Інститут археології РАН
| Інститут археології РАН | ||||
|---|---|---|---|---|
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1959 | |||
| Абревіатура | ІА РАН | |||
| Розташування |
 Росія | |||
| Країна |
Росія | |||
| Адреса | Москва, 117036, вул. Дмитра Ульянова, 19. | |||
| Тип | інститут Російської академії наукd | |||
| Материнська організація |
Division of Historical and Philological Sciencesd і Міністерство науки та вищої освіти РФd[1] | |||
| Вебсторінка | archaeolog.ru | |||
Мапа
| ||||
 | ||||
Інститут археології РАН (рос. Институ́т археоло́гии РАН) — наукова установа в системі Російської академії наук.
Історія[ред. | ред. код]
Цей Інститут походить від Російської Імператорської Археологічної комісії, яка була створена в 1859 році.
18 квітня 1919 р. Декретом Ради народних комісарів у м. Петрограді була заснована Російська Академія історії матеріальної культури (РАІМК), функції Археологічної комісії перейшли до РАІМК, а її члени стали членами РАІМК.
У 1926 році РАІМК була реорганізована в Державну академію історії матеріальної культури (ДАІМК), яка в 1937 році увійшла в АН СРСР як Інститут історії матеріальної культури (ІІМК). Інститут перебував у м. Ленінграді, а у м. Москві було його Відділення.
У 1943 році Інститут був переведений до Москви, а в Ленінграді залишилося його Відділення (ЛВІІМК). Постановою Президії АН СРСР від 4 вересня 1959 року ІІМК був перейменований в Інститут археології АН СРСР[2] (ІА АН СРСР).
У 1991 році Інститут археології АН СРСР був перейменований в Інститут археології РАН (ІА РАН), а на базі Ленінградського Відділення (ЛВІА) був створений окремий Інститут історії матеріальної культури РАН.
У 1948 році були проведені дослідження за кордоном — в Монголії.
У 1960-1980-і роки Інститут розгорнув польові дослідження в Єгипті, Болгарії, Албанії, Іраку, Афганістані, Угорщині, Монголії, Ємені, Сирії, на архіпелазі Шпіцберген. З результатів робіт цих експедицій відомо про відкриття стоянок найдавнішої людини на півдні Аравії (Ємен), поселень ранніх землеробів в Північній Месопотамії (Ірак), храмового комплексу IV—III тис. до н. е. в Сирії і царських поховань античного періоду в Афганістані.
Починаючи з 1990-х років Інститут археології РАН переживав важкі часи. Але за допомогою Російського Фонду фундаментальних досліджень і Російського гуманітарного наукового фонду, Президії РАН, а також деяких спонсорів зазначений Інститут продовжує, хоча і в обмежених масштабах, експедиційну діяльність. Здійснена комп'ютеризація всіх підрозділів Інституту та помітно посилилася видавнича діяльність.
Структура[ред. | ред. код]
Інститут археології РАН має відділи кам'яної доби, бронзової доби, класичної археології, скіфо-сарматської археології, слов'яно-російської археології (з сектором археології м. Москви), теорії і методики (з групами зарубіжної археології та фізичної антропології), археологічних збірок і карт, охоронних розкопок, лабораторія природничо-наукових методів, групи середньовічної археології євразійських степів, вивчення історії кераміки, арктичної археології. У складі даного Інституту є реставраційна лабораторії, бібліотека, архів рукописних матеріалів, а також меморіальний кабінет професора В. Д. Блаватського.
Відділ польових досліджень Інституту археології РАН видає дозволи на всі види польових археологічних досліджень у Росії і строго контролює рівень проведених робіт.
Керівники[ред. | ред. код]
| Роки | Директор |
|---|---|
| 1934—1937 | д.і.н. А. Г. Ованесян (московське відділення ІІМК) |
| 1939—1942 | член-кор. АН СРСР С. П. Толстов (московське відділення ІІМК) |
| 1943—1946 | акад. Б. Д. Греков |
| 1947—1955 | член-кор. АН СРСР О. Д. Удальцов |
| 1956—1987 | акад. Б. О. Рибаков |
| 1987—1991 | акад. В. П. Алексєєв |
| 1991—2003 | член-кор. РАН Р. М. Мунчаєв |
| від 2003 | акад. М. А. Макаров |
Видання Інституту[ред. | ред. код]
- Від 1940 року до середини 1970-х років — монографії та збірники в серії «Матеріали й дослідження з археології СРСР» (рос. Материалы и исследования по археологии СССР)[3].
- У 1937—1957 роки — 30 збірок «Радянська археологія» (рос. Советская археология, СА)[4]. У 1957 р на базі цього видання Інститутом була почата публікація щоквартального журналу «Радянська археологія» (рос. Советская археология, СА)[4], з 1992 р. — «Російська археологія» (рос. Российская археология, РА).
- «Короткі повідомлення Інституту історії матеріальної культури про доповіді та дослідження» (рос. Краткие сообщения Института истории материальной культуры о докладах и исследованиях, КСИИМК), з 1957 р «Короткі повідомлення Інституту археології» (рос. Краткие сообщения Института археологии, КСИА)[5] — періодичне видання.
- З 1965 р. до 1986 р. — щорічник «Археологічні відкриття» (рос. Археологические открытия, АО)[6], що мало коротку інформацію про польові дослідження. У 1993 р. це видання було відновлено.
- Збірники «Нумізматика і епіграфіка» (рос. Нумизматика и эпиграфика)[7].
- Починаючи з 1960-х років — «Звід археологічних джерел» (рос. Свод археологических источников)[8].
- «Археологічна карта Росії» (рос. Археологическая карта России), над якою Інститут почав роботу в 1990-і роки. Присвячена археології центральних областей Росії.
- Фундаментальне видання «Археологія СРСР» (рос. Археология СССР) у 20-ти томах (з 1993 року — «Археологія», рос. Археология)
- та інші видання[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Unified State Register of Legal Entities
- ↑ Доповнення до статуту Інституту археології РАН [Архівовано 12 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Материалы и исследования по археологии [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б «Советская археология» — журналы и сборники [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Издания Института археологии [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Археологические открытия [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Нумизмат [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Серия «Свод археологических источников» [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Археологии институт // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Рассел Дж., Институт археологии РАН. — VSD, 2013. — C.110. — ISBN 978-5-5096-4958-5. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт інституту [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
|
