Латамоксеф
Систематична назва (IUPAC) | |
(6R,7R)-7-{[carboxy(4-hydroxyphenyl)acetyl]amino}-7-methoxy-3-{[(1-methyl-1H-tetrazol-5-yl)thio]methyl}-8-oxo-5-oxa-1-azabicyclo[4.2.0]oct-2-ene-2-carboxylic acid | |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | |
Код ATC | |
PubChem | |
DrugBank | |
Хімічні дані | |
Формула | C20H20N6O9S |
Мол. маса | 520,474 г/моль |
SMILES | & |
Фармакокінетичні дані | |
Біодоступність | 100% |
Метаболізм | гепатичний |
Період напіврозпаду | 1,6 год. |
Виділення | нирковий, Жовч |
Терапевтичні застереження | |
Кат. вагітності |
? |
Лег. статус | |
Шляхи введення | в/в, в/м |
Латамоксеф — антибіотик з групи цефалоспоринів ІІІ покоління для парентерального застосування.
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Латамоксеф або моксалактам— антибіотик широкого спектра дії. По хімічній будові дещо відрізняється від інших цефалоспоринів заміною одного атому сірки в β-лактамному кільці на атом кисню та належить до підгрупи оксафемів. Препарат відноситься до бактерицидних антибіотиків, дія якого полягає в порушенні синтезу клітинної стінки бактерій.[1] До препарату добре чутливі Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, більшість ентеробактерій. У високих концентраціях пригнічує ріст Pseudomonas aeruginosa.[2] Латамоксеф також має активність проти Bacteroides fragilis. Препарат менш активний, чим інші цефалоспорини ІІІ покоління, до стафілококів та стрептококів.[2]
Фармакодинаміка[ред. | ред. код]
Латамоксеф швидко розподіляється в організмі після парентерального застосування, біодоступність препарату 100 %. Латамоксеф створює високі концентрації у більшості тканин організму. Препарат добре зв'язується з білками плазми крові. Латамоксеф проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується латамоксеф у печінці. Виводиться препарат із організму переважно із сечею та частково із жовчю. Період напіввиведення латамоксефу складає 1,6 години, цей час може збільшуватися при нирковій недостатності.
Показання до застосування[ред. | ред. код]
Латамоксеф показаний при бактеріальних інфекціях, які спричинюють чутливі до препарату збудники: при інфекціях органів дихання, сечових шляхів, черевної порожнини (включаючи перитоніт та гінекологічні інфекції), бактеріальному сепсисі, інфекціях центральної нервової системи (при ураженнях, які зумовлює грамнегативна флора, при пневмококовому менінгіті неефективний[3]), інфекціях шкіри та м'яких тканин, інфекціях кісток і суглобів, гонореї, а також для профілактики хірургічної інфекції при проведенні оперативних втручань з високим ризиком операційних ускладнень (операції на кишечнику, в тому числі на прямій кишці, підшлунковій залозі, холецистектомія при каменях в загальному жовчному протоці та обтураційній жовтяниці, екстирпація матки).[1]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні латамоксефу можливі наступні побічні ефекти:
- Алергічні реакції — нечасто висипання на шкірі, гарячка.
- З боку органів травлення — рідко діарея; дуже рідко нудота, блювання, псевдомембранозний коліт.
- З боку сечостатевої системи — дуже рідко піурія, гематурія.
- Інші побічні ефекти — нечасто болючість та флебіт у місці ін'єкції; дуже рідко інтерстиціальна пневмонія, кровотечі.
- Зміни в лабораторних аналізах — нечасто еозинофілія, лейкопенія, у дітей — нейтропенія, підвищення активності амінотрансфераз і лужної фосфатази в крові; дуже рідко гіпопротромбінемія, підвищення рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти в крові.[1]
Протипокази[ред. | ред. код]
Латамоксеф протипоказаний при підвищеній чутливості до β-лактамних антибіотиків. З обережністю застосовують при годуванні грудьми, при вагітності, нирковій недостатності, коліті, геморрагічному синдромі. Заборонено вживати латамоксеф разом із алкогольними напоями та лікарськими препаратами, що містять алкоголь.[1]
Форми випуску[ред. | ред. код]
Латамоксеф випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 1,0 г.[1] Застосування препарату обмежене у зв'язку із високою вартістю виробницства латамоксефу (схема промислового синтезу препарату включає в себе 16 стадій).[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д http://zabolevaniya.ru/lecs.php?id=11017&act=full [Архівовано 6 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б http://www.rusmedserver.ru/razdel11/63.html [Архівовано 5 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://medserver.com.ua/osnovni-grupi-antibiotikiv-shho-zastosovuyutsya-u-[недоступне посилання з липня 2019] novonarodzhenix
- ↑ http://stu.alnam.ru/book_lek-32 [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Цефалоспорини на сайті pharmencyclopedia/com/ua [Архівовано 14 травня 2015 у Wayback Machine.]
- http://www.drugbank.ca/drugs/DB04570 [Архівовано 24 липня 2014 у Wayback Machine.]
|