Акула гренландська: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 92: | Рядок 92: | ||
== Тривалість життя == |
== Тривалість життя == |
||
У 2016 році дослідниками з [[Копенгагенський університет|Копенгагенського університету]] із застосуванням методу [[радіовуглецеве датування]] встановили, що акула ґренландська має найдовшу тривалість життя серед нині існуючих на Землі хребетних тварин. Серед 28 досліджених особин вік однієї самки оцінено в 300 років |
У [[2016 у науці|2016 році]] дослідниками з [[Копенгагенський університет|Копенгагенського університету]] із застосуванням методу [[радіовуглецеве датування]] встановили, що акула ґренландська має найдовшу тривалість життя серед нині існуючих на Землі хребетних тварин. Серед 28 досліджених особин вік однієї самки оцінено в 300 років<ref>{{cite news | назва = 400-year-old Greenland shark ‘longest-living vertebrate’ | ім'я = | прізвище = | url = http://www.bbc.com/news/science-environment-37047168 | газета = BBC | дата = 12 серпня 2016 | дата-доступу = 12 серпня 2016}}</ref> <ref>{{cite journal | author = J. Nielsen, R. B. Hedeholm, J. Heinemeie et al. | title = Eye lens radiocarbon reveals centuries of longevity in the Greenland shark (''Somniosus microcephalus'') | journal = [[Science]] | volume = 353 | issue = 6300 | pages = 702-704 | year = 2016 | pmid = | pmc = | doi = 10.1126/science.aaf1703}}</ref>. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
Версія за 18:25, 12 серпня 2016
| Акула ґренландська | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Somniosus microcephalus Bloch & Schneider, 1801 | ||||||||||||||||||||||||||
 Ареал поширення акули ґрендандської | ||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||
* Squalus squatina (Linnaeus, 1758);
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Акула ґренландська, також Полярна акула ґренландська, Полярна акула темна, Полярна акула антлантична (Somniosus microcephalus) — вид роду полярна акула (Somniosus), родина полярних акул (Somniosidae). Найпівнічніша серед акул.
Зовнішній вигляд
Розмірами подібна до білої акули. Сягає 6,5 м завдовжки, важить близько 1 тони. Найбільші особини можуть досягати майже 8 м і важити до 2,5 тонн[1]. Невеличка голова, валькувате тіло. Грудні плавці невеликі без шипів. Зябра невеличкі. Забарвлення від коричнюватого до чорно-коричневого, інколи сіре з темними боками, з маленькими фіолетовими плямами, що найрясніше вкривають поверхню плавців.
Анатомія
Не має нирок і сечовиводних шляхів. Сечовина виводиться через шкіру, внаслідок чого м'ясо акули містить високі концентрації отруйних сполук (сечовина, аміак). Це стало приводом для створення інуїтської легенди, в якій розповідається про появу першої акули, Шкалугшуака. Стара ескімоска вимила волосся власною сечею й витерла одежею, яку вітром здуло у воду — так з'явився Шкалугшуака[2][3].
Верхня щелепа несе багато невеличких гострих конічних зубів, на нижній щелепі зуби широкі квадратні, налягають один на одне.
Зір слабкий, в багатьох особин рогівка очей пошкоджена паразитуючими морськими рачками (Ommatokoita elongata), які допомагають приманювати жертв акули власною біолюмінесценцією[4].
Ареал
Ареал бореально-арктичний — широко поширена в полярних широтах північної півкулі, в північній частині Атлантичного океану, у Баренцовому і Білому морях, іноді заходить у Карське море. Біля узбережжя Гренландії зустрічається вздовж берегів та в глибоких фіордах північної частини острову. Тримається глибин 200–900 м, взимку піднімаючись ближче до поверхні моря. Робить дальні міграції. Взимку і навесні з'являється біля берегів і заходить в затоки. Відомі випадки вилову в тропічній зоні на великих глибинах, а також в холодних водах південної півкулі.
У північній частині Тихого океану живе споріднений вид — полярна акула тихоокеанська (Somniosus pacificus). Вона потрапляла в тенета промислових рибалок і на широтах Японії.
Фізіологія
Розмноження
Цикл розмноження вивчений слабо. Період розмноження припадає на весну. Самиця відкладає близько 500 м'яких еліпсоїдальних яєць. Яйця близько 8 см завдовжки, позбавлені рогової капсули [джерело?]. За знахідками малих акуленят у серпні 1981 року радянським науково-дослідним судном на глибині 300 м в Норвезькому морі припускають, що самиця народжує їх близько десятка, довжиною до 50 см, наприкінці зими на значних глибинах[5].
