Вахід Халілходжич: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 327: | Рядок 327: | ||
{{Склад ФК Трабзонспор}} |
{{Склад ФК Трабзонспор}} |
||
{{Найкращі бомбардири Ліги 1}} |
{{Найкращі бомбардири Ліги 1}} |
||
{{Склад збірної Югославії на чемпіонаті світу 1982}} |
|||
{{Склад збірної Алжиру на кубку африканських націй 2013}} |
{{Склад збірної Алжиру на кубку африканських націй 2013}} |
||
{{Склад збірної Алжиру на чемпіонаті світу 2014|nocat=1}} |
{{Склад збірної Алжиру на чемпіонаті світу 2014|nocat=1}} |
Версія за 08:51, 25 листопада 2014
Вахід Халілходжич | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 15 жовтня 1952 (71 рік) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ябланиця, СФРЮ | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 182 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 80 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Югославія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вахід Халілходжич (босн. Vahid Halilhodžić, нар. 15 жовтня 1952, Ябланиця) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — боснійський футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб турецького «Трабзонспора». З 1995 року має французьке громадянство[1], кавалер Ордену Почесного легіону (Франція): 2004[2].
Майже усю ігрову кар'єру провів у складі клубів «Вележ» та «Нант», а також виступав за національну збірну Югославії, у складі якої брав участь у чемпіонаті Європи та світу.
На початку 1990-х почав тренерську кар'єру і після короткого перебування на посаді головного тренера його рідного клубу «Вележ» через військовий конфлікт перебрався до Франції[3]. Відтоді він тренував ряд команд з франкомовних країн, здобувши з ними високі результати, зокрема перемога в Лізі чемпіонів КАФ з марокканською «Раджею» (Касабланка) (1997), вигравши Кубка Франції з «Парі Сен-Жерменом» (2004) і кваліфікації на Чемпіонати світу 2010 і 2014 років зі збірними Кот-д'Івуару та Алжиру відповідно.
Клубна кар'єра
Вихованець «Вележа». В основній команді відразу закріпитись не зумів, через що 1971 року був відданий на правах оренди в нижчоліговий клуб «Неретва», де і дебютував на професійному рівні[4].
З 1972 року став виступати за рідний «Вележ», в якому провів дев'ять сезонів, взявши участь у 207 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Вележа», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,5 голу за гру першості. А у 1981 році ще й допоміг клубу виграти перший трофей — Кубок Югославії, забивши у 5 матчах турніру 6 голів, в тому числі зробивши дубль у фіналі проти «Желєзнічара» (3:2).
Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу французького «Нанта», до складу якого приєднався влітку того ж 1981 року. Відіграв за команду з Нанта наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, двічі стаючи за цей час найкращим бомбардиром французького чемпіонату, і завоювавши 1983 року в його складі звання чемпіона Франції. Граючи у складі «Нанта» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату.
Влітку 1986 року перейшов до «Парі Сен-Жермена», за який відіграв наступний сезон, продовжуючи регулярно забивати — 9 голів у 22 офіційних матчах сезону. По закінченню сезону завершив професійну кар'єру футболіста у віці 34 років.
Виступи за збірну
Виступаючи за молодіжну збірну Югославії, Халілходжіч завоював золото молодіжного чемпіонату Європи в 1978 році. В першому матчі фіналу його гол став єдиним в виїзному матчі проти молодіжної збірної НДР (1:0), а у матчі відповіді його хет-трик допоміг югославам завершити матч внічию 4:4 і здобути трофей. Всього ж на турнірі Халілходжич забив 6 голів, ставши кращим бомбардиром і кращим гравцем змагання. На час турніру Вахіду вже було 26 років і він був гравцем національної збірної, але завдяки правилу, за яким в «молодіжку» на турнір можна було включити двох гравців старше 21-го року, Халілходжич та Велимир Заєць змогли взяти участь у турнірі.
Не маючи в своєму активі жодного матчу за національну збірну, 1976 року був включений в заявку на домашній чемпіонат Європи, де і дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Югославії в матчі за третє місце проти збірної Нідерландів, замінивши у перерві Славишу Жунгула. В підсумку югослави програли той матч в додатковий час з рахунком 3:2 і зайняли останнє 4 місце на турнірі.
