Шуральов Володимир Михайлович

Шуральов Володимир Михайлович
Народження	3 квітня 1935(1935-04-03) Ковров, Іванівська промислова область, РСФРР, СРСР
Смерть	2 березня 2020(2020-03-02) (84 роки) Москва, Росія збиття транспортним засобомd
Поховання	Федеральне військове меморіальне кладовищеd
Країна	Росія  СРСР
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Партія	КПРС
Звання	генерал армії
Командування	8-ма танкова армія (СРСР), 2-а гвардійська танкова армія (СРСР) і Білоруський військовий округ
Нагороди	орден «За заслуги перед Вітчизною» в золотіd

Володимир Михайлович Шуральов (3 квітня 1935(19350403), місто Ковров, тепер Владимирська область, Російська Федерація — 2 березня 2020, місто Москва) — радянський військовик, генерал армії (15.02.1989). Депутат Верховної Ради УРСР 10-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1990 роках.

Біографія

Народився в родині залізничника. Закінчив Ковровський технікум залізничного транспорту Владимирської області в 1954 році.

У 1954—1955 роках — технік-механік шляхових і будівельних машин, начальник гаража на будівництві залізничної ділянки дороги Кумертау — Тюрган (Башкирська АРСР).

У 1955 році призваний до Радянської армії. Закінчив Ташкентське танкове училище у 1958 році. Командував танковими взводом та ротою в Групі радянських військ у Німеччині.

Член КПРС з 1959 року.

У 1965 році закінчив Військову академію бронетанкових військ, призначений командиром танкового батальйону в Київському військовому окрузі. з 1967 року — начальник штабу танкового полку, з 1970 року — командир танкового полку, з 1971 по 1973 роки — начальник штабу мотострілецької дивізії у Київському військовому окрузі і Забайкальському військовому окрузі.

У 1975 році закінчив Військову академію Генерального штабу. З 1975 року — командир танкової дивізії в Прибалтійському військовому окрузі.

З 1977 року — 1-й заступник командувача, а з січня 1979 року — командувач 8-ї танкової армії у Прикарпатському військовому окрузі.

З липня 1980 року — командувач 2-ї гвардійської танкової армії в Групі радянських військ у Німеччині.

З березня 1984 року — 1-й заступник головнокомандувача Групи радянських військ у Німеччині.

З лютого 1985 року — командувач військ Білоруського військового округу.

З січня 1989 року — представник головнокомандувача Об'єднаних Збройних Сил держав — учасниць Варшавського договору в Національній народній армії Німецької Демократичної Республіки.

З 1990 року — заступник Міністра оборони СРСР — головний інспектор Міністерства оборони СРСР (звільнений з посади 14 грудня 1991 року).

З грудня 1991 року — начальник Вищих офіцерських курсів «Постріл» імені Маршала Радянського Союзу Шапошникова.

З квітня 1992 року — в запасі. Провідний аналітик Управління генеральних інспекторів Міністерства оборони Російської Федерації. Також кілька років працював консультантом у Генеральному штабі ЗС Росії.

Жив в Москві. Активно брав участь в політичному житті, член партії «Справедлива Росія».

Військові звання

• генерал-лейтенант танкових військ (30.10.1981)
• генерал-полковник (29.04.1985)
• генерал армії (15.02.1989)

Нагороди

• орден Пошани (18.11.2010)
• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Червоної Зірки
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
• медалі СРСР
• ордени та медалі іноземних держав

Посилання

• Військова енциклопедія. У 8 т. — М: Воениздат, 1994—2004. — Т. 8.