Живлення
Зазвичай акула полює на різноманітних риб і тюленів. За рештками тюленячих тіл на узбережжях острова Сейбл та Нової Скотії зі слідами акулячих зубів можна припустити, що акули — головні вороги тюленів у зимовий період[6]. Харчовий раціон складають також інші акули, ракоподібні, голкошкірі, дельфіни та птахи, що полюють на рибу, занурюючись у воду. Маючи досить сильно розвинений нюх, харчується також падлом. Відомий випадок знаходження в шлунку акули щелепи білого ведмедя та решток північного оленя.
Поблизу південних берегів Ґренландії дорослі особини не зустрічаються. Відомі випадки вилову дорослих самиць завдовжки 4 — 4,5 м в Данській протоці. Спроби мічення довели те, що полярна акула тримається в холодних водах.
Тривалість життя самців 40 років, самиць — до 70.
Значення
Ловлять полярну акулу на гачок з повідком із сталевого троса, використовуючи як приманку шмат старого сала. Спіймана на гачок акула, незважаючи на великий розмір та масу, досить пасивна. У Ґренландії взимку акулу б'ють гарпуном з крижин.
У Ґренландії печінка (15 — 100 кг) акули слугувала важливим джерелом вітаміну А, жир використовувався для освітлення масляними лампами. У XX столітті жир використовувався як високоякісне машинне мастило. Наприкінці XIX століття виловлювалось 30 тис. акул щорічно. Ще до 1971 року Ґренландія експортувала до 8 тис. дублених шкір щорічно, які використовувались на виготовлення жіночих сумок та оправ для книжок.
Наносить шкоду рибальству, пошкоджуючи знаряддя та поїдаючи рибу.
М'ясо
З м'яса полярних акул готують традиційну ісландську страву гаукарль (ісл. Kæstur Hákarl, Hákarl). В сирому вигляді м'ясо отруйне, через вміст оксиду триметіламіну і його споживання може викликати головокружіння та спазми в теплокровних тварин. Тому перед споживанням м'ясо тривалий час виварюють, змінюючи воду. Або традиційно в'ялять у дерев'яних ящиках під землею, чи просто зариваючи у вулканічний попіл в Ісландії, де м'ясо природньо ферментується. Часто його дістають для відтаювання й знов заривають, цикл повторюють декілька разів. Після чого його підвішують для подальшої усушки в закритому приміщенні льоху.
Напади на людину
Інформації про напад на людину (окрім інуїтських легенд, що можуть вказувати й на косаток), зафіксовано не було. Хоча головною причиною цього може бути відсутність масового купання в занадто холодних водах де мешкають полярні акули. У 1859 році в Понд-Інлет (англ. Pond Inlet) на острові Баффінова земля в шлунку акули було знайдено людську ногу. Але ця історія дотепер не була ще науково досліджена.
Проте варто відзначити, що акули цієї родини ще занадто погано вивчені. Незважаючи на більш ніж сторічний досвід промислової заготівлі, вперше вони були зафільмовані у природному середовищі лише в 1998 році американськими дослідниками.
Тривалість життя
У 2016 році дослідниками з Копенгагенського університету із застосуванням методу радіовуглецеве датування встановили, що акула ґренландська має найдовшу тривалість життя серед нині існуючих на Землі хребетних тварин. Серед 28 досліджених особин вік однієї самки оцінено в 300 років[7] [8].
Примітки
- ↑ (англ.) Опис полярної акули на сайті Природничого музею Флориди.
- ↑ (англ.) O'Reilly, Lindsay. The Greenland Shark, Canadian Geographic, March/April 2004.
- ↑ (англ.) Greenland Shark and Elasmobranch Education and Research Group.
- ↑ (англ.) Ґренландська акула на сайті Discovery channel.
- ↑ (рос.) Вибе К., Муус Б., Саломонсен Ф. В мире ледяного безмолвия. — М.: Мысль, 1987.
- ↑ (англ.) Акули-хижаки острова Сейбл.
- ↑ 400-year-old Greenland shark ‘longest-living vertebrate’. BBC. 12 серпня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
- ↑ J. Nielsen, R. B. Hedeholm, J. Heinemeie та ін. (2016). Eye lens radiocarbon reveals centuries of longevity in the Greenland shark (Somniosus microcephalus). Science. 353 (6300): 702—704. doi:10.1126/science.aaf1703.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка)
Література
- (рос.) Вибе К., Муус Б., Саломонсен Ф. В мире ледяного безмолвия. — М.: Мысль, 1987.
- (ісл.) Sjávarnytjar við Ísland, Karl Gunnarsson, Gunnar Jónsson, Ólafur Karvel Pálmason. Mál og menning, Reykjavík, 1998.
- (ісл.) Kynning á íslenskum sjávarútvegi: Ekkert slor, í Háskólanum á Akureyri 2000.
Посилання
- Біологи розгадали декілька таємниць полярної акули
- (рос.) Опис полярної акули на сайті Akyla.Info.
- (рос.) Опис полярної акули на сайті Енциклопедія риб.
|
Це незавершена стаття про хрящових риб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |