Психічний розлад: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
розділ з англомовної статті
→‎Розлади: продовження
Рядок 135: Рядок 135:


Нарколепсія, це стан надзвичайної схильності засинати будь-де та будь-коли. Люди з нарколепсією відчувають себе бадьорими після випадкового сну, але з часом знову стають сонними. Діагностика нарколепсії вимагає ночівлі в центрі сну для дослідження, під час якого лікарі просять докладну історію сну та записи сну. Лікарі також використовують актіграфію та полісомнографію.<ref>{{Cite news|title=In the Limelight: November 2022|url=http://dx.doi.org/10.1016/j.mayocp.2022.09.017|work=Mayo Clinic Proceedings|date=2022-11|accessdate=2023-02-21|issn=0025-6196|doi=10.1016/j.mayocp.2022.09.017|pages=1961–1963|volume=97|issue=11|first=Karl A.|last=Nath}}</ref> Лікарі проведуть багаторазовий тест на затримку сну, який вимірює, скільки часу потрібно людині, щоби заснути.<ref>{{Cite news|title=In the Limelight: November 2022|url=http://dx.doi.org/10.1016/j.mayocp.2022.09.017|work=Mayo Clinic Proceedings|date=2022-11|accessdate=2023-02-21|issn=0025-6196|doi=10.1016/j.mayocp.2022.09.017|pages=1961–1963|volume=97|issue=11|first=Karl A.|last=Nath}}</ref>
Нарколепсія, це стан надзвичайної схильності засинати будь-де та будь-коли. Люди з нарколепсією відчувають себе бадьорими після випадкового сну, але з часом знову стають сонними. Діагностика нарколепсії вимагає ночівлі в центрі сну для дослідження, під час якого лікарі просять докладну історію сну та записи сну. Лікарі також використовують актіграфію та полісомнографію.<ref>{{Cite news|title=In the Limelight: November 2022|url=http://dx.doi.org/10.1016/j.mayocp.2022.09.017|work=Mayo Clinic Proceedings|date=2022-11|accessdate=2023-02-21|issn=0025-6196|doi=10.1016/j.mayocp.2022.09.017|pages=1961–1963|volume=97|issue=11|first=Karl A.|last=Nath}}</ref> Лікарі проведуть багаторазовий тест на затримку сну, який вимірює, скільки часу потрібно людині, щоби заснути.<ref>{{Cite news|title=In the Limelight: November 2022|url=http://dx.doi.org/10.1016/j.mayocp.2022.09.017|work=Mayo Clinic Proceedings|date=2022-11|accessdate=2023-02-21|issn=0025-6196|doi=10.1016/j.mayocp.2022.09.017|pages=1961–1963|volume=97|issue=11|first=Karl A.|last=Nath}}</ref>

=== Пов'язані з сексуальністю ===
Сексуальні розлади охоплюють [[Диспареунія|диспареунію]] та різні види [[Парафілія (сексологія)|парафілії]] (статеве збудження до об’єктів, ситуацій або осіб, які вважаються ненормальними або шкідливими для людини чи інших).

=== Інші розлади ===
Розлад контролю над імпульсами: людей, які неприродно нездатні протистояти певним потягам або імпульсам, котрі можуть бути шкідливими для них самих або інших, можна визначати як такі, що мають розлад контролю над власними поривами, та такі розлади, як от [[клептоманія]] (крадіжка) або [[піроманія]] (підпал). Різні поведінкові залежності, наприклад залежність від азартних ігор, можна визначати як розлад. Обсесивно-компульсивний розлад інколи може стосуватися нездатності чинити опір певним діям, але розпізнається окремо як здебільшого тривожний розлад.

