Філантропія
Філантропі́я (від грец. φιλέω, «любити» і ἄνθρωπος, «людина») — любов до людей, доброзичливе ставлення до людини взагалі, благодійність, жертвування своїм часом, грошима, репутацією задля благочинності, заступництво нужденних, людинолюбство, безкорислива допомога.
Приклади філантропії часто перетинаються з прикладами благодійності, хоча не всяка філантропія є благодійністю, як і навпаки, не всяка благодійність є філантропією.
Однією з найдавніших форм філантропії була милостиня і піклування про убогих, переважно при церквах і монастирях.
Філантропія — повна протилежність мізантропії.
Поняття «філантропія» в перекладі з грецької мови означає любов до людей. У V ст. до н. е. воно означало божественну прихильність, а у IV ст. н. е. — доброзичливе ставлення до людини. На сучасному етапі поняття «філантропія» почало активно вживатися у Франції, звідки і було запозичено в нашу мову[1].
Слово «філантропія» вперше[2] з'явилося в трагедії Есхіла «Прометей Прикутий» для позначення божественної допомоги людям.
Організацією філантропії у Стародавній Греції займалися притани[2], що обиралися за жеребом з членів міської ради. Тоді формами філантропії були: громадські трапези, роздача грошей нужденним, будівництво храмів і лазень.
Благодійні заходи у Стародавній Греції не поширювалася на рабів, оскільки вони не були громадянами поліса.
.JPG)
У Стародавньому Римі набула великого значення допомога нужденним як засіб досягнення влади. Зокрема, Гай Юлій Цезар виплачував кожній людині, який потребувала матеріальної підтримки, по 300 сестерціїв[2]. При виникненні труднощів з постачанням до Риму продовольства часто роздавав хліб за найнижчою ціною або навіть задарма, а грошові виплати подвоював.
У рамках корисливої допомоги нужденним виникло таке явище римської культури, як меценатство (допомога діячам культури). Гай Цільній Меценат, представник стану вершників, прославився своїм заступництвом[2] Вергілія, Горація, Проперція та інших поетів, надаючи їм матеріальну підтримку, хоча і не зовсім безкорисливо: їх творчість використовувалася для прославлення самого себе.
У Малій Азії філантропією прославився Василій Великий (близько 329–379). Він був єпископом міста Кайсері, ученим, невтомним борцем за православ'я і дуже багато допомагав простим людям. Святий Василій Кесарійський говорив:
|
«Зайвий хліб, що зберігається тобою, належить голодному, зайва сукня нагому, а срібло, зарите тобою — бідному»[3] | 
|
У Візантії важливу роль у розвитку благодійності зіграв святий Іоанн Злотоустий (близько 344–407) — один з головних отців церкви, єпископ Константинополя. Він закликав до благодійності, стверджуючи, що:
|
|
«Усякий раз, коли ми не будемо здійснювати милостині, ми будемо забиті, як грабіжники»[3] |
|
Іоанн Златоустий став ідеалом проповідника у Візантії і на Русі, був канонізований Російською православною церквою.
Перша[2] богадільня була створена християнською церквою в 542 р. в м. Ліоні. Початок створенню дитячих притулків було покладено в 787 р.[2] в Мілані.
|
|
«Я не хочу, щоб дітей, плодів перелюбу, матері вбивали через сором, і наказую приймати підкидьків в пожертвуваний мною будинок і давати їм годувальницю» (Архієпископ Детай)[2] |
|
З прийняттям християнства 988 р. з однією з його основних заповідей — про любов до ближнього — у Київській Русі вперше заговорили про піклування бідних, що тоді знайшло своє вираження в роздачі милостині убогим.
На честь свого одруження із сестрою візантійського імператора Анною князь Володимир наказав[4] звести в Києві церкву Пресвятої Богородиці, де з коштів скарбниці годували жебраків, сиріт і вдів. В ознаменування перемоги над печенігами Володимир виділив 300 гривень срібла для роздачі бідним.
Своїм Статутом 996 року князь Володимир офіційно зобов'язав[4] духовенство займатися громадським піклуванням, визначивши десятину на утримання монастирів, церков, богаділень і лікарень. Протягом багатьох століть церква і монастирі на Русі залишалися осередками соціальної допомоги старим, убогим і хворим.
Князь Ярослав Мудрий, який вступив на престол 1016 року, вніс[4] до Церковного і Земського статутів спеціальні розділи, пов'язані з доброчинністю. На особисті кошти він заснував училище для сиріт, в якому навчалися і проживали 300 вихованців. При Ярославі набуло поширення безоплатне надання медичної допомоги при монастирях.
Сестра Володимира Мономаха Анна Всеволодівна відкрила[4] в Києві на власні кошти жіноче училище для всіх станів, сама навчала учениць грамоти й ремесел.
