Нова Ушиця
| селище Нова Ушиця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Костел Преображення Господнього
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Кам'янець-Подільський район | ||||
| Тер. громада | Новоушицька селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA68020190010042454 | ||||
| Облікова картка | смт. Нова Ушиця | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1439 | ||||
| Перша згадка | 1439 (585 років) | ||||
| Магдебурзьке право | 1702—1703 | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 4,56 км² [1] | ||||
| Населення | ▼3880[2] | ||||
| Густота | 938,82 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 32600 | ||||
| Телефонний код | +380 3847 | ||||
| Географічні координати | 48°50′6″ пн. ш. 27°16′17″ сх. д. / 48.83500° пн. ш. 27.27139° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 273 м[3] | ||||
| Водойма | річка Калюс
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Дунаївці | ||||
| До станції: | 48 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - автошляхами: | 102 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | смт Нова Ушиця, вул. Подільська, 12 | ||||
| Вебсторінка | http://novagromada.gov.ua/ | ||||
| Карта | |||||
  Нова Ушиця | |||||
 Нова Ушиця | |||||
| |||||
Нова́ У́шиця (до 1829 року — Літнівці) — селище в Україні, центр Новоушицької селищної територіальної громади.
За народними переказами, назва «Літнівці» походить від того, що в них знаходилась літня резиденція польських панів. В 1829 році містечко було перейменоване на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого була стародавня столиця Пониззя — місто Ушиця, але через розміщення повітового містечка Ушиці на краю повіту, було визнане незручним та згідно з клопотанням дворян, повітовим стало містечко Літнівці, через присвоєння йому назви Нової Ушиці, колишній центр повіту став іменуватися Стара Ушиця[4].
Розташоване в східній частині району на схилах гірського підвищення, що омивається річкою Калюс, за 102 км на південь від обласного центру — міста Хмельницький та за 48 км на схід від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці — Ларга. Межує з Отроківською, Івашковецькою, Кучанською, Струзькою, Браїлівською і Заміхівською громадами. Через селище проходить давній і важливий шлях на Поділлі — з Кам'янця-Подільського на Могилів-Подільський.
Нова Ушиця знаходиться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.
Вперше назва селища згадується в середині XV століття. В 1439 році польський шляхтич Сенько одержав королівську грамоту на володіння Літнівцями й сусіднім селом Вербовець. За переказами, назва Літнівці походить від того, що там була літня резиденція польських панів.
У 1702–1703 роках Літнівці отримали привілей на Магдебурзьке право.
Після другого поділу Польщі і приєднання Поділля до Росії в 1793 році царським указом від 16 липня 1795 року було утворено низку повітів, у тому числі Ушицький повіт, до якого ввійшло й Літнівецьке староство.
В 1829 році містечко перейменували на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого було містечко Ушиця на Дністрі (нині селище Стара Ушиця).
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році.
За переписом 1899 року населення Нової Ушиці складало 6 541 чоловік, з них міщан — 6 248, селян — 129, купців — 34; будинків — 739, у тому числі кам'яних — 50, крамниць — 44.
Восени 1919 року начальником залоги Нової Ушиці був полковник Армії УНР Шулай Михайло Мусійович. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, селище надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, жителі Нової Ушиці зазнали репресій.[5]
У 1924 році Нова Ушиця отримала статус селища міського типу.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932-1933 років померло щонайменше 183 жителі селища[6].
З 14 липня 1941 року по 27 березня 1944 року Нова Ушиця перебувала під німецькою окупацією. По закінченню Другої світової війни у 1946-1947 роках мешканці селища знову пережили голод.
1986 року в Новій Ушиці збудовано нове 4-х поверхове приміщення лікарні на 240 ліжок.
З 24 серпня 1991 року — в складі незалежної України.
В 1992 році відкрито історико-краєзнавчий музей.
З 1996 року розпочато газифікацію селища природним газом.
В 2014 році відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. А 21 лютого 2014 року скинуто пам'ятник Леніну.
20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, селище стало адміністративним центром — Новоушицької селищної громади[7].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоушицького району, селище увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[8]
| Рік | Кількість населення |
|---|---|
| 2011 | 4404[9] |
| 2020 | ▼ 4001[10] |
| 2022 | ▼ 3880[2] |
У селищі поширені західноподільська та південноподільська говірки, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,87 % |
| російська | 1,95 % |
| білоруська | 0,04 % |
| єврейська | 0,04 % |
| молдовська | 0,02 % |
На території селища працюють плодоконсервний (посезонно), цегельний (періодично) та масло-заводи (постійно), а також сучасний хлібокомбінат (постійно). Поширеним є вирощування та збирання лікарських трав, за рахунок відсутності важкої промисловості та екологічності місцевості.
