Координати: 47°9′39″ пн. ш. 37°29′13″ сх. д. / 47.16083° пн. ш. 37.48694° сх. д. / 47.16083; 37.48694
Очікує на перевірку

Старий Крим (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Старий Крим
Герб смт Старого Криму Прапор смт Старого Криму
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Маріупольський район
Тер. громада Маріупольська міська громада
Код КАТОТТГ UA14140050020046281
Облікова картка Старий Крим 
Основні дані
Засновано 1780
Статус із 2024 року
Площа 3,55[1] км²
Населення 5 734 (01.01.2022)[2]
Густота 1678 осіб/км²;
Поштовий індекс 87591
Телефонний код +380 629
Географічні координати 47°9′39″ пн. ш. 37°29′13″ сх. д. / 47.16083° пн. ш. 37.48694° сх. д. / 47.16083; 37.48694
Висота над рівнем моря 39 м
Водойма р. Кальчик


Відстань
Найближча залізнична станція: Маріуполь
До станції: 13,5 км
До райцентру:
 - фізична: 6,8 км
 - автошляхами: 11,2 км
До обл. центру:
 - фізична: 94,7 км
 - автошляхами: 109 км
Селищна влада
Адреса 87500, Донецька обл., Маріупольський район, м. Маріуполь, пр. Миру, 70
Голова селищної ради Балабанов Михайло Іванович
Карта
Старий Крим. Карта розташування: Україна
Старий Крим
Старий Крим
Старий Крим. Карта розташування: Донецька область
Старий Крим
Старий Крим
Мапа

Старий Крим у Вікісховищі

Ста́рий Крим (урум. Эст’и Хырым) — селище Маріупольської міської громади Маріупольського району Донецької області, Україна. Розташоване за 7 км на північний захід від Маріуполя і за 13 км від залізничної станції Маріуполь. Населення — 6 025 мешканців (2015).

Історія

[ред. | ред. код]

Населений пункт заснований у 1780 році греками-урумами, депортованими Російською імперією з Кримського ханства. 15 листопада 1938 року Старому Криму надано статус селища міського типу.

На фронтах Другої світової війни бився 251 житель селища, 240 із них загинули в боротьбі з ворогом, 200 удостоєні бойових урядових нагород. На честь воїнів, полеглих у боях за відвоювання селища, встановлено пам'ятник.

У 1970-ті роки у селищі мешкало близько 6 000 осіб. Тут були середня школа, в якій навчалось близько 800 дітей і працювало 45 вчителів, клуб на 100 місць, бібліотека з книжковим фондом 5 тисяч примірників, амбулаторія (медичну допомогу населенню надавали 27 медпрацівників, у тому числі три лікаря). Працював дитячий комбінат на 140 місць, торговий центр, магазини, їдальня, кафе, дві установи побутового обслуговування, поштове відділення і ощадна каса. З 1970 по 1975 рік у селищі побудовані 50 індивідуальних будинків, торговий центр, дитячий комбінат.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
російська 5978 96.30%
українська 203 3.27%
грецька 20 0.32%
румунська 1 0.02%
інші/не вказали 6 0.09%
Усього 6208 100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 6208 осіб, із них 3,27 % зазначили рідною мову українську, 96,30 % — російську, 0,32 % — грецьку, 0,02 % — молдовську мову[4].

Чисельність населення

[ред. | ред. код]
Рік Кількість мешканців
1859 874
1886 929
1897 1779
1908 1896
1939 4546
1959 4364
1966 5800
1970 5431
1976 6000
1979 6073
1987 6300
1988 6300
1989 6238
1992 6500
1998 6100
2001 6208
2004 6100
2009 6092
2010 6088
2011 6069
2012 6053
2013 6047
2014 6051
2015 6025
2017 5957
2019 5887

Економіка

[ред. | ред. код]

Видобуток граніту; поблизу Старого Криму — родовище графіту. Значна частина населення працює на підприємствах Маріуполя.

Культура

[ред. | ред. код]

Старий Крим 2005 року приймав міжнародний фестиваль грецької культури «Мега-Йорти» імені Доната Патричі.

Персоналії

[ред. | ред. код]

Див. також: Почесні громадяни смт Старий Крим.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  2. http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 квітня 2014.

Література

[ред. | ред. код]