Проблеми благодійності були в центрі уваги Хуана Луїса Вівеса, іспанського філософа. Він запропонував план[2] допомоги нужденним: реєстрація бідних людей, збір приватних пожертвувань для надання їм допомоги, а також надання роботи тим, які були здорові.
На знак протесту проти розкоші ієрархів католицької церкви в ХІІІ ст. стали виникати чернечі ордени. Франциск Ассізький був засновником Ордену францисканців. Його статут[2] не дозволяв володіти майном не тільки окремим ченцям, а й організаціям у цілому. Францисканці проповідували мовою простого народу бідність і аскетизм, а також займалися благодійною діяльністю.
Перший[2] закон про бідних був прийнятий в Англії в 1536 р. за короля Генріха VIII. Основна ідея — необхідність диференційованого підходу: непрацездатним слід допомагати, а тих, хто не бажають працювати, треба карати.
Правляча сім'я Тюдорів, будучи сильно стурбованою можливістю громадського бунту, викликаного сільськогосподарським кризою і зростаючою міграцією народу в міста, в 1597 р. представили[5] «Акт про використання благодійних коштів». Фактично з цього часу й бере відлік офіційна філантропія в Англії. Потім Акт був переглянутий в 1601 році, з метою просування ідеї філантропії серед аристократів і купців.
У цей же період з'являється «Закон про бідність», що дозволило місцевим законодавцям підняти поріг бідності. Цей закон формально залишався[5] в збірці законів до 1948 р.
Англія часів Тюдорів, відзначилася секуляризацією благодійності в Британії.
1843 р. у м. Нью-Йорк була створена Асоціація за поліпшення положення бідних, у 1869 р. були створені спільноти благодійних організацій в Англії та США з метою координації зусиль по збору коштів, а також розподілу їх серед нужденних.
Поєднання пропаганди християнського вчення з допомогою нужденним було характерно для Армії спасіння, створеної в 1865 р. Вільямом Бутом. У різних країнах світу Армія порятунку відкрила велику кількість нічліжних будинків, їдалень, притулків для повій та інших установ.
Першою організацією з надання допомоги військовополоненим став Червоний Хрест. Організація займається наданням допомоги постраждалим від стихійних лих, а також проведенням заходів щодо попередження захворювань.
Після Жовтневої революції 1917 р. у СРСР благодійні організації були розпущені[2], а їх майно перейшло до Народного комісаріату соціального забезпечення. До функцій комісаріату входили: соціальне забезпечення працівників у всіх випадках непрацездатності; охорона материнства і дитинства; піклування про інвалідів війни та їх сім'ї, про людей похилого віку та неповнолітніх.
У 2011 р. найбільша британська благодійна організація Charities Aid Foundation (CAF) опублікувала[6]. Світовий рейтинг благодійності, в якому оцінила рівень філантропії в різних країнах.
На першій позиції опинилися одразу дві країни — Австралія та Нова Зеландія. Далі йдуть Канада, Ірландія, Швейцарія, США, Нідерланди, Велика Британія, Шрі-Ланка і Австрія. Україна опинилася на 150-му місці, Росія стала 138-ю. Замикає список з 153 країн Мадагаскар.
При складанні рейтингу були враховані три риси благодійної поведінки: фінансові пожертвування, віддача власного часу (волонтерство) і допомогу незнайомим людям.
|
|
«... Треба підтримувати слабких і пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: "Блаженніше давати, ніж приймати"» (Діян. 20, 35)[7] |
|
Свій початок філантропія бере ще зі Старого Завіту. Старозавітна мораль визначила благодійність як першу і невідкладну справу:
|
|
«... до бідного ти будь поблажливий і милостинею йому не барися; заради заповіді допоможи бідному і в нужді його не відпускай його ні з чим...» (Сир 29. 11-15)[7] |
|
Благодійнику було обіцяно прощення його гріхів:
|
|
«... спокутувати гріхи твої правдою і беззаконня милосердям до бідних» (Дан 4.24)[7] |
|
У Старому Завіті зустрічаються вказівки на такі види[7] філантропії:
- допомогти бідному
- нагодувати голодного
- напоїти спраглого
- одягнути голого
- допомогти хворому і каліці
- надати гостинність бездомним, мандрівникам
- подбати про в'язнів
Ісламська філантропія проявляється в чотирьох напрямках[8]:
- Перший полягає в наданні добровільної безоплатної допомоги у вигляді різних дарів, милостині, пожертвувань.
|
|
«О люди! Робіть пожертвування з того, що ви припасаєте — в цьому користь для вас, а якщо причаїте — в цьому для вас збиток. Немає на вас провини, якщо залишите собі те, що потрібно для ваших потреб, і в першу чергу витрачайте на тих, хто на вашому утриманні. Рука подає краще руки прохальної». (Аль-Бухарі)[9] |
|
- Другим напрямком роботи є добровільна безвідсоткова виплата боргу нужденним в ньому.
