Бойдуник Осип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Осип Бойдуник)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осип Бойдуник
 Хорунжий
О́сип Бойду́ник
Загальна інформація
Народження8 грудня 1895(1895-12-08)
Долина, нині Івано-Франківська область, Україна
Смерть7 квітня 1966(1966-04-07) (70 років)
Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина
ПохованняВальдфрідгоф і Личаківський цвинтар[1]
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР

О́сип Бойду́ник (псевдо Боярський П. К.; 8 грудня 1895, Долина, нині Івано-Франківська область — 7 квітня 1966, Мюнхен) — український публіцист, громадський, політичний діяч, Старшина УГА й Армії УНР. Почесний громадянин Долини. Член УВО, співзасновник ОУН. Входив до складу ПУН.

Після розколу ОУН, залишився на стороні Голови ПУН полковника А.Мельника.

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у XX сторіччі[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 8 грудня 1895 року в місті Долині в Галичині[3] нині Івано-Франківська область, Україна (тоді Долинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія). В дитинстві та юності отримав належне національне виховання, добре знав про поневолений стан українського народу. Після початку Першої світової війни у 1914 році був призваний на службу до Австро-угорської армії.

Східний кордон України за статтею «Соборність України та її східні кордони» О. Бойдуника (позначений жовтим)

Хорунжий УГА. З 1920-го — член УВО, організаційний референт повітової команди УВО Долинщини. У середині 1920-х років Бойдуник став членом Групи української національної молоді (ГУНМ), а у 1926—1929 роках був головою цієї організації. З 1925 року Бойдуник був членом редакційної колегії часопису ГУНМ «Національна думка» (виходив з 1924 року до січня 1928 року). Саме на основі часопису «Національна думка» у 1928 році було створено офіційний друкований орган Проводу українських націоналістів — часопис «Розбудова нації». Закінчив Вищу торгову школу в Празі у 1929 році.

Як член ГУНМ, Бойдуник 8—9 квітня 1928 року брав участь у Другій конференції українських націоналістів в Празі. Ця конференція прийняла остаточне рішення про створення на базі різних українських націоналістичних організацій єдиної політичної партії.

Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік. Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул. Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський. Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич
Нарада у Празі, червень 1930. Зліва направо: Зенон Пеленський, Осип Бойдуник, Осип Рев'юк, Юліан Головінський, Омелян Сеник, Євген Коновалець, Леонід Костарів, Зиновій Книш

28 січня — 3 лютого 1929 року Бойдуник брав участь у роботі Першого конгресу українських націоналістів у Відні[4]. Обраний членом Крайової екзекутиви на західноукраїнських землях 1930—1931 років, співредактор тижневиків «Голос нації» та «Голос».

З осені 1930 року повернувся в Галичину. 9 листопада 1931 року заарештований польською поліцією та засуджений на «процесі конгресівців» у Львові (5—9 вересня 1932 року, зокрема, разом з Олесем Бабієм, Євгеном Зиблікевичем, Степаном Ленкавським, Зеноном Пеленським, Юліяном Вассияном) до 4 років ув'язнення. Вийшов на волю у січні 1936.

Головний контрольний ОУН (до 1940 року), член Проводу українських націоналістів, за дорученням якого влітку 1941 року подався до Києва організовувати Українську Національну Раду. Керівник організаційного відділу УЦК (голова — Володимир Кубійович). У 1944 році був ув'язнений гестапо й утримувався в концентраційному таборі Брец.

Після поразки Німеччини у Другій світовій війні Бойдуник залишився проживати в Західній Німеччині. На еміграції член Української національної ради і з 1954 року — її голова. Учасник усіх Великих зборів Організації Українських Націоналістів, які відбулися за його життя.

Автор праць «Національний солідаризм» (1946), «Українська внутрішня політика», «Сучасний стан визвольної політики».

Помер 7 квітня 1966 року в Німеччині, похований у Мюнхені на цвинтарі Вальдфрідгоф. Перепохований 22 січня 2010 року на Личаківському цвинтарі у Львові[5].

Доробок

[ред. | ред. код]
  • Бойдуник О. На переломі (спогади): Націоналістичне видавництво в Европі. — Париж, 1967. — 155 с.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У 2017 році за матеріалами досліджень Національного архіву Чеської Республіки, Національної бібліотеки Чеської Республіки — Слов'янської бібліотеки та Сімейного архіву родини Бойдуників ім. Дарії Попович (Бойдуник) вперше в Україні під упорядкуванням Олега Павліва вийшла чесько-українська книга «Зродився він Великої години», присвячена життю й діяльності Осипа Бойдуника[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 55. — 416 с.
  2. ↑ Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 травня 2022.
  3. ↑ До Дня народження Осипа Бойдуника. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
  4. ↑ 28 січня 1929 р. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
  5. ↑ Повернення на рідну землю. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 5 вересня 2012.
  6. ↑ Розповідь про Осипа Бойдуника. Свобода (укр.). Процитовано 16 грудня 2017.

Література

[ред. | ред. код]
  • Павлів Олег / Зродився він Великої години: нарис життя й діяльності Інж. Осипа Бойдуника у фотоґрафіях. — Прага — Хмельницький: Сімейний архів родини Бойдуників ім. Дарії Попович (Бойдуник) ; Творчий колектив «Родина» ; Творчий колектив «Джерело» ; Видавництво книг «Лілія» ; Видавець ФО-П Стасюк Л. С., 2017. — 32 с.,іл. — ISBN 978-617-7590-09-4
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Дроздовська О. Бойдуник Осип // Українська журналістика в іменах. — Львів, 1999. — Вип. 6.
  • Коваль Р., Моренець В. «„Подєбрадський полк“ Армії УНР». — Т. 1. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Український пріоритет» (2016). — С. 74.
  • Конгрес українських націоналістів 1929 р. Документи і матеріали / Упоряд. В. Муравський; НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника; Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2006. — 420 с.
  • Лисенко О. Є. Бойдуник Осип [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 324. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська видавнича спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3.
  • Муравський В. Протоколи засідань військової та ідеологічної комісій Конгресу Українських Націоналістів 1929 р. // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. — Львів, 2004. — Зб. 3. — С. 39-60.
  • Посівнич М. Форми та методи агітаційно-пропагандистської діяльності ОУН у 1929—1939 рр. // Український визвольний рух. — Зб. 9. — Львів, 2007. — С. 61—78.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бойдуник_Осип&oldid=43475796