Монтемор-у-Велю
| Монтемо́р-у-Ве́лю |
|||
|---|---|---|---|
| — Муніципалітет — | |||
 |
|||
|
|||
| Країна |  Португалія
| ||
| Регіон | Центр | ||
| Округ | Коїмбра | ||
| Муніципалітет | |||
| Парафії | 11 парафій | ||
| Уряд | |||
| - Президент | |||
| Площа | |||
| - Повна | 228,96 км² | ||
| Населення (2011) | |||
| - Усього | 26 171 | ||
| - Густота | 114,3/км² | ||
| Часовий пояс | WET (UTC±00:00) | ||
| - Літній час | WEST (UTC+01:00) | ||
| Поштовий індекс | 3140 | ||
| Код LAU | 0610 | ||
| Покровитель | Діва Марія | ||
| Місцеве свято | 8 вересня | ||
| Вебсайт: Офіційний сайт | |||
 |
|||
 | |||
Монтемо́р-у-Ве́лю (порт. Montemor-o-Velho; МФА: [mõ.tɨ.ˈmoɾ-u-ˈvɐ.ʎu][1], Монтимо́р-у-Ве́лю, «Монтемор-Старий») — муніципалітет і містечко в Португалії, в окрузі Коїмбра. Розташований у центральній частині країни, на теренах історичної португальської провінції Бейра. Належить до Коїмбрської діоцезії Католицької церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 1212 року. Поділяється на 11 парафій. За адміністративним поділом, чинним до 1976 року, був складовою провінції Берегова Бейра. Площа муніципалітету — 228,96 км², населення муніципалітету — 26171 ос. (2011); густота населення — 114,3 осіб/км² . Патрон — Діва Марія. Святковий день муніципалітету — 8 вересня. Поштовий індекс — 3140. Код місцевої адміністративної одиниці — 0610. Складова статистичного регіону Центр.
Монтемор-у-Велю розташований на заході Португалії, на заході округу Коїмбра.
Монтемор-у-Велю межує на півночі з муніципалітетом Кантаньєде, на сході — з муніципалітетами Коїмбра і Кондейша-а-Нова, на півдні — з муніципалітетом Соре, на заході — з муніципалітетом Фігейра-да-Фош.
1211 року, за заповітом португальського короля Саншу І, замок і округа Монтемор-у-Велю перейшли до його доньки Терези. Разом із сестрами вона вела війну з братом і новим королем Афонсу ІІ, що прагнув повернути Монтемор до королівського домену. Міжусобна війна припинилася 1216 року за посередництва римського папи Іннокентія ІІІ; Тереза передала володіння королю за грошову компенсацію, а замок — Ордену тамплієрів. Після смерті Афонсу ІІ в 1223 році вона добилася від короля Саншу ІІ повернення доходу з Монттемора та особистого щорічного утримання[2].
1212 року, в ході міжусобної війни, португальська інфанта Тереза надала Монтемору форал, яким визнала за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права.
| Кількість мешканців[3] | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1864 | 1878 | 1890 | 1900 | 1911 | 1920 | 1930 | 1940 | 1950 | 1960 | 1970 | 1981 | 1991 | 2001 | 2011 | |
| 19 799 | 21 405 | 22 042 | 22 361 | 24 410 | 23 864 | 25 162 | 27 912 | 27 978 | 27 925 | 26 468 | 27 274 | 26 375 | 25 478 | 26 171 | |
- ↑ European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
- ↑ Hermenegildo Fernandes, 2006, с. 87, 100, 119.
- ↑ Instituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População) [1] [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Montemór-o-Velho Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1908. — Vol. IV. — P. 1263-1265.
- Vilhena Barbosa, Inácio de. As cidades e villas da Monarchia Portugueza que teem brasão d'armas : in 3 vol. — Lisboa : Typographia do Panorama, 1860. — Vol. 2. — P. 84-87.
- Hermenegildo Fernandes. D. Sancho II: Tragédia. Lisboa: Círculo de Leitores, 2006. ISBN 9789727599844
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монтемор-у-Велю
- Офіційний сайт [Архівовано 8 грудня 2017 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |