Сім святих мучеників Макавеїв
| Сім святих мучеників Макавеїв | |
|---|---|
 | |
| Народився | Юдея |
| Помер | Юдея |
| Поховання | Старий єврейський цвинтар у Цфатіd |
| У лику | святий |
| День пам'яті | 1 серпня Маковія |
Сім святих мучеників Макавейських: Авим, Антонін, Гурій, Елеазар, Евсевон, Алім і Маркелл (дав.-гр. Ἀβεὶµ, Ἀντώνιος, Γουρίας, Ἐλεάζαρος, Εὐσεβώνας, Ἀχείµ, Μάρκελλος), а також матір Соломонія (дав.-гр. Σολοµονὴ) і вчитель їхній Елеазар. Їх мучеництво описується в Біблії, у Другій книзі Макавейській (2 Мак. 6:18—7:42), а також у Четвертій книзі Макавейській, яка у біблійний канон не входить[1]. Постраждали в 166 році до н. е. від сирійського царя Антіоха Епіфана. Шануються Католицькою і Православною церквою в лику мучеників, пам'ять відбувається 1 серпня (православне свято Маковія).
Антіох Епіфан, проводячи політику еллінізації населення, ввів у Єрусалимі і в усій Юдеї грецькі язичницькі звичаї. Він опоганив Єрусалимський храм, поставивши в нього статую Зевса Олімпійського, до поклоніння якому примушував юдеїв.
Дев'яносторічний старець — законоучитель Елеазар, який за прихильність до Мойсеєвого закону був судимий, з твердістю пішов на муки і помер в Єрусалимі. Таку ж мужність показали учні святого Елеазара: сім братів та їхня мати Соломонія. Вони були засуджені в Антіохії царем Антіохом Єпіфаном, де, безстрашно визнали себе послідовниками Істинного Бога, відмовилися принести жертву язичницьким богам. Старший з юнаків, який давав першим відповідь цареві від імені всіх семи братів, був підданий жахливим тортурам на очах в інших братів і матері; решта п'ять братів один за одним зазнали ті ж муки. Залишився сьомий брат, наймолодший.
Антіох запропонував святій Соломонії схилити юнака до зречення, щоб їй залишився хоч останній син, але мужня мати зміцнювала і його в сповіданні Істинного Бога. Отрок рішуче відхилив вмовляння царя і так само твердо переніс муки, як і його старші брати.
Після смерті всіх дітей свята Соломонія, стоячи над їх тілами, піднесла руки з вдячною молитвою Богу і померла. Подвиг святих семи братів та їхньої матері надихнув Юду Макавея, і він підняв повстання проти Антіоха Єпіфана і, здобувши перемогу, очистив Єрусалимський храм від ідолів.
Мощі семи святих братів-мучеників зберігаються в базиліці святого апостола Андрія в Кельні (Німеччина). Мощі Соломонії — в стамбульському Соборі Святого Георгія.
У святителя Григорія Богослова є «Слово», тобто проповідь, на згадку про святих мучеників Маккавеїв[2].
Однак строго кажучи, ці юдейські мученики — мати та сім братів — не були Макавеями, оскільки не належали ні до повстанців, які взяли собі назву від прізвиська Юди Макавея («Молот») під час повстання під проводом священничої, пізніше царської династії Хасмонеїв, до якої й належав Юда, ні до його родичів. Назва «мучеників Макавейських», скоріше за все, виникла у зв'язку з тим, що їхній подвиг описано у біблійних книгах Макавейських.
- Перша [Архівовано 15 серпня 2019 у Wayback Machine.], друга [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.], третя [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.] книги Маккавейскі (второканонічні книги Старого Завіту)
- Сім мучеників Маккавеїв [Архівовано 14 серпня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Православ'я.Ru
- Твори Кіпріана Карфагенського, Амвросія Медіоланського, Григорія Назіанзина та Івана Золотоустого.
- Соломония // Библейская энциклопедия архимандрита Никифора. — М., 1891—1892.(рос.)
- ↑ Можливо також саме ця історія мається на увазі в Мідраші «Мати сімох» [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Слово 16 | «Наша Парафія» (укр.). Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
