Меєров Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Меєров
рос. Мееров Александр Александрович
Ім'я при народженні	Александр Александрович Мееров
Народився	5 травня 1915(1915-05-05) Харків
Помер	4 вересня 1975(1975-09-04) (60 років) Жданов
Громадянство	СРСР
Діяльність	прозаїк
Мова творів	російська
Роки активності	1940–1975
Напрямок	проза
Жанр	фантастична повість, роман, оповідання
Magnum opus	«Бузковий кристал»

Олекса́ндр Олекса́ндрович Ме́єров (рос. Алекса́ндр Алекса́ндрович Ме́еров), (5 травня 1915(19150505), Харків — 4 вересня 1975, Жданов) — український радянський учений-ракетобудівник, російськомовний радянський письменник-фантаст, довготривалий в'язень сталінських таборів.

Біографія

Олександр Меєров народився у Харкові в 1915 році. У 14 років він залишився сиротою, коли померла його мати. Після смерті матері Меєров став самостійно заробляти на життя, часто змінюючи професії. Ще в юності він захопився ракетобудуванням, а також створенням палива для ракет. Саме тому Олександр Меєров вступив до харківського хіміко-технологічного інституту (який пізніше став факультетом Харківського політехнічного інституту), який закінчив у 1936 році. Під час навчання в інституті зацікавився створенням реактивного двигуна і палива для нього. Після закінчення інституту Олександр Меєров стажувався в московському Реактивному науково-дослідницькому інституті, де на той час працювали низка відомих учених ракетобудівників, включно з Сергієм Корольовим, Георгій Лангемаком і Валентином Глушком, а виробничу практику проходив на Московському авіаційному заводі. Після закінчення інституту розпочав працювати на московському авіазаводі, де займався випробуваннями нових реактивних двигунів для тодішніх висотних літаків — стратопланів, а також розробляв спеціальні захисні пристосування для пілотів стратопланів — стратокамери, в яких можна було підніматись на висоту до 12 кілометрів, та які можна вважати прообразом сучасних космічних скафандрів.

З 1938 року Олександр Меєров працював у одному з конструкторських бюро наркомату боєприпасів на посаді начальника випробувальної станції реактивних двигунів, був членом Групи вивчення реактивного руху. У 1940 році це конструкторське бюро увійшло до складу Реактивного науково-дослідного інституту, й Меєров перейшов працювати до цього інституту. На новій роботі йому часто дводилось їздити у відрядження, під час одного з них його заарештували як «ворога народу». Під час ув'язнення співробітники органів безпеки для отримання необхідних зізнань неодноразово катували Меєрова, особливо часто так званим «стояком», тобто постійне знаходження в стоячому положенні протягом кількох діб, після чого в нього потріскали судини на ногах. Проте він так і не дав потрібних свідчень, але Меєрова таки засудили до тюремного ув'язнення. Як технічний спеціаліст, він відбував свій строк тюремного ув'язнення у так званій «шарашці» — напівтюремному науково-дослідному закладі, де працювали вчені та інженери, засуджені за антирадянськими статтями під контролем працівників органів безпеки. Спочатку Олександр Меєров працював у так званій «Тушинській шарашці», або Тушинській спецв'язниці ОТБ-82 НКВС, яка після початку німецько-радянської війни перебазувалась до Казані, а в 1946 році до міста Щербаков (історична назва Рибінськ). Одночасно Меєров був співробітником ОКБ-456 (пізніше НВО Енергомаш), де обіймав посаду начальника хімічної лабораторії. Під його керівництвом розроблене стартове ракетне паливо для ракетного двигуна хімічного запалювання, яке пізніше стало широко застосовуватися у ракетній галузі.

Після смерті Сталіна Олександр Меєров переїжджає до Ленінграда, де працює інженером. Проте після затримання сина з антирадянськими листівками він вимушено переїздить з родиною до Жданова, де займається переважно творчою діяльністю. Проте 4 вересня 1975 року Олександр Меєров раптово помер від тромбозу аорти. Похований Олександр Меєров на кладовищі у селищі Старий Крим.

Літературна творчість

Літературну творчість Олександр Меєров розпочав ще під час навчання в інституті, а першою його публікацією став науково-фантастичний нарис «Автомат майбутнього», опублікований у журналі «Техника – молодежи» в 1940 році. У 1955 році у Харкові виходить друком його перший роман «Захист 240», у якому описується дослідження радянськими вченими впливу радіохвиль на мозок людини, результати яких хочуть викрасти іноземні шпигуни. У 1965 році надрукований роман Меєрова «Бузковий кристал», у якому описується виявлення на Землі слідів іншопланетного життя на основі кремнію. У 1971 році надрукований перший варіант науково-фантастичного роману «Обережно — чужі!» під назвою «Право вето», в якому висловлюється думка про можливість іншопланетного походження комах та можливість з їх допомогою встановлення контакту з іншопланетними цивілізаціями. У 1979 році, вже після смерті автора, виданий кінцевий варіант роману за його чернетками і записами. Незавершеними та невиданими залишились запланована документальна книга Меєрова про історію радянського ракетобудування, а також науково-фантастичний роман про далеке майбутнє «Чудова планета».

Окрім безпосередньо написання художніх творів. Олександр Меєров брав активну участь у секції письменників-фантастів при ленінградській організації Спілки письменників СРСР, а також взяв участь у першому всесоюзному семінарі письменників-фантастів та авторів пригодницьких творів у 1960 році.

Твори Олександра Меєрова перекладені багатьма мовами, зокрема англійською, болгарською, угорською, грузинською, китайською, чеською, французькою, німецькою мовами.

Прообраз літературного персонажу

Олександр Меєров дружив з братами Стругацькими, і став прообразом одного з головних героїв роману «За мільярд років до кінця світу» Арнольда Павловича Снігового, що підверджували пізніше письменники в своїх інтерв'ю.

Бібліографія

• 1940 — Автомат майбутнього (рос. Автомат будущего) (науково-фантастичний нарис)

Романи

• 1955 — «Захист 240» (рос. «Защита 240»)
• 1965 — Бузковий кристал (рос. Сиреневый кристалл)
• 1971 — Право вето (укр. Право вето)
  • 1979 — Обережно — чужі! (рос. Осторожно — чужие!) (перероблене перше видання роману «Право вето»)

Оповідання

• 1963 — Час, назад! (рос. Время, назад!)
• 1966 — Пошук треба продовжувати (рос. Поиск надо продолжать)
• 1972 — Пляма в просторі (рос. Пятно в пространстве)

Посилання

• Мееров Александр Александрович [Архівовано 3 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
• Олександр Меєров на сайті fantlab.ru [Архівовано 4 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Олександр Меєров на livelib.ru [Архівовано 27 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Александр Александрович Мееров [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
• Экстелопедия фэнтези и научной фантастики. А. Мееров. (рос.)