Ісландська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісландська мова
íslenska
Поширена в: Ісландії
Регіон: Північна Єворпа
Носії: +320 000
Писемність: латинка
Класифікація: Індоєвропейська,  Германська,   Північногерманська,    Західноскандинавська,     Ісландська
Офіційний статус
Державна: Ісландія Ісландія
Офіційна: Ісландія Ісландія
Регулює: Інститут ісландських студій Арні Маґнуссона
Коди мови
ISO 639-1 is
ISO 639-2 isl
ISO 639-3 isl

Ісландська мова (íslenska) — одна з західноскандинавських мов. Офіційна мова Республіки Ісландія. Поширена також у Данії, Канаді та США. Діалектичних відмінностей майже не має.

Історія[ред.ред. код]

Перші літературні пам'ятки засвідчені з кінця XI сторіччя. Це так звані саги — епічні сказання про давніх героїв, богів, вікінгів та королів).

У XVI столітті ісландською мовою друкуються перші книги. Сучасна орфографія дуже близька до давньоісландської.

Взагалі, особливість сучасної ісландської мови полягає в тому, що вона дуже мало змінилася з тих часів, коли її носії — норвезькі вікінги — вперше ступили на землю острова Ісландія та заснували тут свої поселення. Законсервованість давньої мови — це наслідок того, що протягом кількох століть Ісландія була ізольована від зовнішнього світу та його впливу. Тому сучасний ісландець може без жодних труднощів читати та розуміти давні саги, що були написані в XI—XII століттях.

Поширення[ред.ред. код]

Більшість людей, що розмовляють ісландською мовою проживають у Ісландії. Проте є близько 8 165 ісландських мовців, що проживають у Данії, з яких близько 3 000 є студентами. Ісландською також говорять близько 5 655 жителів США і 2 385 Канади (в більшості у Ґімлі, Манітоба). 97 % жителів Ісландії вважають ісландську мовою своєю рідною, проте за межами цієї країни ісландська мова використовується дуже мало. Ісландські мовці, що перебувають за межами Ісландії є переважно емігрантами.

Ісландія — єдина країна і регіон, де ісландська мова є офіційною (і єдиною офіційною мовою держави). Хоча Ісландія і є членом Нордійської Ради, ця організація використовує лише данську, норвезьку і шведську мови і не послуговується зовсім ісландською, хоча інколи й видає певні матеріали нею.

Фонетика[ред.ред. код]

Фонетична система дуже близька до давньоскандинавської (зокрема, до норвезької мови XII—XIII сторіччя). На відміну від інших скандинавських мов, ісландська має:

  • короткі та довгі дифтонги: kynslóð ['khinslouð] «сім'я», fljóta ['fljou:tha] «плисти»;
  • лише глухі зімкнені приголосні, які протиставляються за принципом слабоаспірованих та сильноаспірованих (тобто, замість звичайного для української мови протиставлення приголосних за принципом глухості-дзвінкості [п-б] [т-д], ісландські приголосні протиставлені за принципом аспірованості при повній відсутності дзвінких приголосних [p-ph] [t-th]): bað [pa:ð] «баня» та páfi [phau:vɪ] «папа римський»;
  • глухі сонанти: fjöll [fjøtl] «гора»;
  • придих перед подвійними зімкненими: upp [υhp:] «вгору».

Складова рівновага досягається за рахунок того, що наголошений склад є завжди довгий. Наголос завжди падає на перший склад.

Граматика[ред.ред. код]

У граматиці ісландська мова у значно більшій мірі, ніж інші скандинавські мови, зберегла давню систему відміни (чотири відмінки-називний (Nefnifall), знахідний (Þolfall), давальний (Þágufall), родовий (Eignarfall) ) та дієвідміни.

Лексика[ред.ред. код]

Лексика має дуже незначну кількість запозичень, оскільки всі нові поняття позначаються словами, новостворюваними з існуючих ісландських коренів, або переосмисленням вже існуючих слів. Наприклад, слово «генетика» позначається як «erfðafræði», де erfð «спадок» і fræði «наука».

Письмо[ред.ред. код]

На письмі ісландська мова послуговується латинкою з доданням деяких додаткових знаків (æ, ð, þ).

Літера Назва Вимова за IPA Транслітерація[1] Вимова літери
Aa a [a] а а
Áá á [au̯] а ау
Bb [pjɛ] б б'є
Dd [tjɛ] д д'є
Ðð [ɛð̠] д ез (з міжзубне, як дзвінкий зубний фрикативний звук [th] у слові this)
Ee e [ɛ] е е
Éé é [jɛ] є є
Ff eff [ɛfː] ф еф
Gg [cɛ] ґ ґ'є
Hh [hau̯] г гау
Ii i [ɪ] і и
Íí í [i] і і
Jj joð [jɔð̠] й йоз (з міжзубне, так само, як ð)
Kk [kʰau̯] к кау
Ll ell [ɛtl̥] л, ль (не перед голосним) етль ([тль] - один звук)
Mm emm [ɛmː] м ем
Nn enn [ɛnː] н ен
Oo o [ɔ] о о
Óó ó [ou̯] о оу
Pp [pʰjɛ] п п'є
Rr err [ɛr] р ер
Ss ess [ɛs] с ес
Tt [tʰjɛ] т т'є
Uu u [ʏ] у, ю м'яке у (як [ю] у слові бюро)
Úú ú [u] у у
Vv vaff [vafː] в вафф
Xx ex [ɛxs] кс екс
Yy ypsilon y [ʏfsɪlɔn ɪ] і упсілон и
Ýý ypsilon ý [ʏfsɪlɔn i] і упсілон і
Þþ þorn [θ̠ɔrn̥] т сорн (с міжзубне, як глухий зубний фрикативний звук [th] у слові thud)
Ææ æ [ai̯] ай, аї ай
Öö ö [œ] е м'яке о, як дзвук [ьо]

Українсько-ісландські мовні та літературні зв'язки[ред.ред. код]

Український перекладач Ольга Сенюк вперше переклала низку художніх творів ісландських авторів, а в Ісландії близько 10 років тому було опубліковано переклад повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»[2].

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка ісландською мовою (переклав Івар Йоунссон)

ERFÐASKRÁIN
Þá ég fer úr þessum heimi
Þannig leggið mig í gröf
Að háa fjallahryggi sjái
Handan dals og gilja,
Og glöggt ég heyri og greinilega
Gömla Dneprá bylja
Mót Svartahafi, er fljóta fram
Fjanda okkar lík
Frá Úkraínu – þá dey ég.
Sléttur, fjöll og smáa bakka
Skil ég eftir – og upp
Til himins bjarta stíg ég.
Grafið mig og gerið uppreisn,
Grandið viðjunum,
Fagnið allir frelsi
Og fjendum útrýmið.
Er fǽ ðist ný kynslóð
Frjálsum mönnum og fróðum,
Vona ég að þeir minnist mín
Með orðum blíðum, góðum.

(Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

Примітки[ред.ред. код]

  1. В основу транслітерації покладено не фонетичний, а етимологічний принцип. Тому транслітерована назва неточно відтворює звучання слова.
  2. «Українсько-ісландські відносини» на сайті Посольства України в Турецькій Республіці

Посилання[ред.ред. код]