статей до обох томів.

  • Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Нариси Дніпра / Упорядн., передмова Крушинська О. — Львів: Апріорі, 2016. — 544 с.
  • Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Нариси Дністра / Упорядн., передмова Крушинська О. — Львів: Апріорі, 2016. — 524 с.

Упорядник і редактор журналів[ред. | ред. код]

Перекладач[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Перший том двотомного видання «Дністер. Туристичний путівник» (том 1 — «Від витоків до гирла Збруча» (2016), том 2 — «Від гирла Збруча до Чорного моря» (2017)) виборов премію «Найкраща книга Форуму видавців 2016» за спеціальною відзнакою малого журі «Львовознавці» й посів перше місце за 2016 рік у читацько-бібліотечному рейтингу, укладеному Державною науковою архітектурно-будівельною бібліотекою імені В. Г. Заболотного до 25-річчя Незалежності[43]. Перший і другий томи «Дністра» увійшли у короткі списки Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» у номінації «Візитівка» / «Краєзнавча і туристична література — дорожні нотатки — урбаністика» у 2016 і 2017 році, відповідно[44][45].

«Нариси Дніпра» і «Нариси Дністра» як двотомне видання увійшли у короткі списки Всеукраїнського рейтингу «Книжка року — 2016» у номінації «Візитівка» / «Етнологія — етнографія — фольклор — історія повсякдення — соціолінгвістика»[44].

