Аглаоніка
| Аглаоніка | |
|---|---|
| дав.-гр. Ἀγλαονίκη | |
 | |
| Народилася |
невідомо Фессалія[d] |
| Померла | невідомо |
| Діяльність | астроном |
 Аглаоніка у Вікісховищі | |
Аглаоніка (Аганіса, дав.-гр. Ἀγλαονίκη) — давньогрецька жінка-астроном, II—I століття до нашої ери[1]. Дочка астронома Гегетора (або Гегемона) з Фессалії. Вона згадується у працях Плутарха[2] та анонімних нотатках до науки Аполлонія Родоського[3][4].
Аглаоніку називали Фессалійською відьмою за те, що вона вміла «примушувати Місяць зникнути з небосхилу». Насправді ж, Аглаоніка передбачала місячне затемнення. Загалом, прізвисько Фессалійські відьми використовувалось до декількох жінок III—I століття до н. е., які могли передбачати затемнення[5]. Про Фессалійських відьом говорить Сократ у Платонівському діалозі «Горгіій».[6]
Плутарх писав, Аглаоніка «вона добре знайома з фазами місяця, могла передбачати його затемнення, і, знаючи заздалегідь, коли місяць сховається під тінню Землі, робила так, щоб усі повірили, що це вона викрала місяць».[7]
Вшанування[ред. | ред. код]
- На честь Аглаоніки названо один з кратерів на Венері.[5]
- Також на її честь названо рід метеликів-совок Aglaonice.
- Аглаоніка є персонажем у фільмі Жана Кокто «Орфей» (1950), де вона є подругою Евридіки та лідером Ліги жінок. Роль Аглаоніки зіграла Жульєт Греко.
- Аглаоніка включена у мистецьку композицію художниці Джуді Чикаго «Поверх спадщини», де представлено 999 найвизначніших жінок історії.[8]
- Ім'я Аглаоніки згадується в давньогрецькому прислів'ї «Так, як місяць підпорядковується Аглаоніці». Прислів'я посилається на її любов до самохваління.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Peter Bicknell: «The witch Aglaonice and dark lunar eclipses in the second and first centuries BC.» In: Journal of the British Astronomical Association, Bd. 93, Nr. 4, pp. 160—163, Bibcode: 1983JBAA...93..160B
- ↑ Plutarch, De defectu oraculorum, section 13. www.perseus.tufts.edu. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 3 червня 2019.
- ↑ Ogilvie, Marilyn Bailey (1986). Women in Science. The MIT Press. ISBN 0-262-15031-X.
- ↑ Schmitz, Leonhard (1867), Aganice, у Smith, William (ред.), [[Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology]], т. (1), Boston, с. 59, архів оригіналу за 16 червня 2010, процитовано 3 червня 2019
{{citation}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) - ↑ а б в Howard, Sethanne (2008). Hidden Giants (вид. 2nd). Lulu.com. с. 31. ISBN 9781435716520.
- ↑ Gorgias. fordham.edu. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 3 червня 2019.
- ↑ Plutarch, Conjugalia Praecepta. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 3 червня 2019.
- ↑ Aglaonice. Elizabeth A. Sackler Center for Feminist Art: The Dinner Party: Heritage Floor: Aglaonice. Бруклінський музей. 2007. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 17 December 2011.
|
