Мати Тереза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мати Тереза Калкутська
Mother Teresa.jpg
Мирське ім'я Агнеса Гонжа Боякшу
Народилася 26 серпня 1910(1910-08-26)[1]
Скоп'є, Kosovo Vilayet[d], Османська імперія
Померла 5 вересня 1997(1997-09-05)[2] (87 років)
Колката, Індія[2][3]
Канонізована 4 вересня 2016
Беатифікована 19 жовтня 2003
Головна святиня Кафедральний Собор Святої Мати Терези в Приштіні
Покровитель Сестри Місіонерки Любові, Світовий день молоді
Nobel prize medal.svg

Свята ма́ти Тере́за, M.C. (ім'я при народженні Аньє́за (Аґне́с) Ґо́ндже Бояджі́у, алб. Anjezë Gonxhe Bojaxhiu, [aˈɲɛz ˈɡɔɲdʒe bɔjaˈdʒiu]; 26 серпня 1910 — 5 вересня 1997) — католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру за 1979 рік. Впродовж понад сорока років допомагала сиротам, хворим та жебракам у місті Колката в Індії.

Зростаючи під керівництвом матері Терези, доброчинні місії поширили свою діяльність на інші країни. Протягом 70-ти років мати Тереза здобула міжнародне визнання, як заступниця бідняків та безпомічних. Частково її слава завдячує документальному фільму й книзі Малькольма Маґґеріджа «Щось прекрасне для Бога» (англ. Something Beautiful for God). Після смерті мати Тереза була канонізована як Свята Тереза з Калькутти.[4][5]

Біографія[ред.ред. код]

Агнеса народилася в Македонії. Вона була наймолодшою в албанській родині за походженнями із Шкодера. Батько дівчинки, борець за Албанське визволення, помер, коли їй було 8 років. Мати виховала Агнесу у католицькому дусі, за свідченнями біографів, дівчинку змалку захоплювали розповіді про місіонерів. У 12 років вона вирішила присвятити своє життя релігії. У 18 років Агнеса покинула домівку, вступивши в лави місіонерської організації Сестри Лорето.

Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, щоб мати змогу навчати індійських дітей, Агнеса поїхала до Індії в 1929 році, де поступила в послушниці монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. В 1931 році вона прийняла першу обітницю, обравши собі ім'я Тереза на честь Терези де Лізьє, покровительці місіонерів. У 1937 році вона прийняла повну обітницю черниці. Черниця Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькутті, й хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами й мусульманами, що сповнили його розпукою й жахом.

Доброчинні місії[ред.ред. код]

10 серпня 1946 року, подорожуючи під час відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза відчула те, що вона охарактеризувала призванням у призванні: «Я повинна піти з монастиря й допомагати бідним, живучи їхнім життям. Це було веління. Не скоритися йому означало б зраду віри». Вона розпочала працювати серед бідних у 1948 році, замінивши чернечий одяг монастиря Лорето на просту бавовняну чіру з блакитним обрамленням. Спочатку вона заснувала школу в Мотіджгілі, а незабаром почала піклуватися про голодних і зневірених. Дуже швидко її зусилля стали відомими індійській владі. Прем'єр міністр висловив їй свою подяку.

Тереза писала в своєму щоденнику, що перший рік видався напрочуд важким. У неї не було прибутку, тож їй доводилося вижебрувати харчі й матеріали. Її переслідували сумніви, самотність і спокуса повернутися в затишок монастирського життя.

7 жовтня 1950 року Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка незабаром перетвориться в Доброчинні місії. Їхнім завданням стало піклування, за її власними словами, «про голодних, голих, бездомних, скалічених, сліпих, прокажених, усіх тих, хто для суспільства небажаний, про кого воно не піклується, про людей, що стали тягарем для громади й від яких усі відсахуються.» Почалося все з невеличкого ордену з 13 членів у Калькуті, нині це вже 4000 черниць на чолі сирітських притулків, закладів догляду за хворими на СНІД й центрів доброчинства в усьому світі. Вони доглядають за біженцями, сліпими, безпомічними, перестарілими, алкоголіками, бідними й бездомними, допомагають жертвам потопів, епідемій та голоду.