В подальшому Вахід досить рідко виходив у футболці національної збірної, проте все ж потрапив у заявку на чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, де був дублером форварда Сафета Сушича і лише двічі виходив на заміну: на останні 15 хвилин матчу проти збірної Іспанії, а також на увесь другий тайм матчу зі збірною Гондурасу.
Після цього Халілходжич довгий час взагалі не виступав за збірну і лише 1985 року провів ще один, останній матч. Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни лише 15 матчів, забивши 8 голів. У своїх пізніх інтерв'ю Халілходжич висловлював сум, що так і не отримав шансу в національній збірній 1970-х і 1980-х років, з сарказмом обґрунтовуючи це тим, що його прізвище було занадто довгою для белградських табло. Очевидно натакяючи, таким чином, що причиною невеликого ігрового часу у збірній була його мусульманське віросповідання[5][6][7].
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1990 року, очоливши тренерський штаб рідного клубу «Вележ». Після цього через війну покинув Боснію і Герцеговину[8] і тренував французький клуб «Бове Уаз» з другого за рівнем дивізіону країни.
1997 року очолив марокканський клуб «Раджа» (Касабланка), з яким того ж року виграв національний чемпіонат та африканську Лігу чемпіонів, але 1998 року покинув клуб.
В вересні 1998 року очолив французький «Лілль», який 2000 року вивів у Дивізіон 1 і в наступних двох сезонах займав з командою єврокубкові місця (3 і 5 відповідно), але в червні 2002 року покинув команду.
В жовтні 2002 року очолив французький «Ренн» змінивши Філіппа Бержеро, під керівництвом якого клуб здобув лише одну перемогу в 10 турах і йшов на останньому місці Ліги 1. Халілходжич зміг врятувати клуб від вильоту, піднявши команду на підсумкове 15 місце в чемпіонаті і дійшовши з «червоно-чорними» до півфіналу національного кубка.
Влітку 2003 року Халілходжич став тренером «Парі Сен-Жермена», з яким також вдало стартував, зайнявши в першому ж сезоні 2 місце в чемпіонаті (після минулорічного 11), що дозволило клубу вийти в Лігу чемпіонів, а також виграв Кубка Франції, перемігши в фіналі «Шатору» (1:0). Проте у наступному сезоні результат значно погіршився. Команда зайняла останнє місце у груповому етапі Ліги чемпіонів, а в чемпіонаті йшла у нижній частині таблиці, через що на початку лютого, після чергової поразки в чемпіонаті від «Ланса» (0:2), яка опустила команду на 12 сходинку, Халілходжич був звільнений з команди і на його місце був призначений Лоран Фурньє, який до того тренував другу команду парижан.
В жовтні 2005 року очолив турецький «Трабзонспор», з яким закінчив чемпіонат на 4 місці, відразу після стамбульських грандів; «Галатасарая», «Фенербахче» і «Бешикташа» відповідно. Хоча четверта позиція дала право клубу на участь у Кубку УЄФА, Вахід влітку вирішив залишити Туреччину і очолити саудівський клуб «Аль-Іттіхад». Проте вже в листопаді був звільнений з посади, після того як його клуб не зміг потрапити до групового етапу Арабської ліги чемпіонів, програвши майбутньому тріумфатору турніру алжирському ЕС Сетіфу.
В травні 2008 року очолив збірну Кот-д'Івуару, яку вивів на Кубок африканських націй 2010 року в Анголі і чемпіонат світу 2010 року в ПАР. За два роки під керівництвом Халілходжича «слони» не зазнали жодної поразки в 24 матчах, але в чвертьфінальному матчі КАНу проти збірної Алжиру івуарійці несподівано поступились 3:2 в додатковий час і припинили боротьбу за трофей. Розчарування було величезним серед вболівальників у Кот-д'Івуарі, для яких національна збірна з футболу грає центральну соціальну роль. Крім того, країна була в той період у значній політичній кризі. Як наслідок Халілходжич був звільнений з поста за чотири місяці до початку чемпіонату світу з футболу, де збірну тренував вже новий наставник Свен-Йоран Ерікссон.
16 серпня 2010 року Вахід підписав контракт на два з половиною роки з хорватським клубом «Динамо» (Загреб), змінивши Велимира Заєця, якого звільнили після того як команда не пройшла кваліфікацію Ліги чемпіонів, програвши по пенальті молдовському «Шерифу», а в чемпіонаті йшла на шостому місці.