Розлад, пов’язаний із вживанням психоактивних речовин: цей розлад стосується вживання наркотиків (легальних або нелегальних, зокрема [[Алкогольні напої|алкоголю]]), яке триває, попри значні проблеми або шкоду, пов’язану з його вживанням. Залежність від [[Психоактивні речовини|психоактивних речовин]] і зловживання психоактивними речовинами підпадають під цю загальну категорію в DSM. Розлад, пов’язаний зі зловживанням психоактивними речовинами, може бути наслідком компульсивного та повторюваного вживання наркотику, що призводить до розвитку призвичаєності до його ефектів і симптомів відмови (відхилень у стані), коли споживання зменшується або припиняється.

[[Дисоціативний розлад]]: люди з серйозними порушеннями самовизначення, пам’яті та загального усвідомлення себе та власного оточення, можуть бути розпізнані як такі, що мають ці види розладів, зокрема розлад деперсоналізації або [[дисоціативний розлад]] ідентичності (котрий раніше називався розладом множинної особистості або «роздвоєння особистості»).

Когнітивні розлади: вони впливають на когнітивні здібності, наприклад навчання та пам'ять. Ця категорія охоплює марення, а також легкі та серйозні нейрокогнітивні розлади (раніше називалися [[Деменція|деменцією]]).

Порушення розвитку: ці порушення спочатку виникають у дитинстві. Деякі прикладами є [[Розлади аутистичного спектру|розлад аутистичного  спектру]], опозиційний розлад і розлад поведінки, а також синдром нестачі уваги з гіперактивністю (СНУГ), які можуть тривати у дорослому віці. Розлад поведінки, якщо він продовжується в дорослому віці, може бути діагностований як антисоціальний розлад особистості (дисоціальний розлад особистості в МКХ). Поширені ярлики, такі як [[Психопатія|психопат]] (або [[соціопат]]), не з’являються в DSM або ICD, але дехто пов’язує їх із цими [[Діагноз|діагнозами]].

Соматоформні розлади можуть бути визначені, коли є проблеми, котрі, здається, виникають в організмі та вважаються проявами психічного розладу. Це стосується розладу соматизації та конверсійного розладу. Існують також розлади того, як людина сприймає власне тіло, наприклад дисморфічний розлад тіла. [[Неврастенія]] — задавнений діагноз, який передбачає соматичні скарги, а також втому та поганий настрій/депресію, який офіційно визнано МКХ-10, але більше не визнається DSM-IV.<ref>{{Cite news|title=The spectra of neurasthenia and depression: course, stability and transitions|url=http://dx.doi.org/10.1007/s00406-006-0699-6|work=European Archives of Psychiatry and Clinical Neuroscience|date=2006-11-25|accessdate=2023-02-21|issn=0940-1334|doi=10.1007/s00406-006-0699-6|pages=120–127|volume=257|issue=2|first=Alex|last=Gamma|first2=Jules|last2=Angst|first3=Vladeta|last3=Ajdacic|first4=Dominique|last4=Eich|first5=Wulf|last5=Rössler}}</ref>

Несправжні розлади діагностуються, якщо вважається, що симптоми повідомляються задля особистої вигоди. Прояви розладів, часто створюються навмисно або вони заохочуються, і можуть стосуватися симптомів у людини або когось із її близьких, зокрема людей, про яких вони піклуються.

Існують спроби запровадити категорію розладів стосунків, коли діагностується взаємини, а не будь-яка особа в цих стосунках. Взаємозв'язки можуть бути між дітьми та їхніми батьками, між парами чи іншими. Під категорією психозу вже існує діагноз спільного психотичного розладу, коли двоє або більше осіб поділяють певну [[Ілюзія|ілюзію]] через їхні близькі стосунки один з одним.

Існує набір незвичайних психіатричних синдромів, які часто називають на честь людини, котра вперше їх описала, наприклад, [[синдром Капгра]], синдром де Клерамбо, синдром Отелло, [[Синдром Ґанзера|Ґанзера]], марення Котара та [[Маревний паразитоз|синдром Екбома]], а також додаткові розлади, такі як [[синдром Кувад]] і синдром Гешвінда.<ref>{{Cite news|title=Uncommon psychiatric syndromes, 4th edn: Edited by M David Enoch and Hadrian N Ball (Pp 260, pound25.00). Published by Arnold Publishers, London, 2001. ISBN 0-340-76388-4|url=http://dx.doi.org/10.1136/jnnp.73.2.211-c|work=Journal of Neurology, Neurosurgery &amp; Psychiatry|date=2002-08-01|accessdate=2023-02-21|issn=0022-3050|doi=10.1136/jnnp.73.2.211-c|pages=211–c-212|volume=73|issue=2|first=M.|last=Trimble}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://worldcat.org/oclc/678462169
|title=Uncommon psychiatric syndromes, 4th edn
|last=M.
|first=Trimble,
|date=2002-08
|publisher=BMJ Group
|oclc=678462169
}}</ref>


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 12:27, 21 лютого 2023

Літографський відбиток 1857 року, зроблений Арманом Готьє, що зображує людей з найпоширенішими психічними розладами XIX століття: божевіллям, манією величі, маніакальним синдромом, меланхолією, уродженим слабоумством, галюцинаціями, еротоманією та прогресивним паралічем в садах госпіталю Пітьє-Сальпетрієр

Психі́чний ро́злад — назва стану людини, що останнім часом замінила узвичаєний термін «психічна хвороба», поширений до 1960—1980-х років. Слово «розлад» використовується у «Міжнародній класифікації хвороб» 10-го перегляду (МКХ-10), оскільки терміни «хвороба» та «захворювання» для застосування, викликають великі складнощі.[1]

Термінологія

«Психічний розлад» не є точно визначеним терміном, але в МКХ-10 під ним докладно описано визначений перелік клінічних симптомів або поведінкових ознак, які у більшості випадків завдають страждання і перешкоджають особистісній діяльності. Також зазначено, що відокремлені соціальні відхилення або конфлікти без особистісної дисфункції, не повинні залучатися до групи психічних розладів[2].

Для тлумачення стану «психічний розлад» використовується визначення способом негації — його розкривають як відсутність психічного здоров'я; або ж як сукупність ознак і моделей поведінки, які не є частиною загально прийнятого розвитку особистості чи культури.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає психічне здоров'я як стан добробуту, за якого кожна людина може втілити свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також здійснювати внесок у життя своєї спільноти[3].

Термін психічний розлад може мати особливі визначення у національній юриспруденції, психіатрії та психології.

Деякі з психічних розладів виникають на ранньому етапі індивідуального розвитку, інші є наслідком соціального життя.

Означення

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (7 січня 2017)

Психічні розлади можуть бути розподілені зазвичай на психотичний розлад або психоз (англ. psychoses), тобто хворобливі стани, за яких наявні маячні ідеї, галюцинації, порушення свідомості, велике порушення емоцій і настрою, з'єднані з розладами мислення і діяльності, і непсихотичні розлади, що охоплює неврози й інші типи невротичних розладів (наприклад, адаптивні реакції), частина психосоматичних розладів, розумова відсталість, більшість груп органічного розладу особистості, алкогольні залежності та зловживання іншими речовинами, деякі сексуальні відхилення. Цей поділ не є точним, оскільки в ході деяких непсихотичних розладів, наприклад наркоманія, можуть з'явитися психотичні симптоми (скажімо, порушення свідомості).[4]

Виокремлення більшості різних психологічних[прояснити] порушень, що застосовуються в даний час в класифікації, такій як DSM або МКХ-5-10, зроблені переважно з практичних міркувань, пов'язаних із правилами поведінки — медичної, соціальної та правової. До того ж, автори цих класифікацій використовують більш загальний термін «розлад» (англ. Disorder), щоб уникнути серйозних сумнівів стосовно терміна «хвороба» (англ. disease або англ. illness). А втім, деякі джерела застосовують терміни «психічний розлад» і «психічне захворювання» як взаємозамінні, за винятком відмінностей між конотацією цих термінів чи винятками.[5]

Більш вузьким способом визначення «психічних розладів», є розпізнавання психозу. Розуміння розладу, пов'язане з поняттями психічного здоров'я, нормальної (прийнятної) поведінки і його патології.