В 1952 році мати Тереза відкрила перший притулок для людей при смерті у приміщенні, яке їй надало місто Калькутта. За допомогою Індійської влади вона перетворила покинутий індуїстський храм в Калігатський притулок для помираючих, де бідним надається безкоштовний догляд перед смертю. Вона перейменувала храм у Дім чистого серця (нірмал хрідей). Люди, які потрапляли туди, отримували медичну допомогу й могли померти з гідністю і дотриманням ритуалів їхньої віри: мусульманам читали Коран, індусам приносили воду з Гангу, а католики отримували соборування. Мати Тереза говорила, що для людей, які жили, як тварини, найкраща смерть — померти, як ангели, оточеними любов'ю і турботою. Незабаром вона відкрила притулок для тих, хто страждає від хвороби Гансена, відомої під назвою проказа, і назвала цей притулок Шанті Наґар (місто миру). Доброчинні місії відкрили в Калькуті кілька клінік, забезпечуючи їх ліками, бинтами і їжею.

Доброчинні місії збирали дедалі більше безпритульних дітей, тож мати Тереза відчула необхідність створити спеціальний притулок для них. В 1955 році вона відкрила Нірмала Шісту Бгаван — Дитячий будинок непорочного серця.

Незабаром орден став приваблювати добровольців і доброчинні пожертвування, тож до початку 60-х відкрив притулки для бездомних дітей і прокажених по всій Індії. Мати Тереза розширила його діяльність на весь світ. Перший притулок за межами Індії відкрився у Венесуелі в 1965 році. Потім у Римі, Танзанії і Австрії у 1968 році. В 70-х діяльність ордену поширилася на багато країн Азії, Африки, Європи й Америки, включно з США.

Діяльність матері Терези викликала також критику. Відзначалося, що вона задовольняється тим, щоб не дати людям померти, а не бореться проти причин бідності. Критикувалися її погляди на страждання: відзначалося, що вона вірить в те, що страждання зближує людей із Ісусом. Медична преса, зокрема Ланцет і Британський медичний журнал повідомляли, що рівень медичної допомоги в притулках низький, зокрема те, що там використовуються багаторазові шприци, умови для життя погані, усіх пацієнтів купають в холодній воді, а також відсутність систематичної діагностики через нематеріалістичну позицію засновників. Однак прихильники матері Терези вважають, що ця критика часто є тенденційною і побудована на нерозумінні харизми цієї черниці.[6]

Міжнародна доброчинність[ред.ред. код]

У 1982 році, під час облоги Бейруту, мати Тереза врятувала 37 дітей, що не могли вибратися із прифронтового шпиталю, порушивши угоду про тимчасове припинення вогню між армією Ізраїлю й палестинськими повстанцями. У супроводі працівників Червоного хреста вона пройшла крізь зону бойових дій до розбомбленого шпиталю й евакуювала юних пацієнтів.

Коли впала Залізна завіса, вона поширила свою діяльність на комуністичні країни, які раніше вороже ставилися до Доброчинних місій, започаткувавши там десятки різних проектів. Її не зупинила критика в зв'язку з твердою позицією щодо абортів і розлучень. «Що б не говорили, потрібно сприймати все з усмішкою й працювати далі».

Мати Тереза привозила допомогу голодним у Ефіопії, постраждалим від радіоактивного опромінення в Чорнобилі, жертвам землетрусу у Вірменії. В 1991 році вона вперше за багато років повернулася на батьківщину, відкривши Братський будинок місії доброчинності в Албанській столиці Тирані.

До 1996 року під її керівництвом діяли 517 місій в понад 100 країнах світу.

Існує критика щодо використання грошей Доброчинними місіями. Відзначалося, що призначені для бідних кошти, витрачалися на інші проекти.