- Будинок дитячої творчості
- Ліцей №1
- Новоушицький коледж Подільського державного аграрно-технічного університету
- Новоушицький центр первинної медико-санітарної допомоги
- Відділ "Центр надання адміністративних послуг" (ЦНАП) Новоушицької селищної ради
- Церква Святих Бориса і Гліба (2009, УГКЦ)
- Костел Преображення Господнього (Католицька церква)
- Церква Свято-Покровська (ПЦУ)
- Калюський ландшафтний заказник (на північ і південь від Нової Ушиці)
- Сосна чорна (вул. Л. Українки)
- Дуб звичайний (парк культури та відпочинку)
- Берека звичайна (парк культури та відпочинку)
- Сосна чорна (парк культури та відпочинку)
- Берека лікарська (Новоушицький декоративний розсадник)
- Будинок земської лікарні
- Ринкова площа з єврейськими будинками
- Плебанія
- Народний будинок
- Садиба Рингач
- Завод «Монополь»
- Горобців Микола — поручник Армії УНР.
- Дзюбелюк Олександр Миколайович (1990—2014) — старший лейтенант прикордонної служби України, загинув у бою на українсько-російському кордоні.
- Кукуруза Павло (1896, Нова Ушиця — 1978, Міннеаполіс) — український видавець, редактор, педагог.
- Колубаїв Сергій Петрович (22 липня 1896, Нова Ушиця — ?) — вояк Армії УНР, козак 3-ї Залізної стрілецької дивізії; член Чеської академії наук.
- Шевчук Борис Іванович — вояк батальйону «Айдар», загинув у боях за Луганськ.
- Мовчан Олександр Андрійович (1932—2006) — радянський, український актор театру і кіно.
- Філатов Юрій Миколайович (30 липня 1948 р.) — український веслувальник на байдарці, дворазовий олімпійський чемпіон 1972 та 1976 рр.
- Давидюк Дмитро Петрович (21 листопада 1991—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни[12].
- Холявко Руслан Володимирович (1981-2023) — головний сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.
-
Житловий будинок -
Вулиця Подільська, 24 -
Кухня садиби Рингач -
Флігель садиби Рингач -
Комплекс споруд садиби Рингач -
Флігель садиби Рингач -
Ринкова (базарна) площа -
Контора заводу -
Меморіал загиблим у Другій світовій війні -
Базарна площа з прилеглими єврейськими будинками -
Церква
_%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0,_24.jpg)
_%D0%BA%D1%83%D1%85%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B8_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%87,.jpg)
_%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B8_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%87,.jpg)
_%D1%84%D0%BB%D1%96%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B8_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%87,.jpg)
_%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0_%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D1%88%D0%B8%D1%86%D1%8F.jpg)
_%D0%B1%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0_%D0%B7_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8.jpg)
- ↑ Облікова картка Верховної Ради України[недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ а б Чисельність населення станом на 01 січня 2022 року
- ↑ Прогноз погоди в Новій Ушиці
- ↑ Новоушиччина: історія у пам’ятках. Наукове видання /Упорядники: Петраш І.В., Шпаковський С.М., Климчук В.В./. - Хмельницький: ТзОВ «Поліграфіст», 2018. - 336 с. іл. ISBN 978-617-7732-05-0
- ↑ Національний банк репресованих
- ↑ Нова Ушиця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.
- ↑ Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ vsim.ua / "Благодійники з Німеччини передали допомоги на 100 тисяч євро в одну із громад"
- ↑ Сумні звістки не покидають нашу громаду!
- Д. С. Вирський. Нова Ушиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 440. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Втрачений рай Патонів на берегах Дністра
 Населені пункти колишнього Новоушицького району | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Антонівка · Балабанівка · Березівка · Борсуки · Браїлівка · Бучая · Вахнівці · Виселок · Вільховець · Глибівка · Глибочок · Глібів · Губарів · Гута-Глібівська · Джуржівка · Жабинці · Заборознівці · Загоряни · Заміхів · Зелені Курилівці · Іванівка · Іванківці · Івашківці · Капустяни · Каскада · Косиківці · Кружківці · Куражин · Куча · Любомирівка · Мала Стружка · Мала Щурка · Маціорськ · Миржіївка · Нова Гута · Новий Глібів · Отроків · Песець · Пижівка · Пилипи-Хребтіївські · Пилипківці · Рудківці · Садове · Слобідка · Слобода · Соколівка · Ставчани · Стара Гута · Струга · Тимків · Філянівка · Хворосна · Хребтіїв · Цівківці · Шебутинці · Шелестяни · Щербівці |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |