Ленкавський Степан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Степан Ленкавський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Ленкавський
Степан Ленкавський
OUN-B-01.svg 2-й Голова ОУНР OUN-r Flag 1941.svg
1959 — 1968
Попередник Степан Бандера
Наступник Ярослав Стецько
Народився 6 липня 1904(1904-07-06)
Угорники, Станіславський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 30 жовтня 1977(1977-10-30) (73 роки)
Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина
Похований Вальдфрідгоф
Відомий як політик
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Національність українець
Політична партія ОУН

Степа́н Ленка́вський (6 липня 1904, Угорники, нині в межах Івано-Франківська — 30 жовтня 1977, Мюнхен) — український політичний діяч, публіцист, один із ідеологів Організації українських націоналістів (ОУН).

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині священника УГКЦ. Дитинство минуло в селах Фитьків і Загвіздя.

Навчався на філософському факультеті Львівського університету.

Зі середини 1920-х рр. — активний учасник націоналістичного руху, провідний член Організації вищих класів українських гімназій, член проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді.

1928 року брав участь у редагуванні (разом з С. Охримовичем та І. Габрусевичем) першого нелегального націоналістичного видання для молоді — журналу «Юнак», був співробітником «Українського голосу» (19291932, Перемишль) і «Бюлетня КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)».

У журналі «Розбудова нації» (ч. 7–8, 1928) вийшла стаття Степана Ленкавського «Філософічні підстави „Націоналізму“ Донцова».

Учасник I Конгресу Проводу Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929), один із 28 співзасновників ОУН.

З лютого 1929 року ввійшов до складу першого Проводу ОУН на ЗУЗ, був референтом ідеологічного відділу.

Автор «Декалогу ОУН» («Десять заповідей українського націоналіста», 1929), в якому виклав основні морально-етичні засади учасника національно-визвольних змагань.

Листопад 1930 року заарештований польською поліцією у Кракові й у вересні 1932 р., під час процесу «конгресівців», засуджений до 4 років ув'язнення.

1939 року після гітлерівської окупації Польщі та частини західноукраїнських земель увійшов до складу Проводу ОУН (Б).

1940 року в період розколу в ОУН від імені прихильників С. Бандери вів переговори з А. Мельником.

З квітня 1941 — референт пропаганди ОУН (Б).

29 липня 1941 року як один з ініціаторів проголошення Української держави у Львові був заарештований Гестапо і до 19 грудня 1944 р. ув'язнений у концтаборі Аушвіц.

У повоєнний час жив у Німеччині. Був членом Проводу Закордонних Частин ОУН, курирував військовий сектор ОУН (Б), її розвідку, контррозвідку, референтуру крайових зв'язків (К-3), створив і очолював референтуру підсовєтських справ (РПС).

Впродовж 19501951; 19591968 років очолював Провід ОУН, згодом керував відділом пропаганди і редагував газету «Шлях перемоги».

В останні роки займався філософією (китайською, індійською, спадщиною Г. Сковороди, Канта, Шопенгауера, Шпенглера).

Могила С. Ленкавського сектор 430 на кладовищі Waldfriedhof (Мюнхен) 48.098703,11.491967

Степан Ленкавський помер 30 жовтня 1977 року в Мюнхені, похований на українській частині кладовища Вальдфрідгоф.[2] Його могила знаходиться в секторі 430 (коорд. 48.098703,11.491967)

Пам'ятник Степану Ленкавському в с. Угорники

Десять заповідей українського націоналіста (Декалог українського націоналіста)[ред. | ред. код]

Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

  1. Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.
  2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.
  3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
  4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
  5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
  6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.
  7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
  8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
  9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.
  10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • В даний час на території Івано-Франківської області встановлено не менше п'яти різних пам'ятників Степану Ленкавському. Останній з них був відкритий 22 серпня 2010 року в селі Угорники Івано-Франківської області (скульптор Василь Вільшук) і являє собою бронзову статую Степана Ленкавського на гранітному постаменті.
  • Також в Івано-Франківську є Вулиця Степана Ленкавського.
  • На його честь також названо 59 курінь УПЮ імені Степана Ленкавського.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 травня 2022. 
  2. Степан Ленкавський — ідеолог Організації Українських Націоналістів (ОУН). Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 23 серпня 2016. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Степан Бандера
OUN-B-01.svg 2-й Голова ОУНР
1959-1968
OUN-B-01.svg Наступник
Ярослав Стецько