Відразу ж клуб почав грати в більш атакуючий футболу і це стало приносити результати. Спочатку «динамівці» розібрались з угорським «Дьйором» і вийшли в груповий етап Ліги Європи, де 16 вересня у першому турі, рівно через місяць після підписання контракту з Халілходжичем, «Динамо» сенсаційно перемогло з рахунком 2:0 іспанський «Вільяреал»[9][10]. Тим не менш, незважаючи на перемогу, «Динамо» не пройшло до наступного етапу турніру, програвши вирішальний матч в грудні вдома грецькому ПАОКу 0:1. Незважаючи на невдачу, Халілходжич залишився в команді завдяки підтримці фанів і керівництва клубу. Проте привів «динамівців» до шостого поспіль національного чемпіонства та перемоги у кубку вже інший тренер. Халілходжич вирішив залишити Загреб на початку травня. Причиною цього стала суперечка між ним і президентом клубу Здравко Мамичем 6 травня 2011 року під час перерви в матчі чемпіонату проти «Інтера» (Запрешич)[11][12].
22 червня 2011 року Федерація футболу Алжиру оголосила, що Халілходжич 1 липня займе вакантне місце тренера збірної Алжиру[13], підписавши контракт на три роки[14]. 14 листопада 2012 року Алжир запросив рідну для Халілходжича збірну Боснії і Герцеговини на товариський матч, який африканці програли з рахунком 0:1.
Під керівництвом Халілходжича збірна вийшла на Кубок африканських націй 2013 року, проте на турнірі не змогла подолати груповий етап. Але того ж року, 19 листопада, Алжир отримав путівку на чемпіонат світу 2014 року в Бразилії, пройшовши в останньому раунді кваліфікації збірну Буркіна-Фасо.
На футбольних полях Бразилії алжирська збірна стала одним з відкриттів турніру. Очолювана Халілходжичем команда успішно подолала груповий етап змагання, а на стадії 1/8 фіналу дала справжній бій майбутнім переможцям чемпіонату збірній Німеччини. Африканці перевели гру в овертайм, в якому, втім, поступилися з рахунком 1:2.
Попри бажання керівництва алжирського футболу залишити тренера національної команди, Халілходжич 7 липня 2014 року залишив Алжир і невдовзі повернувся до клубної роботи, очоливши турецький «Трабзонспор», з яким вже працював в 2005–2006 роках.
Статистика виступів
Клуб | Сезон | Ліга | Кубки[15] | Єврокубки[16] | Разом | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
→ Неретва | 1971/72 | 17 | 6 | 0 | 0 | - | - | 17 | 6 |
Разом | 17 | 6 | 0 | 0 | 0 | 0 | 17 | 6 | |
Вележ | 1971/72 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
1972/73 | 9 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 9 | 1 | |
1973/74 | 24 | 6 | 1 | 0 | 1 | 0 | 26 | 6 | |
1974/75 | 30 | 16 | 3 | 2 | 6 | 1 | 39 | 19 | |
1975/76 | 34 | 17 | 2 | 1 | 0 | 0 | 36 | 18 | |
1976/77 | 22 | 9 | 0 | 0 | 0 | 0 | 22 | 9 | |
1977/78 | 27 | 18 | 4 | 3 | 0 | 0 | 31 | 21 | |
1978/79 | 28 | 16 | 2 | 1 | 0 | 0 | 30 | 17 | |
1979/80 | 11 | 9 | 0 | 0 | 0 | 0 | 11 | 9 | |
1980/81 | 22 | 11 | 5 | 6 | 0 | 0 | 27 | 17 | |
Разом | 207 | 103 | 17 | 13 | 7 | 1 | 231 | 117 | |
Нант | 1981/82 | 28 | 7 | 1 | 0 | 1 | 1 | 30 | 8 |
1982/83 | 36 | 27 | 9 | 5 | 0 | 0 | 45 | 32 | |
1983/84 | 29 | 13 | 7 | 7 | 0 | 0 | 36 | 20 | |
1984/ 85 | 34 | 28 | 4 | 4 | 0 | 0 | 38 | 32 | |
1985/86 | 36 | 18 | 1 | 0 | 6 | 2 | 43 | 20 | |
Разом | 163 | 93 | 22 | 16 | 7 | 3 | 192 | 112 | |