Книжка Станіслава Комарека «Чоловік як еволюційна інновація? Есеї про чоловічу природу, сексуальність, життєві стратегії та метаморфози маскулінності» в перекладі Олени Крушинської і Тетяни Окопної виборола перше місце у ХХІ Всеукраїнському рейтингу «Книжка року — 2019» у номінації «СОФІЯ: Філософія / антропологія / психологія»»[41]. «Європа на роздоріжжі» С. Комарека у перекладі Олени Крушинської виборола перше місце у «Книжці року — 2020» в тій самій номінації[42].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ Крушинська О.А.- персональна сторінка. ecotest.univ.kiev.ua.
  3. ↑ а б Про проект "Дерев'яні храми України". derev.org.ua.
  4. ↑ Дерев'яні храми України. www.facebook.com.
  5. ↑ О. Гайдук. Олена Крушинська: «Час спинити втрати» (інтерв'ю) // Українська культура. — № 2—3(1022—1023). — С.  26—31
  6. ↑ Громадські акції, які організовує або підтримує проект "Дерев'яні храми України". derev.org.ua.
  7. ↑ Громадська акція "Врятувати церкву в Кугаєві!". www.derev.org.ua.
  8. ↑ «Український млинологічний журнал» :: Український культурний фонд.
  9. ↑ Другий випуск "Українського млинологічного журналу", 2019. www.derev.org.ua.
  10. ↑ Млини України. Сторінка Української Млинологічної Асоціації на Фейсбуку
  11. ↑ Які таємниці приховують від нас… українські млини? Олена Крушинська у програмі «Сьогодні вдень» (ведучий — Роман Коляда), UA: Українське радіо, відеозапис, 15 жовтня 2019 р.
  12. ↑ Український млинологічний журнал. Дивовижна млинологія з Оленою Крушинською. Прямий ефір 6 жовтня 2019 р. у програмі КультураLive на Українському Радіо «Культура», автори і ведучі — Марина Люта та Олександр Ковальов
  13. ↑ Олена Крушинська у програмі #ДобрийДень з Тетяною Дем'яненко, Емігрантське радіо, 15 жовтня 2019 р.
  14. ↑ Т. Когутич Давні млини гинуть через людську байдужість. Інтерв'ю з Оленою Крушинською // Укрінформ. — 6 листопада 2019 р.
  15. ↑ Подорож Дністром з Оленою Крушинською. Презентація першого тому книжки «Дністер. Туристичний путівник». 18 травня 2016 р.) // Сайт Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного
  16. ↑ Презентація другого тому книжки «Дністер. Туристичний путівник». 21 листопада 2017 р.) // Сайт Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного
  17. ↑ Олександра й Андрій Квятковські. Дороговказ до скарбів Дністра // Zbruch.eu. — 12 липня 2016 р.
  18. ↑ Володимир Мороз. Таємниці Дністра від Олени Крушинської // 20 хвилин. Новини Тернополя. — 1 вересня 2016 р. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  19. ↑ Маріанна Мовна. Дністер — ріка часу та історичної пам'яті // Народознавчі зошити. — 2021. — № 2(158). — С. 475—478
  20. ↑ Olena Krušynska. Zakarpatí. Průvodce bývalou Podkarpatskou Rusí. derev.org.ua.
  21. ↑ Микола Мушинка. Путівник пам'ятками Закарпаття Олени Крушинської, перекладений чеською мовою, вийшов у Празі // Закарпаття онлайн. — 17 листопада 2017 р.
  22. ↑ Часопис "Галицька брама", 2014, №4-6 (232-234) "Закарпаття: від Ужоцького перевалу до Ужгорода". derev.org.ua.
  23. ↑ Часопис "Галицька брама", 2014, №10-12 (238-240) "Закарпаття: від Верецького перевалу до Сваляви та Чинадієва". derev.org.ua.
  24. ↑ О. Крушинська. Усі по трофеї! // Міжнародний туризм. — 2009. — № 2 (86). — С. 118—120.
  25. ↑ О. С. Афанасьєв-Чужбинський "Нариси Дніпра" (1861) - перевидання українською мовою (2016). derev.org.ua.
  26. ↑ О. С. Афанасьєв-Чужбинський "Нариси Дністра" (1861) - перевидання українською мовою (2016). derev.org.ua.
  27. ↑ Олена Крушинська презентує перевидання книжки «Нариси Дніпра» О. Афанасьєва-Чужбинського (31 березня 2016 р.) // Сайт Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.
  28. ↑ Презентація перевидання «Нарисів Дністра» О. Афанасьєва-Чужбинського (29 вересня 2016 р.) // Сайт Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.
  29. ↑ Презентація перевидання «Нарисів Дніпра» і «Нарисів Дністра» О. С. Афанасьєва-Чужбинського (8 лютого 2018 р.) // Сайт Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого
  30. ↑ Презентація нових видань О. С. Афанасьєва-Чужбинського (15 листопада 2016 р.) // Сайт Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
  31. ↑ Відбулась презентація перевидання книги О. С. Афанасьєва-Чужбинського «Нариси Дніпра» (12 травня 2016 р.) // Віртуальний проект «Краєзнавство Таврії» Херсонської ОУНБ ім. О. Гончара. — 13 травня 2016 р.
  32. ↑ Олександр Афанасьєв-Чужбинський і його «Нариси Дніпра» і «Нариси Дністра» [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] Олена Крушинська у програмі «Сьогодні вдень» (ведучий — Роман Коляда), UA: Українське радіо, відеозапис, 6 лютого 2018 р.
  33. ↑ У Лубнах вшанували пам'ять видатного земляка Олександра Афанасьєва-Чужбинського // Новини Полтавщини. — 12 березня 2023 р.
  34. ↑ Костянтин Родик. Бої без правил Станіслава Комарека: між барсеткою і дамською сумочкою // Україна молода. — 5 лютого 2020 р. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  35. ↑ Станіслав Комарек. Чоловік як еволюційна інновація? Есеї про чоловічу природу, сексуальність, життєві стратегії та метаморфози маскулінності. derev.org.ua.
  36. ↑ Станіслав Комарек. Європа на роздоріжжі. derev.org.ua.
  37. ↑ Відеосюжет Espreso.tv про презентацію книжки «Чоловік як еволюційна інновація?..» на «Книжковому Арсеналі». Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  38. ↑ Відеотрансляція дискусії про книжку «Чоловік як еволюційна інновація?..» у Львівському прес-клубі. 28.05.2019. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  39. ↑ І. Шутка Хто такі чоловіки і для чого вони. Інтерв'ю зі Станіславом Комареком // Zbruch.eu. — 7 червня 2019 р.
  40. ↑ Чоловік як еволюційна інновація? Олена Крушинська у програмі «Сьогодні вдень». Ведучий — Роман Коляда). UA: Українське радіо, відеозапис, 11 лютого 2020 р.
  41. ↑ а б Назвали переможців Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2019» // Укрінформ. — 23 лютого 2020 р.
  42. ↑ а б Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2020» оголосив переможців // Читомо. — 24 лютого 2021 р.
  43. ↑ ТОП-25 книг Незалежної України. Читацько-бібліотечний рейтинг // Сайт Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного
  44. ↑ а б «Книжка року — 2016». Короткі списки. Номінація «Візитівка». Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2021.
  45. ↑ «Книжка року — 2017». Офіційні результати. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 17 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крушинська_Олена_Анатоліївна&oldid=40902914