Чумак Василь Григорович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Редкан (обговорення | внесок)
952 редагування
Редкан (обговорення | внесок)
952 редагування
Рядок 30: Рядок 30:


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився в містечку [[Ічня]] на [[Чернігівська область|Чернігівщині]] в козацькій родині Григорія Семеновича Чумака та Анастасії Петрівни, уродженої Марченко<ref name="Метр"/>. Мав молодшого брата Миколу та сестер Уляну і Марію. Сім’я володіла 6-ма десятинами землі та утримувала пекарню і хлібну лавку.<ref>''Сергій Грабовський.'' [https://www.radiosvoboda.org/a/908842.html «Країна Інкогніта». Василь Чумак.]</ref>.
Народився в містечку [[Ічня]] на [[Чернігівська область|Чернігівщині]] в козацькій родині Григорія Семеновича Чумака та Анастасії Петрівни, уродженої Марченко<ref name="Метр"/>. Мав молодшого брата Миколу та сестер Уляну і Марію. Сім’я володіла 6-ма десятинами землі та утримувала пекарню і хлібну лавку.<ref name="Граб">''Сергій Грабовський.'' [https://www.radiosvoboda.org/a/908842.html «Країна Інкогніта». Василь Чумак.]</ref>.


Отримавши початкову освіту, навчався в Іченському вищому початковому училищі ім. царевича Олексія Миколайовича, а [[1918]] року закінчив гімназію в [[Городня|Городні]]. По закінченню гімназії переїхав до [[Київ|Києва]], де став активним діячем [[Українська комуністична партія (боротьбистів)|Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів)]]. Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт».
Отримавши початкову освіту в церковно-приходській школі, навчався в Іченському вищому початковому училищі ім. царевича Олексія Миколайовича, а [[1918]] року закінчив гімназію в [[Городня|Городні]]<ref name="Граб"/>. По закінченню гімназії переїхав до [[Київ|Києва]], де став активним діячем [[Українська комуністична партія (боротьбистів)|Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів)]]. Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт».


Заарештований разом із [[Михайличенко Гнат Васильович|Гнатом Михайличенком]] денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти [[Біла армія|білогвардійців]] на [[Київщина|Київщині]], розстріляний конвоєм під час спроби втечі<ref>[[c:File:Kievlyanin 1919 73.pdf|Предупрежденное возстаніе]] // [[Киевлянин (газета)|Кіевлянинъ]]. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.</ref><ref>''N.'' [[c:File:Kievlyanin 1919 74.pdf|Игнатій Михайличенко.]] <small>[8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко]</small> // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.</ref>{{sfn|Плужанин|1926|с=2–3.}}. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак<ref>Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. {{ref-ru}}</ref>. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносівського парку (нині [[Парк Вічної Слави (Київ)|парк Вічної Слави]], могила не збереглася){{sfn|Проценко|1994|с=261–263.}}.
Заарештований разом із [[Михайличенко Гнат Васильович|Гнатом Михайличенком]] денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти [[Біла армія|білогвардійців]] на [[Київщина|Київщині]], розстріляний конвоєм під час спроби втечі<ref>[[c:File:Kievlyanin 1919 73.pdf|Предупрежденное возстаніе]] // [[Киевлянин (газета)|Кіевлянинъ]]. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.</ref><ref>''N.'' [[c:File:Kievlyanin 1919 74.pdf|Игнатій Михайличенко.]] <small>[8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко]</small> // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.</ref>{{sfn|Плужанин|1926|с=2–3.}}. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак<ref>Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. {{ref-ru}}</ref>. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносівського парку (нині [[Парк Вічної Слави (Київ)|парк Вічної Слави]], могила не збереглася){{sfn|Проценко|1994|с=261–263.}}.

Версія за 11:25, 12 червня 2019

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Чумак.
Василь Григорович Чумак
Василь Чумак
Псевдонім Вагр, С. Віче, М. Ічня, В. Ч, С. В., Чорненко
Народився 7.1.1901(25.12.1900[1].
Ічня, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 8 (21) листопада 1919(1919-11-21)
Київ
Поховання Парк Вічної Слави
Країна  УНР→
УСРР Російська імперія (до 1917)
Діяльність поет
Сфера роботи творче та професійне письмоd[2], поезія[2] і публіцистика[2]
Мова творів українська, російська
Роки активності 1917–1919
Жанр вірш
Magnum opus «Заспів»
Партія Українська комуністична партія (боротьбистів)
CMNS: Чумак Василь Григорович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Чума́к Васи́ль Григо́рович; літературні псевдоніми — С. Віче, Вагр, М. Ічня, Чорненко[3]; 25 грудня 1900 [7 січня 1901](19010107), Ічня, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 8 [21] листопада 1919, Київ) — український поет, публіцист, громадський і культурний діяч.

