Адольф Гойзінгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адольф Гойзінгер
Adolf Bruno Heinrich Ernst Heusinger
Bundesarchiv Bild 146-2005-0030, Adolf Heusinger.jpg
Народився 4 серпня 1897(1897-08-04)
Німецька імперія Хольцмінден
Помер 30 листопада 1982(1982-11-30) (85 років)
ФРН Кельн
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
ФРН ФРН
Приналежність Reichsheer Рейхсхеер
Reichswehr Рейхсвер
Wehrmacht Вермахт
Bundeswehr Бундесвер
Звання Rank insignia of Generalleutnant of the Wehrmacht.svg Генерал-лейтенант
341-General.png генерал (Бундесвер)
Війни/битви Перша світова війна:

Друга світова війна

Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Командор ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста 1 ступеня ордена За заслуги перед ФРН

Адольф Гойзінгер (4 серпня 1897, Хольцмінден — 30 листопада 1982, Кельн) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант (1 січня 1943).

Перша світова війна[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни у червні 1915 пішов добровольцем на військову службу в 96-ий піхотний полк, з липня 1916 — лейтенант, поранений під Верденом. Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів та двома орденами. Наприкінці липня 1917 у Фландрії потрапив важкопораненим у британський полон.

Між світовими війнами[ред.ред. код]

У листопаді 1919 року відпущений з полону. В Рейхсвері з 1921. У 19201931 роках служив у піхотних частинах на штабних посадах, аж до штабу округу. З квітня 1925 — обер-лейтенант.

З жовтня 1931 до серпня 1934 — в оперативному відділі Рейхсверу. З жовтня 1932 — капітан.

З серпня 1934 по жовтень 1935 — командир роти в 18-му піхотному полку. Потім з жовтня 1935 до серпня 1937 — начальник штабу 1-ї піхотної дивізії. З березня 1936 — майор.

З серпня 1937 — в 1-му (оперативному) відділі Генерального штабу сухопутних сил. З квітня 1939підполковник.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Гойзінгер (ліворуч) на нараді з Гітлером, 1 червня 1942

Підполковник Гойзінгер брав участь у плануванні операцій військових кампаній в Польщі, Данії, Норвегії, Франції та Нідерландах. Отримав планки до Залізних хрестів обох ступенів (повторне нагородження). З серпня 1940 — полковник.

З 15 жовтня 1940 — полковник Гойзінгер призначений начальником оперативного відділу Генерального штабу сухопутних сил. Таким чином, він став третім у ієрархії планування військових операцій сухопутних сил, після начальника генерального штабу Гальдера і 1-го обер-квартирмейстера Паулюса.

Після вторгнення в СРСР 22 червня 1941, Верховне командування сухопутних сил (ОКХ) стало відповідальним за планування операцій на цьому театрі воєнних дій, а Верховне командування Вермахту (ОКВ) — відповідальним за інші театри. У вересні 1942 року Гальдер був замінений Цейцлером, а Паулюса з січня 1942 змінив Блюментрітт. У вересні 1942 посада 1-го обер-квартирмейстера була скасована.

Гойзінгер продовжував керувати оперативними відділом ОКХ. З січня 1942 року він став генерал-майором, а з січня 1943 — генерал-лейтенантом.

У червні 1944 Цейцлер захворів, і з 10 червня 1944 генерал-лейтенант Гойзінгер став виконуючим обов'язки начальника ОКХ. У цій якості Гойзінгер був присутній на нараді в штаб-квартирі Гітлера. 20 липня 1944 Гойзінгер стояв поруч з останнім, коли там вибухнула бомба, підкладена полковником фон Штауффенберґом.

Через отримані поранення Гойзінгера було шпиталізовано, а 22 липня 1944 заарештовано Гестапо за підозрою в причетності до змови. Доказів цього Гестапо не змогло виявити, тому в жовтні 1944 Гойзінгера відпустили. Проте він був відправлений у резерв фюрера. Лише 25 березня 1945 Гойзінгер дали конкретну, але незначну посаду — начальника картографічної служби ОКВ.

Після Другої світової війни[ред.ред. код]

Адольф Гойзінгер (ліворуч) з міністром оборони Робертом Макнамарою. Пентагон, Вашингтон, округ Колумбія 1964

У полоні Гойзінгер притягувався як свідок на Нюрнберзькому процесі. 30 червня 1947 він був звільнений з полону.

У 1950 році Гойзінгер став радником з військових питань канцлера ФРН Аденауера.

У 1955 році були організовані збройні сили ФРН — Бундесвер, і Гойзінгер повернувся на військову службу. У званні генерал-лейтенанта він став головою військової керівної ради (Military leadership).

У червні 1957 року Гойзінгер був підвищений до звання повного генерала і став першим генеральним інспектором Бундесверу.

У квітні 1961 року Гойзінгер був призначений головою Військового комітету НАТО у Вашингтоні. У грудні 1961 року СРСР безуспішно вимагав від США видачі Гойзінгера, оголосивши його військовим злочинцем.

У березні 1964 Гойзінгер вийшов у відставку з військової служби.