Парі Сен-Жермен | 1986/87 | 18 | 8 | 2 | 0 | 2 | 1 | 22 | 9 |
Разом | 18 | 8 | 2 | 0 | 2 | 1 | 22 | 9 | |
Всього за кар'єру | 405 | 210 | 41 | 29 | 16 | 5 | 462 | 244 |
Титули і досягнення
Як гравця
- Володар Кубок Югославії (1):
- Чемпіон Франції (1):
Як тренера
- Володар Ліги чемпіонів КАФ (1):
- Чемпіон Марокко (1):
- Володар Кубка Франції (1):
Індивідуальні
- Найкращий бомбардир чемпіонату Франції: 1983, 1985
- Найкращий футболіст молодіжного чемпіонату Європи: 1978
- Найкращий бомбардир молодіжного чемпіонату Європи: 1978 (6 голів)
- Кавалер Ордену Почесного легіону (Франція): 2004[17]
Примітки
- ↑ Saïd Fellak, « Vahid Halilhodžić : La face cachée de la vie de Coach Vahid ! » sur bhinfo.fr, consulté le 10 décembre 2012
- ↑ La Légion d'honneur pour Vahid. L'entraîneur du PSG, a été nommé hier chevalier de la Légion d'honneur
- ↑ Vahid Halilhodžić u Angoli "Ne bojim se, proživio sam gore u ratu u Mostaru"
- ↑ Burić, Ahmed (24 May 2002). Vahid Halilhodžić: Moja životna priča (I). BH Dani (Bosnian) . Процитовано 19 August 2010.
- ↑ Vahin rat i dalje traje;mondo.rs, 7 February 2011
- ↑ Halilhodžić @ Treće poluvrijeme;tv1, September 2010
- ↑ Halilhodžić: Robi će imati problem zato što je Hrvat;Press, 6 February 2011
- ↑ http://www.bhdani.com/arhiva/259/t25904.shtml
- ↑ http://gol.hr/clanak/hnl/vaha-uoci-gradskog-derbija-tesko-se-vratiti-nakon-emocionalnog-praznjenja.html
- ↑ http://www.nk-dinamo.hr/vijest/prikaz/2522/Default.aspx
- ↑ "Mamić mi je spomenuo majku, a to ne opraštam";sarajevo-x.com, 7 May 2011
- ↑ Halilhodžić vs. Mamić
- ↑ Vahid Halilhodzic, sélectionneur des Verts (French) . DZFoot. 22 June 2011. Архів оригіналу за 15 February 2013. Процитовано 27 January 2013.
- ↑ TO (2 July 2011). Halilhodzic signe son contrat de sélectionneur (French) . DZFoot. Процитовано 27 January 2013.
- ↑ Кубок Югославії, Кубок Франції.
- ↑ Кубок європейських чемпіонів, Кубок УЄФА.
- ↑ The Legion of Honor for Vahid. Le Parisien. leparisien.fr-sport. 15 липня 2004. Процитовано 5 January 2014.
Посилання
- Вахід Халілходжич на сайті ФІФА (англ.)
- Вахід Халілходжич на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Вахід Халілходжич (футболіст) на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Вахід Халілходжич (тренер) на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Народились 15 жовтня
- Народились 1952
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Гравці кубка африканських націй 2013
- Югославські футболісти
- Югославські футбольні тренери
- Гравці збірної Югославії з футболу
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 1976
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1982
- Тренери кубка африканських націй 2010
- Тренери кубка африканських націй 2013
- Тренери чемпіонату світу з футболу 2014
- Футболісти «Вележа»
- Футболісти «Нанта»
- Футболісти «Парі Сен-Жермен»
- Тренери ФК «Вележ»
- Тренери ФК «Бове Уаз»
- Тренери ФК «Раджа»
- Тренери ФК «Лілль»
- Тренери ФК «Ренн»
- Тренери ФК «Парі Сен-Жермен»
- Тренери ФК «Трабзонспор»
- Тренери ФК «Аль-Іттіхад» (Джидда)
- Тренери збірної Кот-д'Івуару з футболу
- Тренери ФК «Динамо» (Загреб)
- Тренери збірної Алжиру з футболу
- Югославські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери у Франції