- Третім є обов'язкова виплата закята (певного відсотка річного доходу за певних обставин)
- І четвертий напрямок — вакф, вічне пожертвування, яке є найкращим видом благодійності в ісламі.
В буддизмі філантропія піднесена[10] в ранг космічного закону, тільки дотримуючись якого, віруючий може досягти головної мети вчення — нірвани, або пробудження. Одним з основних понять буддизму є Бодгічітта.
Схиляння перед знанням в буддизмі призводить до того, що поширення Учення — найвища форма благодійності.
Індуїсти вірять в особливу дієвість жертвування і в поняття «хорошої карми» або пуньї, яка отримується за рахунок благодійності, вчинення «добрих справ» і накопичується протягом життя, забезпечуючи захист і добробут в наступному перевтіленні[11].
- Мати Тереза — протягом понад 45 років служила для бідних, хворих, сиріт, і нужденних. Наприкінці життя вона працювала в 610[12] представництвах в 123 країнах. Після смерті була зарахована до лику блаженних Папою Іоанном Павлом II і отримала звання Блаженної Терези з Калькутти[13].
- Степан Федак — 1921 року у Львові організував Горожанський Комітет для опіки й допомоги українським полоненим, інтернованим і політичним в'язням. Товариство надавало допомогу для емігрантів з Наддніпрянщини.
- Третьяков Павло — брав участь у безлічі благодійних актів, виплачував[14] допомогу сім'ям загиблих солдатів під час Кримської і Російсько-турецької війни. Стипендії[14] П. М. Третьякова були встановлені в комерційних училищах — Московському і Олександрівському. У своєму заповіті Павло Михайлович передбачив капітали для училища глухонімих. Для вихованців училища, в якому жили 150 дітей, Третьяков купив великий кам'яний будинок з садом.
- Білл Ґейтс — засновник Microsoft. Засновник найбільшої[15] у світі благодійної організації Білла та Мелінди Гейтсів спонсорує проекти в галузі освіти та охорони здоров'я, виділяє кошти на боротьбу зі СНІДом та іншими захворюваннями в усьому світі. Оголосив[15], що накопичені подружжям Гейтсів гроші будуть віддані на благодійність протягом 50 років після їхньої смерті. Статки тільки одного Біла Гейтса журнал Forbes у 2006 р. оцінив у більш ніж 53 млрд. $.[15]
- Евангелос Заппас — відомий, перш за все, тим, що в 1859 р. на свої гроші організував і провів перші Олімпійські ігри нового часу[16].
- Джон Девісон Рокфеллер — профінансував[17] будівництво Центру Рокфеллера для індустрії зв'язку в Нью-Йорці, пожертвував 9 млн. $ на будівництво будівлі ООН. Будучи побожною людиною, Рокфеллер пожертвував[17] частину свого стану на церкву, особливо на потреби громади Північних Баптистів, членом якої він був.
-
-
-
-
Третьяков Павло, 1883 р. (Художник Ілля Рєпін) -
-
- ↑ [Гузенко Ю. І. Становлення і діяльність громадських благодійних об'єднань на Півдні Українив другій половині XIX — на початку XX ст. (на матеріалах Херсонської губернії). — Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2006. — 232 с.]
- ↑ а б в г д е ж и к л м http://dbs.sfedu.ru/www/umr.umr_download?p_umr_id=5402[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б «Давайте деньги, господа»![недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ а б в г История благотворительности в России. Архів оригіналу за 26 травня 2010. Процитовано 20 січня 2012.
- ↑ а б История британской благотворительности
- ↑ Україна опинилася на 150 місці в світовому рейтингу доброчинності. Архів оригіналу за 19 січня 2011. Процитовано 20 січня 2012.
- ↑ а б в г Благотворительность в христианстве[недоступне посилання]
- ↑ Благотворительность в Исламе. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 17 січня 2012.
- ↑ Благотворительность в Исламе. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 17 січня 2012.
- ↑ Высшее деяние — знание
- ↑ Library of Congress Country Studies
- ↑ http://dnevnik.bigmir.net/article/1031780/#
- ↑ "Full house for Mother Teresa ceremony
- ↑ а б Біографія Третьякова
- ↑ а б в Біл Гейтс витратить усі свої мільярди на благодійність. Економічна Правда
- ↑ ΟΛΥΜΠΙΑΚΟΙ ΑΓΩΝΕΣ|ΟΛΥΜΠΙΑΚΟΙ ΑΓΩΝΕΣ(гр.)
- ↑ а б peoples.ru
- Філантропія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Філантропія Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2