Координати: 49°0′59″ пн. ш. 24°42′2″ сх. д. / 49.01639° пн. ш. 24.70056° сх. д. / 49.01639; 24.70056
Очікує на перевірку

Тязів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тязів
Вид на село, квітень 2008 року
Вид на село, квітень 2008 року
Вид на село, квітень 2008 року
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Ямницька сільська громада
Код КАТОТТГ UA26040390070080034
Основні дані
Засноване 1222
Перша згадка 1222 (802 роки)[1]
Населення 1234
Площа 17,62 км²
Густота населення 70,03 осіб/км²
Поштовий індекс 77415
Телефонний код +380 3436
Географічні дані
Географічні координати 49°0′59″ пн. ш. 24°42′2″ сх. д. / 49.01639° пн. ш. 24.70056° сх. д. / 49.01639; 24.70056
Місцева влада
Адреса ради 77422 Івано-Франківська область, Івано-Франківський р-н, с. Ямниця, вул. Галицька, 36
Карта
Тязів. Карта розташування: Україна
Тязів
Тязів
Тязів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Тязів
Тязів
Мапа
Мапа

CMNS: Тязів у Вікісховищі

Відновлена церква Святого Архистратига Михаїла с. Тязів сьогодні... Фото: Олег Шкрумида

Тя́зів — село в Україні, у Ямницькій сільській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області

Історія

[ред. | ред. код]

На території села знайдено крем’яні знаряддя праці доби міді-бронзи. Жителі Тязева брали участь у визвольній боротьбі 1648 року. Після відступу військ Б. Хмельницького село спустошила польська шляхта.

Після окупації Польщею Західноукраїнської Народної республіки в 1919 році село було сільською ґміною Станиславівського повіту Станиславівського воєводства, після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року село належало до гміни Боднарів, а з 15 липня 1935 року підлягало також постерунку поліції в Боднарові.

У 2017 році відбувались святкування 795-річчя села.[2]

Церква архангела Михаїла

[ред. | ред. код]
Церква арх. Михаїла (1854 р.), в стані руйнації під час Першої світової війни. Рисунок 1916 р.

Одноверха дерев’яна церква архангела Михаїла, зведена 1854 року, в ході Першої світової війни була пошкоджена — знищено баню, розбиті вікна і пообдирані піддашшя. В подальшому перебігу воєнних дій вона була повністю зруйнована. На її місці спочатку збудували тимчасову каплицю, а в 1938 році — нову дерев’яну церкву.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1230 99.68%
російська 4 0.32%
Усього 1234 100%

Народилися

[ред. | ред. код]

Важливі події в історії села

[ред. | ред. код]
  • В 2019 році активна та освічена громадськість виступила проти спроб керівництва Ямницької ОТГ знести споруду місцевої автобусної зупинки із зображенням козака Мамая. Зупинка була зведена у 1971 році і митці й активісти пояснювали, що це витвір лауреатів Шевченківської премії — художників Богдана Сороки, Володимира Патика та Миколи Андрущенка.[8]
  • На початку 2020 року світ побачила перша книга про історію села під назвою «Тязів. Пам'ять серця» авторства Ірини Садули та Тетяни Зарецької. Консультантом проєкту став історик, провідний науковий співробітник Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери Петро Ганцюк.
  • Презентація видання з великим успіхом відбулася 1 березня 2020 року у стінах Будинку культури с. Тязів. Книга побачила світ у видавництві «Нова зоря» (м. Івано-Франківськ), завдяки підтримці голови громади Романа Крутого в рамках проєкту бюджету участі громад 2019 року (проєкт Ірини Садули «Книгам про Тязів бути» від Ямницької ОТГ) і вийшла накладом 336 примірників. Також був невеликий додрук (65 штук) за сприяння депутата Ямницької ОТГ Ігоря Литвинця.
  • Того дня вперше в Тязеві відбулася ще одна знаменна подія: вручення найвищих повстанських нагород родичам героїв. Церемонію провадив дослідник українського визвольного руху, документаліст, автор і упорядник дев’яти книг про УПА Дмитро Проданик. Дмитро Орестович є також одним з координаторів Проєкту по вшануванню пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА. Золотим Хрестом бойової заслуги І класу свого часу нагороджено «Комара» – Миколу Литвинця, зараз нагороду отримав його внучатий племінник, тязівчанин Василь Гресько. А Бронзовий Хрест бойової заслуги командира «Явора» – Михайла Петраша було передано його внуку, пану Оресту Маланюку.
  • Окрім книги, авторки книги підготували для тязівчан цікаві закладки, календарі, і листівки «Тязів. Минувшина в листівках», де під однією обкладинкою розмістилися десять цікавих найдавніших світлин Тязева. Авторки також встигли побувати із книгою на двох прямих ефірах – каналі UA. Карпати у програмі «Карпатський ранок» та «7 поверх», що на телебаченні «Галичина».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ВРУ
  2. ↑ Борис М. (2017) Прикарпатське село відзначило 795-річчя. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 7 березня 2019.
  3. ↑ Слободян В. (2018) Наші церкви чужими очима, Збруч. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  4. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. ↑ H.Dymnicka-Wołoszyńska. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984.— t. XXVIII/1, zeszyt 116.— 178 s. (пол.) S. 156
  6. ↑ ІНШИЙ СОТЕННИЙ НА ПСЕВДО «КОНИК» — «Галичина», 23 червня 2016 року. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
  7. ↑ Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. — Львів, 2013. — С. 797; Проданик Д., Безбородько В. «Комар» — лицар Золотого Хреста бойової заслуги 1-го класу
  8. ↑ «Чотири корчми» при дорозі: як «великим будівництвом» Зеленського знищують мозаїки. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 1 квітня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тязів&oldid=42694582