Піфей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя Піфея у Марселі

Піфей (Пітеас, грец. Πυθέας, лат. Pytheas) (близько 380 — близько 310 до н. е.) — давньогрецький мореплавець, купець, астроном, математик і географ, дослідник із грецької колонії Массалії (сучасне місто Марсель, Франція).

Між 330 і 320 роками до н. е. Піфей здійснив мандрівку вздовж узбережжя Північної Європи. Вважається, що він відкрив півострів Бретань, острови Ірландія та Великобританія, обігнув Великобританію, відкрив Ірландське та Північне моря, дослідив острів Зеландію і частково Скандинавський півострів. Зворотний шлях Піфей здійснив або морем, або суходолом (річками Рейн і Рона). Не тільки це лишається нез'ясованим з його мандрівки Північною Європою: вчені і досі сперечаються щодо описаної Піфеєм крижаної країни Тулє, висуваючи різноманітні версії, що це була за країна, — від Гренландії, Ісландії до Фарерських островів; також неясно, чи досяг Піфей узбережжя Балтики, але ймовірно досяг остріву Гельголанд, що славився своїм бурштином.

Поза сумнівом до заслуг Піфея слід віднести те, що він першим у історії описав полярний день, полярне сяйво та морську кригу (море на півночі застигає і ніби вкривається слизькими медузами). Піфей також першим встановив зв'язок між небесним рухом Місяця та явищем морських припливів і відливів (на півночі море «дихає» кожні 6 годин, підкоряючись фазам Місяця), бо припливи і відпливи не спостерігаються так явно в Середземному морі.

До того ж Піфей ретельно описав і дав назви германським племенам, кельтам і, як гадають вчені, саамам (у Піфея названі фенніями). Саме завдяки Піфею Британія відтоді стала загально вживаною назвою острову.

Твір Піфея «Про Океан» популяризував Тімей, його цінували Ератосфен та Гіппарх, але Полібій та Страбон з підозрою відносились до його відкриттів.

У галузі математичних досліджень Піфей вирахував нахил площини екліптики до площини небесного екватору.

Література[ред.ред. код]

  1. (рос.) Дитмар А. Б. В страны олова и янтаря: Путешествие Пифея из Массалии. — М.: Географгиз, 1963. — 72 с. (обл.)
  2. (рос.) Ельницкий Л. А. Древнейшие океанские плавания. — М.: Географгиз, 1962. — 88 с. (обл.)
  3. (рос.) Лаллеман Фердинанд Пифей. Бортовой дневник античного мореплавателя. / Ред., предисл. и примеч. А. Б. Снисаренко; — М.: Прогресс, 1986.- 256 с., с ил.

Джерела[ред.ред. код]