Критерії психічного здоров'я

Всесвітня організація охорони здоров'я розробила мірила психічного здоров'я, відхилення від яких можуть розглядатися як ознака психічного розладу:

  • усвідомлення та відчуття безперервності існування, постійність, ідентичність фізичного і психічного «Я»;
  • відчуття подібності переживань у подібних становищах;
  • вимогливе ставлення до себе, підсумків своєї діяльності;
  • відповідність психічних реакцій силі й частоті впливів, соціальних ситуацій та обставин;
  • здатність виправляти власну поведінку;
  • планування своєї діяльності, впровадження цих планів;
  • здатність змінити власну поведінку відповідно до певної події[6][7].

Розлади психіки та поведінки за Міжнародним класифікатором хвороб

Докладніше: МКХ-10: Клас V. Розлади психіки та поведінки та Список психічних розладів
  • [F00 F09] Органічні, зокрема симптоматичні, психічні розлади
  • [F10 F19] Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин
    Роки життя з поправкою на інвалідність для психоневрологічних станів на 100 000 жителів 2004 року, за країнами. Жовте — менше 2200, червоне — більше 4200.
  • [F20 F29] Шизофренія, шизотипові стани та маячні розлади
  • [F30 F39] Розлади настрою (афективні розлади)
  • [F40 F49] Невротичні, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади
  • [F50 F59] Поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними розладами та фізичними чинниками
  • [F60 F69] Розлади зрілої особистості та поведінкові розлади
  • [F70 F79] Розумова відсталість
  • [F80 F89] Розлади, пов'язані з психологічним розвитком
  • [F90 F98] Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та підлітковому віці
  • [F99 F99] Неуточнений психічний розлад[8]

Особливості тлумачення

Уявлення про те, що є, а що не є психічним розладом, змінюються разом із плином часу. Так, гомосексуальність з XIX ст. до 50—70-х рр. ХХ ст. вважалася психічним розладом, однак подальші наукові дослідження довели, що це не так. На відміну від розладів особистості, психічні розлади мають конкретно-особистісне значення, пов'язане із порушенням прийнятної соціальної діяльності особи, що не відзначалося у переважній більшості випадків гомосексуальності[9]. Сама собою, сексуальна орієнтація не може розглядатися як розлад — вона може бути розладом, лише якщо через неї виникають психологічні проблеми (пункт F 66)[10].

У європейському регіоні кількість психічних розладів у різних країнах коливається від 1 % до 6 %, у більшості країн також — від 1 % до 6 %. У ринкових та пострадянських країнах Європи, за розрахунками на 1990 роки, найпоширенішими розладами були депресія, біполярні порушення та шизофренія, які охоплювали понад 9,5 % усіх хвороб та інвалідностей загалом[11].

Поширені психічні розлади у світі охоплюють: депресію, яка уражає близько 264 мільйонів осіб, біполярний розлад, на який нездужає близько 45 мільйонів душ, деменцію, від котрої потерпають близько 50 мільйонів, і шизофренію та інші психози, якими страждає близько 20 мільйонів людей у всьому світі[12].

Розлади

Дивіться також: Список психічних розладів

Існує багато різних категорій психічних розладів і багато різноманітних проявів людської поведінки та особистості, які можуть стати розладами.[13][14][15][16]

Тривожний розлад

Основна стаття: Тривожний розлад

Тривожний розлад — це занепокоєння або переляк, які заважають прийнятній діяльності, можна визначати як невроз.[17] Загальновизнані категорії охоплюють специфічні фобії, генералізований тривожний розлад, соціальний тривожний розлад, панічний розлад, агорафобію, обсесивно-компульсивний розлад і посттравматичний стресовий розлад.