Погіршення здоров'я і смерть[ред.ред. код]

Мати Тереза пережила серцевий напад в Римі в 1983 році під час відвідин папи Івана Павла II. При другому нападі в 1989 році їй вживили електрокардіостимулятор. В 1991 році в Мексиці проблеми із серцем повторилися. Вона запропонувала свою відставку з поста керівника Доброчинних місій. Але таємне голосування серед черниць вирішило, що вона повинна залишитися. Мати Тереза погодилася продовжувати працювати.

У квітні 1996 року мати Тереза впала й зламала ключицю. У серпні вона зазнала приступу малярії, знову відмовило серце. Їй зробили операцію на серці, але стало зрозумілим, що вона згасає. 13 березня 1997 року вона покинула пост керівника місій, а 5 вересня, через 7 днів після 87-го дня народження, померла.

Калькутський архієпископ Генрі Себастьян Д'Суза розповів, що, коли її вперше госпіталізували з хворобою серця, він за її згодою звелів священикам здійснити екзорцизм над нею, бо подумав, що її хвороба, можливо, — витівки диявола.

На момент смерті матері Терези Доброчинні місії налічували 4000 сестер, 300 братів і близько 100 000 волонтерів, вони працювали в 610 місіях в 123 країнах світу.

Оцінки діяльності[ред.ред. код]

Позитивні[ред.ред. код]

Перед похованням тіло матері Терези лежало в соборі святого Томаса протягом тижня. Індійський уряд влаштував поховання на державному рівні, дякуючи їй за її служіння бідним людям усіх релігій. Мати Тереза отримала державне визнання задовго до смерті. Ще в 1962 році її нагородили високою відзнакою Падма Шрі. Того ж року вона отримала нагороду Рамон Маґсайсай від уряду Філіппін. В 1972 році вона отримала премію Джавахарлала Неру, а в 1980-му — найвищу нагороду Індії — Бхарат Ратна.

На початку 1970-их мати Тереза стала всесвітньо відомою. Певною мірою її слава завдячує документальному фільму «Щось красиве для Бога», знятого в 1969 році Малькомом Маґґеріджом. Знімаючи фільм, Маґґерідж сам пережив духовний злам, який навернув його до католицизму.

Негативні[ред.ред. код]

Не всі в Індії ставилися схвально до її діяльності. Аруп Чатерджі, який народився й виріс в Калькутті, але проживає в Англії, повідомляє, що вона не була значною особою в Калькутті. Він звинувачує матір Терезу тому, що вона створила негативний образ його рідного міста. Її діяльність і відомість дратувала частину індійського політичного світу, оскільки вона часто виступала проти правого крила індуїстів. У партії Бгаратья джаната часто виникали з нею сутички через недоторканних-християн, але все ж її представник прийшов на похорони. Партія Вішва гінду парісад виступила проти рішення уряду про державні похорони, стверджуючи, що вона в першу чергу служила церкві, а її громадська робота не більше, ніж попутня справа. Її також звинувачували в кращому ставленні до християн і таємному хрещенні людей, що помирали в її притулках. Критикувалися також публічні виступи матері Терези проти абортів. Нещодавно індійська газета «Телеграф» назвала її «святою зі смітника» і звернулася до Риму із закликом розслідувати, чи вона справді зробила щось для покращення становища бідних, чи піклувалася про хворих тільки задля сентиментально-моральної пропаганди.

Олександр Невзоров:

«

Я знаю, що ось ця недавно канонізована злостива стара під назвою Мати Тереза, яка насправді винна у болісній смерті безлічі людей, позбавлених анальгетиків, позбавлених знеболювальних, люди вмирали в її притулках від больового шоку, тому що бабуся вважала, що біль - це дар божий, і що кожен напад дикого болю - це поцілунок бога, і що цим треба пишатися і потрібно культивувати ці моменти.
Я вже не кажу про те, що ці хворі у неї лежали просто на бетонних п'єдесталах, і їх мили з шлангів холодною водою, грубо перевертаючи з усіма їх пролежнями і болями. Тобто, ось ця позиція щодо болю нам дуже добре відома. І дуже яскравою представницею є та сама Мати Тереза. До речі, коли вона сама захворіла, то вона ж не лягла поруч із цими хлопцями на бетонні плити, вона сама поїхала до Швейцарії, в найкращу клініку, де всі операції з нею проводилися під наркозом. Ну і потім з'ясувалося, що тільки 9% всіх цих нескінченних пожертвувань пішли на цих бездомних і нещасних в Калькутті і на її притулки, а 91% дивним чином десь розчинився
[7].

