Аймара (мова)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Аймара Aymar aru
Географічне розповсюдження мови аймара
Поширена в:	Болівія, Перу, Чилі
Носії:	2 227 642 (центральний діалект)
Класифікація:	Мови Південної Америки   Аймарська сім'я
Офіційний статус
Офіційна:	Болівія, Перу
Коди мови
ISO 639-1	ay
ISO 639-2	aym
ISO 639-3	aym - загальний, ayr - центральний діалект, ayc - південний діалект

Аймара (аймара: Aymar aru) — мова народу аймара, що мешкає в Центральних Андах. Це один з небагатьох індіанських мов з числом носіїв більше мільйона чоловік^[1][2] Аймара, разом з кечуа і іспанською мовами, є офіційною мовою Перу і Болівії. Нею також розмовляють в Чилі.

Деякі лінгвісти стверджують, що аймара споріднений своєму поширенішому сусідові, мові кечуа. Це гіпотеза, проте, оспорюється — хоча між цими мовами є схожість, більшість лінгвістів сходяться на думці, що ця схожість пояснюється тим, що народи-носії мали тривалу історію культурної взаємодії, займаючи одну або сусідню територію, а не спорідненістю мов.

Аймара — аглютинативно-полісинтетична мова з порядком слів SOV (підмет-додаток-присудок).

Зміст 1 Етимологія назви 2 Фонологія 3 Мовна сім'я 3.1 Походження 3.2 Найближчі родичі 3.3 Далека спорідненість 4 Розповсюдження 5 Посилання

[ред.] Етимологія назви

Традиційне ствердження про те, що слово «аймара» походить з аймарськіх слів «jaya» (предок) і «mara» (рік, час) з високим ступенем вірогідності помилково. Дійсна етимологія залишається неясною, дискусію на цю тему можна знайти в книзі Lingüística Aimara перуанського лінгвіста Родолфо Керрон-Паломіно^[3].

[ред.] Фонологія

У мові аймара три голосних звуки (/a i u/, для яких розрізняють два ступені довготи. Високі голосні знижуються до середніх перед увулярнимі приголосними і після них (/i/ → [e], /u/ → [o]).

Що стосується приголосних, то вони в аймара можуть бути лабіальними, альвеолярними, палаталізованими, велярними і увулярними. Звуки не приголомшуються (наприклад, немає різниці між [p] і [b]), але кожна приголосна має три форми: проста (без придиху), глотальна, і з придихом. У аймара є вібруюче /r/, і відмінність альвеолярний/палатальний для носових і латеральних звуків, а також два півголосних (/w/ і /j/).

		Білабіальні	Зубні/ Альвеолярні	Пост- альвеолярні	Палатальні	Велярні	Увулярні
Вибухові	без придиху	p	t	tʃ		k	q
	з придихом	pʰ	tʰ	tʃʰ		kʰ	qʰ
	глотальні	pʼ	tʼ	tʃʼ		kʼ	qʼ
Фрикативні			s			x	χ
Носові		m	n		ɲ
Вібрантні			r
Латеральні			l		ʎ
Апроксіманти					j	w

Наголос зазвичай ставиться на передостанньому складі, але за рахунок довгих голосних може зрушуватися.

[ред.] Мовна сім'я

[ред.] Походження

Часто вважають, що аймара походить від мови, на якій говорили в Тіуанако, на тій підставі, що це сучасна мова індіанців цієї області. Хоча це і не можна стверджувати з упевненістю, проте, більшість фахівців в даний час вважають, що мова аймара розповсюдилася на південь, в область Тіуанако, з області свого первинного розповсюдження в Центральному Перу. Передбачається, що саме аймара був основною мовою держави Уарі, а в Тіуанако говорили на нині вимерлій мові пукіна. Топоніми на мові аймара присутні на північ до Центрального Перу і на більшій частині Альтіплано.

[ред.] Найближчі родичі

Аймара насправді лише одна з корінних мов цієї області, інші з тих, що дожили до наших днів — хакару/каукі. Ця мовна сім'я була встановлена дослідженням Марті Джеймса Хардмана де Батісту в рамках лінгвістичної програми університету Флориди. На мовах хакару [jaqi aru = людська мова] і каукі розмовляють спільноти в районі селища Тупе в долині Яуйос в регіоні Ліма в центральному Перу. На мові хакару говорять близько 3 тисяч чоловік, майже всі двомовні з іспанською. На вимираючій мові каукі розмовляють в основному люди похилого віку в дуже маленькій сусідній общині. Доктор Хардман первонально класифікувала мови хакару і каукі як досить сильно відмінні одна від одної, але пізніші дослідження показали, що це два діалекти однієї мови.

Назва цій мовній сім'ї офіційно ще не дана. Доктор Хардман запропонувала назву хакі, тоді як перуанські лінгвісти запропоновували інші назви. Алфредо Тореро використовував термін ару (мова); Родолфо Керрон-Паломіно, у свою чергу, запропонував розповсюдити термін аймара або аймарські мови на всю сім'ю, розділену на дві гілки, південну (в районі Альтіплано) аймара і центральну аймара (тобто хакару і каукі). Кожна з цих трьох пропозицій має своїх послідовників серед андійськіх лінгвістів.

[ред.] Далека спорідненість

Аймара (разом з хакару і каукі) часто об'єднують з кечуа до одної мовної групи кечумара. Дійсно, більш за третину словарного запасу в цих мовах співпадає, є деякі збіги і в граматиці, проте для реконструкції загального предка цих даних поки недостатньо. У подальшому кечуа і аймара багато лінгвістів зближують з мовами мапуче (арауканськими) в андійську сім'ю, а потім з аравакськими мовами і мовами тупі-гуарані в андо-екваторіальну надсім'ю і включають в амеріндську макросім'ю.

[ред.] Розповсюдження

Зараз на аймара розмовляють понад 2,5 млн. мешканців Болівії, 420 тис. мешканців Перу і біля 15 тис. мешканців чилі^[4]. На момент іспанського завойовання в 16 століття, аймара домінувала на набагато ширшій площі, включаючи більшу частину Перуанських Анд на південь від Куско. Проте за наступні століття велика частина носіїв амара перецняли як іспанську мову, так і кечуа, зараз багато колись аймарамовних болівійських та перуанських районів стали кечуамовними^[5].

[ред.] Посилання

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.