Розлад настрою

Основна стаття: Розлад настрою

Інші афективні процеси (емоції/настрій) також можуть порушуватися. Розлад настрою, що охоплює надзвичайно напружений і тривалий смуток, меланхолію або відчай, відомий як велика депресія (також знана як уніполярна або клінічна депресія). Більш легка, але все ж тривала депресія може бути розпізнана як дистимія. Біполярний розлад (також відомий як маніакальна депресія) передбачає неприйнятно «підвищений» або напружений стан настрою, відомий як манія або гіпоманія, що чергується з нормальним або депресивним настроєм. Ступінь, до якої уніполярні та біполярні явища настрою представляють різні категорії розладу, або змішуються та зливаються впродовж вимірювання чи спектру настрою, є предметом деяких наукових дебатів.[18]

Психотичний розлад

Основна стаття: Психотичний розлад

Моделі переконань, використання мови та сприйняття дійсності можуть стати некерованими (наприклад, марення, розлади мислення, галюцинації). Психотичні розлади з цього переліку, стосуються шизофренії та маревного розладу. Шизоафективний розлад — це визначення, яке використовується для осіб, котрі показують ознаки як шизофренії, так і афективних розладів. Шизотипія – це категорія, яка застосовується для осіб, котрі виявляють деякі ознаки, пов’язані з шизофренією, але не відповідають граничним критеріям.

Розлад особистості

Основна стаття: Розлад особистості

Особистість — як основоположні властивості людини, котрі впливають на думки та поведінку в різних становищах і в часі — можна вважати невпорядкованою, якщо вважати її неприйнятно жорсткою та дезадаптивною (нездатною до призвичаєння). Хоча дехто розглядає їх окремо, загальновживані категоріальні схеми визначають їх як психічні розлади, хоча й на окремій осі II у випадку DSM-IV. Перелічено низку різних розладів особистості, зокрема ті, котрі інколи класифікуються як ексцентричні, нприклад: параноїдальні, шизоїдні та шизотипові розлади особистості; типи, які описуються як драматичні або емоційні, як от антисоціальні, прикордонні, театральні або нарцисичні розлади особистості; і розлади особистості, котрі інколи тлумачаться як пов’язані зі страхом, наприклад, розлади особистості, пов’язані з уникненням тривоги, залежність або обсесивно-компульсивні розлади. Розлади особистості, здебільшого, визначаються як такі, що виникають у дитинстві або принаймні в підлітковому чи ранньому дорослому віці. МКХ (міжнародна класифікація хвороб) також має категорію для стійких змін особистості після руйнівного досвіду або психічної хвороби. Якщо нездатність належним чином пристосуватися до життєвих обставин починається протягом трьох місяців після певної події чи ситуації, та закінчується протягом шести місяців після припинення або усунення стресора (надзвичайного подразника), її можна класифікувати як розлад адаптації. Існує згода стосовно того, що розлади особистості, як і притаманних рис особистості в цілому, передбачають суміш гострої дисфункціональної поведінки, яка може вирішуватися протягом короткого періоду часу, і дезадаптивних темпераментних рис, які є більш стійкими.[19] До того ж, існують також некатегоріальні схеми, які оцінюють усіх людей за профілем різних вимірів особистості без відсікання на основі симптомів від нормальних варіацій особистості, наприклад, за допомогою схем, заснованих на вимірних моделях.[20]

Розлад харчової поведінки

Основна стаття: Розлад харчової поведінки

Розлади харчової поведінки стосуються невідповідної турботи про їжу та вагу.[21] Категорії розладів у цьому переліку охоплюють нервову анорексію, нервову булімію, булімію фізичних вправ або компульсивне переїдання (зняття напруги через їжу).[22]

Розлад сну

Основна стаття: Порушення сну

Розлади сну пов’язані з порушенням прийнятного перебігу сну. Поширеним розладом сну є безсоння, яке бачиться як труднощі з засипанням і/або збереженням сну. Інші розлади сну охоплюють нарколепсію, апное сну, розлад поведінки у фазі швидкого сну, хронічну депривацію сну та синдром неспокійних ніг.

