Додаток (мовознавство)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Додаток - другорядний член речення, який означає предмет, на який спрямована дія і відповідає на питання усіх відмінків, крім називного. Підкреслюється _ _ _ _ _ .
Додаток виражається тими ж частинами мови, що й підмет. Найчастіше додаток виражається іменником та співвідносними з ним займенниками, рідше прикметником, числівниками.
Додатки поділяються на прямі додатки та непрямі додатки.
До прямих додатків можна поставити запитання кого? що?. Вони стоять у реченні в знахідному відмінку. Наприклад:
- Я побачив (кого?) гарну дівчину.
- Футболісти кидають (що?) м'яч.
Прямі додатки можуть виражатися також родовим відмінком, коли при перехідному дієслові є частка не, або коли дія переходить лише на частину об'єкта:
- Я не люблю ненависті в собі (Дмитро Павличко)
- Тоня діловито наливає з бідона води (Олесь Гончар)
В усіх інших випадках додатки непрямі. Перед непрямими додатками можуть стояти прийменники:
- читати дитині, принести матері, малювати олівцем, розізлитися на дружину.
Джерела [ред.]
- Вихованець І.Р. (1993). Граматика української мови. Синтаксис. Київ: Либідь.
