Анаксагор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анаксагор
Західна філософія
Антична філософія
Anaxagoras Lebiedzki Rahl.jpg
Фрагмент фрески «Афінська школа»
Ім'я при народженні Αναξαγορας
Народився пр. 500 до н. е.
Клазомени
Помер пр. 428 до н. е.
Лампсак
Основні інтереси натурфілософія
Значні ідеї космічний розум (Нус) упорядковує всі речі
Вплинули на нього Мілетська школа
Вплинув на Архелай

Анаксаго́р з Клазомен (грец. Αναξαγορας, бл. 500 — † 428 до н. е.) — давньогрецький філософ досократського періоду, математик, астроном, матеріаліст, друг і соратник Перікла в боротьбі за афінську рабовласницьку демократію.

Анаксагор народився в Клазоменах (Мала Азія). Жив в Афінах, викладав філософію. Звинувачений в безбожництві, переїхав в Лампсак, де заснував свою філософську школу.

Астроном[ред.ред. код]

Першим висловив припущення про те, що Місяць світить відображеним світлом, яке отримує від Сонця, а також про те, що при місячних затемненнях Місяць потрапляє в тінь Землі. Вважав, що Місяць схожий на Землю: на ній є гори і долини, і має своїх мешканців. Землю уявляв плоскою, на зразок верхньої основи циліндра, що вільно плаває в просторі (тоді як круговорот ефіру над Землею приводить в рух навколо неї всі небесні тіла).

Філософія[ред.ред. код]

За Анаксагором, всі тіла складаються з дрібних первинних частинок (Анаксагор назвав їх «гомеомерії»), що якісно дуже різноманітні і перебувають у постійному русі. Приводить їх в рух, дає перший поштовх зовнішня сила «нус» (розум), яка сама є тонкою і легкою речовиною. Різні тіла утворюються сполученням і роз'єднанням якісно подібних частинок.

Частинки, за Анаксагором, існують вічно. Він вперше запровадив у математику поняття нескінченно малого і нескінченно великого.

Прагнув узгодити погляди представників іонійської натурфілософії та елеатів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]