Нарколепсія, це стан надзвичайної схильності засинати будь-де та будь-коли. Люди з нарколепсією відчувають себе бадьорими після випадкового сну, але з часом знову стають сонними. Діагностика нарколепсії вимагає ночівлі в центрі сну для дослідження, під час якого лікарі просять докладну історію сну та записи сну. Лікарі також використовують актіграфію та полісомнографію.[23] Лікарі проведуть багаторазовий тест на затримку сну, який вимірює, скільки часу потрібно людині, щоби заснути.[24]

Пов'язані з сексуальністю

Сексуальні розлади охоплюють диспареунію та різні види парафілії (статеве збудження до об’єктів, ситуацій або осіб, які вважаються ненормальними або шкідливими для людини чи інших).

Інші розлади

Розлад контролю над імпульсами: людей, які неприродно нездатні протистояти певним потягам або імпульсам, котрі можуть бути шкідливими для них самих або інших, можна визначати як такі, що мають розлад контролю над власними поривами, та такі розлади, як от клептоманія (крадіжка) або піроманія (підпал). Різні поведінкові залежності, наприклад залежність від азартних ігор, можна визначати як розлад. Обсесивно-компульсивний розлад інколи може стосуватися нездатності чинити опір певним діям, але розпізнається окремо як здебільшого тривожний розлад.

Розлад, пов’язаний із вживанням психоактивних речовин: цей розлад стосується вживання наркотиків (легальних або нелегальних, зокрема алкоголю), яке триває, попри значні проблеми або шкоду, пов’язану з його вживанням. Залежність від психоактивних речовин і зловживання психоактивними речовинами підпадають під цю загальну категорію в DSM. Розлад, пов’язаний зі зловживанням психоактивними речовинами, може бути наслідком компульсивного та повторюваного вживання наркотику, що призводить до розвитку призвичаєності до його ефектів і симптомів відмови (відхилень у стані), коли споживання зменшується або припиняється.

Дисоціативний розлад: люди з серйозними порушеннями самовизначення, пам’яті та загального усвідомлення себе та власного оточення, можуть бути розпізнані як такі, що мають ці види розладів, зокрема розлад деперсоналізації або дисоціативний розлад ідентичності (котрий раніше називався розладом множинної особистості або «роздвоєння особистості»).

Когнітивні розлади: вони впливають на когнітивні здібності, наприклад навчання та пам'ять. Ця категорія охоплює марення, а також легкі та серйозні нейрокогнітивні розлади (раніше називалися деменцією).

Порушення розвитку: ці порушення спочатку виникають у дитинстві. Деякі прикладами є розлад аутистичного  спектру, опозиційний розлад і розлад поведінки, а також синдром нестачі уваги з гіперактивністю (СНУГ), які можуть тривати у дорослому віці. Розлад поведінки, якщо він продовжується в дорослому віці, може бути діагностований як антисоціальний розлад особистості (дисоціальний розлад особистості в МКХ). Поширені ярлики, такі як психопат (або соціопат), не з’являються в DSM або ICD, але дехто пов’язує їх із цими діагнозами.