Оригінальний текст (рос.)

Я знаю, что вот эта недавно канонизированная злобная старуха под названием Мать Тереза, которая на самом деле повинна в мучительной смерти множества людей, лишенных анальгетиков, лишенных болеутоляющих, люди умирали в ее приютах от болевого шока, потому что старушка считала, что боль – это дар божий, и что каждый приступ дикой боли – это поцелуй бога, и что этим надо гордиться и нужно культивировать эти моменты.
Я уж не говорю про то, что эти больные у нее лежали просто на бетонных пьедесталах, и их мыли из шлангов холодной водой, грубо ворочая со всеми их пролежнями и болями. То есть, вот эта позиция в отношении боли нам очень хорошо известна. И очень яркой представительницей является та самая Мать Тереза. Кстати, когда она сама захворала, то она ведь не легла рядом с этими ребятами на бетонные плиты, она-то поехала в Швейцарию, в лучшую клинику, где все операции с ней производились под наркозом. Ну и потом выяснилось что только 9% всех этих бесконечных пожертвований пошли на этих бездомных и несчастных в Калькутте и на ее приюты, а 91% волшебным образом где-то растворился.

 »

Подібні негативні оцінки висловлювалися на заході неодноразово[8][9][10][11][12][13][14][15].

Див. також: en:Criticism of Mother Teresa

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У кінематографі[ред.ред. код]

  • У 2003 році вийшов художній фільм «Мати Тереза Калькутська».

Канонізація[ред.ред. код]

У 1971 році папа Павло VI нагородив матір Терезу першою премією миру імені папи Іоанна XXIII. У 1976 році вона отримала нагороду «Pacem in Terris».

Після смерті почалася процедура введення матері Терези до числа святих.

19 жовтня 2003 Папою Іоаном Павлом ІІ мати Терезу проголошено блаженною .[17]

4 вересня 2016 року, під час богослужіння на площі Святого Петра у Ватикані, Папа Римський Франциск проголосив Матір Терезу святою.[18]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118642707 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1748-720X.2005.tb00500.x/pdf
  4. Associate Press. (14 жовтня, 2003). «Full house for Mother Teresa ceremony».
  5. «Blessed Mother Teresa». (2007). Енциклопедія Британіка.
  6. І. БРИНДАК Kонтроверсії довкола Матері Терези //Жива вода, №10 2016. 
  7. Александр Невзоров на "Эхе Москвы", 28 июня 2017
  8. Larivée, Serge; Carole Sénéchal; Geneviève Chénard (1 March 2013). Mother Teresa: anything but a saint ... Université de Montréal. Процитовано 6 March 2013. 
  9. Adriana Barton (5 March 2013). Mother Teresa was 'anything but a saint,' new Canadian study claims. The Globe and Mail. 
  10. "I Don't Think She Deserved The Nobel" – Anirudh Bhattacharyya – Mar 18,2013. 
  11. The Saint & The Sceptic – Dola Mitra – Mar 18,2013. 
  12. Adam Taylor (18 December 2015). Why Mother Teresa is still no saint to many of her critics. Washington Post. 
  13. On the Same Page – Amit Chaudhuri – Mar 18,2013. 
  14. City of Doubts: Kolkata's Uneasy Love for Mother Teresa – New America Media. 
  15. Hitchens, Christopher (December 18, 2015). Mommie Dearest. Slate. Процитовано December 19, 2015. 
  16. В резолюції Генеральної Асамблеї ООН з цього приводу згаданий і внесок матінки Терези
  17. Vatican news release. Vatican.va. 19.10.2003. Процитовано 13.11.2013. (англ.)
  18. Перетятко, Маркіян (2016-09-04). Ватикан проголосив Матір Терезу святою через 19 років після смерті. euronews. Процитовано 2016-09-05. 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]