Біографія

Народився в містечку Ічня на Чернігівщині в козацькій родині Григорія Семеновича Чумака та Анастасії Петрівни, уродженої Марченко[1]. Мав молодшого брата Миколу та сестер Уляну і Марію. Сім’я володіла 6-ма десятинами землі та утримувала пекарню і хлібну лавку.[4].

Отримавши початкову освіту в церковно-приходській школі, навчався в Іченському вищому початковому училищі ім. царевича Олексія Миколайовича, а 1918 року закінчив гімназію в Городні[4]. По закінченню гімназії переїхав до Києва, де став активним діячем Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт».

Заарештований разом із Гнатом Михайличенком денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти білогвардійців на Київщині, розстріляний конвоєм під час спроби втечі[5][6][7]. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак[8]. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносівського парку (нині парк Вічної Слави, могила не збереглася)[9].

Творчість

Василь Чумак — автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»). Писав новели в прозі та рецензії. Як поет — імпресіоніст за допомогою називних речень, виразних деталей, кольорів, «штрихованої стилістики» майстерно відбив складні психічні переживання людини та її мінливі настрої, а головне — відтворив волелюбну енергію мас до незалежної України в добу національної революції 1918–1919 років. Друкувався з 1917 року.

Автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів» (1920).

Оцінка творчості

У 1920-х роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури.

У середині 1930-х років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені.

У середині 1950-х років творчість Чумака реабілітовано.

Ушанування пам'яті

На фасаді будівлі гімназії в м. Городні, де в 1914—1918 роках навчався Василь Чумак, встановлено меморіальну дошку.

На честь Василя Чумака в Києві[10], Ічні та Городні названі вулиці.

На Спаському кладовищі в Ічні біля могил батька і матері поета насипано символічну могилу, на надгробку якої – два портрети: Василя Чумака та його брата Миколи, що загинув на Колимі 1938 року[11].


  • Портрет Василя Чумака в часописі «Молодняк», 1927, № 1
    Портрет Василя Чумака в часописі «Молодняк», 1927, № 1
  • Портрет Василя Чумака в часописі «Всесвіт», 1927, № 52, художник Г. Бабій
    Портрет Василя Чумака в часописі «Всесвіт», 1927, № 52, художник Г. Бабій
  • Погруддя Василя Чумака в Ічні, встановлено 1980 року. Скульптор Володимир Луцак
    Погруддя Василя Чумака в Ічні, встановлено 1980 року. Скульптор Володимир Луцак

Видання

  • Чумак В. Заспів : поезії / Вас. Чумак. – 1919. – 62 с.
  • Червоний заспів / Василь Чумак. — К. : Комуніст, [б. р.]. — 16 с.
  • Чумак В. Революція : поезії. — Харків 1920. — 16 с.
  • Червоний заспів / Василь Чумак; В. Блакитний (ред і передм.). — Х. : Видання ЦК КСМУ, 1922. — 16 с.
  • Чумак В. Червоний заспів : вибр. поезії / Василь Чумак. – Київ 1930. – 32 с.
  • Червоний заспів : Вибрані твори / Василь Чумак; вступ. стаття, упоряд. і примітки С. Крижанівського. — К. : Рад. письменник, 1956. — 204 с., портр.
  • Заспів : Твори / Василь Чумак; вступ. стаття Степан Крижанівський. — К. : Дніпро, 1968. — 207 с., портр.
  • Червоний заспів : Твори / Василь Чумак. — К. : Молодь, 1982. — 158 с., іл.
  • Червоний заспів : Поезії. Оповіданні і нариси. Спогади про поета / Василь Чумак. — К. : Дніпро, 1991. — 364 с., портр. — ISBN 5-308-00870-1.

Примітки

  1. ↑ а б Метрическая книга Николаевской церкви местечка Ичня Борзнянского уезда Черниговской губернии на 1900 год. – ДАЧО, Чернігів, ф. 679, о. 10, с. 2877, кадр 1291.
  2. ↑ а б в Czech National Authority Database
  3. ↑ Самусь, 1928, с. 7..
  4. ↑ а б Сергій Грабовський. «Країна Інкогніта». Василь Чумак.
  5. ↑ Предупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
  6. ↑ N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
  7. ↑ Плужанин, 1926, с. 2–3..
  8. ↑ Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. (рос.)
  9. ↑ Проценко, 1994, с. 261–263..
  10. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 серпня 1957 року № 1428 «Про найменування та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 915. Арк. 799–808. [Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.]
  11. ↑ Гриць Гайовий. Ічнянський іменослов. – Культура і життя, № 31, 3 серпня, 2012 р.

Посилання

Джерела


S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чумак_Василь_Григорович&oldid=25401926