Соматоформні розлади можуть бути визначені, коли є проблеми, котрі, здається, виникають в організмі та вважаються проявами психічного розладу. Це стосується розладу соматизації та конверсійного розладу. Існують також розлади того, як людина сприймає власне тіло, наприклад дисморфічний розлад тіла. Неврастенія — задавнений діагноз, який передбачає соматичні скарги, а також втому та поганий настрій/депресію, який офіційно визнано МКХ-10, але більше не визнається DSM-IV.[25]

Несправжні розлади діагностуються, якщо вважається, що симптоми повідомляються задля особистої вигоди. Прояви розладів, часто створюються навмисно або вони заохочуються, і можуть стосуватися симптомів у людини або когось із її близьких, зокрема людей, про яких вони піклуються.

Існують спроби запровадити категорію розладів стосунків, коли діагностується взаємини, а не будь-яка особа в цих стосунках. Взаємозв'язки можуть бути між дітьми та їхніми батьками, між парами чи іншими. Під категорією психозу вже існує діагноз спільного психотичного розладу, коли двоє або більше осіб поділяють певну ілюзію через їхні близькі стосунки один з одним.

Існує набір незвичайних психіатричних синдромів, які часто називають на честь людини, котра вперше їх описала, наприклад, синдром Капгра, синдром де Клерамбо, синдром Отелло, Ґанзера, марення Котара та синдром Екбома, а також додаткові розлади, такі як синдром Кувад і синдром Гешвінда.[26][27]

Див. також

Примітки

  1. ↑ А.в, Устинов (25 лютого 2013). Психічне здоров’я як складова національної безпеки. Український медичний часопис (рос.). Процитовано 20 лютого 2023.
  2. ↑ Психосфера.
  3. ↑ Mental health. www.who.int (англ.). Процитовано 20 лютого 2023.
  4. ↑ Solomon, Paul R. (2011). Memory loss : a practical guide for clinicians. [Edinburgh?]: Elsevier Saunders. ISBN 978-1-4377-3779-0. OCLC 793520231.
  5. ↑ ICD-11 for Mortality and Morbidity Statistics. icd.who.int. Процитовано 20 лютого 2023.
  6. ↑ А.в, Устинов (25 лютого 2013). Психічне здоров’я як складова національної безпеки. Український медичний часопис (рос.). Процитовано 20 лютого 2023.
  7. ↑ Здоровье для всех к 2000 году. Глобальная стратегия ВОЗ. — Женева, 1981.
  8. ↑ Chapter V. Mental and behavioural disorders (F00-F99). International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision (ICD-10)-WHO Version for ;2016. Всесвітня організація охорони здоров'я. Процитовано 23.04.2018.
  9. ↑ Hooker E. The adjustment of the male overt homosexual // Journal of projective techniques. — 1957. — Vol. XXI. — P. 18-31.
  10. ↑ F6 Расстройства личности и поведения в зрелом возрасте.
  11. ↑ Здоровье-21: Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ: введение.[недоступне посилання з липня 2019]
  12. ↑ Mental disorders. www.who.int (англ.). Процитовано 21 липня 2020.
  13. ↑ Burchell, Robert A. (1977-12). William R. Hunt, Alaska: A Bicentennial History (New York: W. W. Norton & Company, Inc., 1976, $8.95). Pp. xvi, 216. - David L. Lewis, District of Columbia: A Bicentennial History (New York: W. W. Norton & Company, Inc., 1976, $8.95). Pp. xiv, 208. Journal of American Studies. Т. 11, № 3. с. 411—412. doi:10.1017/s0021875800004874. ISSN 0021-8758. Процитовано 21 лютого 2023.
  14. ↑ Mental illness and recovery. Personal Recovery and Mental Illness. 28 травня 2009. с. 1—44. doi:10.1017/cbo9780511581649.001. Процитовано 21 лютого 2023.
  15. ↑ United States. Public Health Service. Office of the Surgeon General; Center for Mental Health Services; National Institute of Mental Health (1999). Mental health : a report of the Surgeon General. Rockville, Md.: Dept. of Health and Human Services, U.S. Public Health Service. ISBN 0-16-050300-0. OCLC 43285691.
  16. ↑ The Mental Health Curriculum. Mental Health in Schools: A Guide to Pastoral and Curriculum Provision. 1 Oliver's Yard, 55 City Road, London EC1Y 1SP United Kingdom: SAGE Publications Ltd. 2006. с. 86—110.
  17. ↑ Mental illness and recovery. Personal Recovery and Mental Illness. 28 травня 2009. с. 1—44. doi:10.1017/cbo9780511581649.001. Процитовано 21 лютого 2023.
  18. ↑ Akiskal, Hagop S.; Benazzi, Franco (2006-05). The DSM-IV and ICD-10 categories of recurrent [major] depressive and bipolar II disorders: Evidence that they lie on a dimensional spectrum. Journal of Affective Disorders (англ.). Т. 92, № 1. с. 45—54. doi:10.1016/j.jad.2005.12.035. Процитовано 21 лютого 2023.
  19. ↑ Clark, Lee Anna (1 січня 2007). Assessment and Diagnosis of Personality Disorder: Perennial Issues and an Emerging Reconceptualization. Annual Review of Psychology (англ.). Т. 58, № 1. с. 227—257. doi:10.1146/annurev.psych.57.102904.190200. ISSN 0066-4308. Процитовано 21 лютого 2023.
  20. ↑ MOREY, LESLIE C.; HOPWOOD, CHRISTOPHER J.; GUNDERSON, JOHN G.; SKODOL, ANDREW E.; SHEA, M. TRACIE; YEN, SHIRLEY; STOUT, ROBERT L.; ZANARINI, MARY C.; GRILO, CARLOS M. (23 листопада 2006). Comparison of alternative models for personality disorders. Psychological Medicine. Т. 37, № 7. с. 983—994. doi:10.1017/s0033291706009482. ISSN 0033-2917. Процитовано 21 лютого 2023.
  21. ↑ Mental illness and recovery. Personal Recovery and Mental Illness. 28 травня 2009. с. 1—44. doi:10.1017/cbo9780511581649.001. Процитовано 21 лютого 2023.
  22. ↑ de la Houssaye, Deborah. National Alliance on Mental Illness (NAMI) New Orleans Helpline Analysis. Процитовано 21 лютого 2023.
  23. ↑ Nath, Karl A. (2022-11). In the Limelight: November 2022. Mayo Clinic Proceedings. Т. 97, № 11. с. 1961—1963. doi:10.1016/j.mayocp.2022.09.017. ISSN 0025-6196. Процитовано 21 лютого 2023.
  24. ↑ Nath, Karl A. (2022-11). In the Limelight: November 2022. Mayo Clinic Proceedings. Т. 97, № 11. с. 1961—1963. doi:10.1016/j.mayocp.2022.09.017. ISSN 0025-6196. Процитовано 21 лютого 2023.
  25. ↑ Gamma, Alex; Angst, Jules; Ajdacic, Vladeta; Eich, Dominique; Rössler, Wulf (25 листопада 2006). The spectra of neurasthenia and depression: course, stability and transitions. European Archives of Psychiatry and Clinical Neuroscience. Т. 257, № 2. с. 120—127. doi:10.1007/s00406-006-0699-6. ISSN 0940-1334. Процитовано 21 лютого 2023.
  26. ↑ Trimble, M. (1 серпня 2002). Uncommon psychiatric syndromes, 4th edn: Edited by M David Enoch and Hadrian N Ball (Pp 260, pound25.00). Published by Arnold Publishers, London, 2001. ISBN 0-340-76388-4. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry. Т. 73, № 2. с. 211—c-212. doi:10.1136/jnnp.73.2.211-c. ISSN 0022-3050. Процитовано 21 лютого 2023.
  27. ↑ M., Trimble, (2002-08). Uncommon psychiatric syndromes, 4th edn. BMJ Group. OCLC 678462169.
Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Це незавершена стаття з психіатрії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Психічний_розлад&oldid=38465158