Албанія під владою Італії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Regno albanese
Mbretnija Shqiptare
Албанське Королівство
Протекторат Королівства Італія,
Автономний регіон Італійської Імперії
1939 – 1943
Прапор Герб
Прапор Королівський герб
Девіз
Foedere et Religione Tenemur
Гімн
Himni i Flamurit
Королівський герб
Marcia Reale d'Ordinanza
Розташування Албанія
Терен Албанського королівства кордони на 1939 й кордони на 1941 жовтим.
Столиця Тирана
Мови албанська, італійська
Форма правління Монарх
Король
 - 1939–1943 Віктор Емануїл III
Прем'єр-міністр
 - 1939–1941 Шефкет Верладжи
 - 1941–1943 Мустафа Мерліка-Круя
 - 1943 Екрем Лібохова
 - 1943 Малік Бушаті
Історичний період Друга Світова війна
 - Італійське вторгнення 7 квітня 1939
 - Німецька окупація 9 вересня 1943
Валюта Албанський лек, Італійська ліра

Албанське Королівство (алб. Mbretnija Shqiptare або алб. Mbretëria Shqiptare, італ. Regno albanese) — колишній протекторат Королівства Італії, офіційно на чолі з королем Італії Віктором Еммануїлом III та його урядом на чолі з італійським губернатором у період між 1939 після (окупації Італією) до 1943. Протягом цього часу Албанія перестала існувати як незалежна держава і існувала як автономна частина італійської колоніальної імперії на чолі з італійськими урядовими чиновниками, що намагалися зробити Албанію частиною Великої Італії.

Історія[ред.ред. код]

Італія окупувала Албанію 7 квітня 1939[1], за п'ять місяців до початку Другої світової війни. Італійські війська зустріли збройний опір албанської армії, але та не змогла нічого протиставити противнику. 9 квітня 1939 король Албанії Ахмет Зогу втік до Греції[2]. 10 квітня 1939 року, Албанія була повністю анексована італійським військами.

Албанія була союзником Італії з 1925, проте Беніто Муссоліні, намагаючися слідом за розширенням Німеччини (аншлюс Першої Австрійської Республіки і анексія Першої Чехословацької Республіки) створити власну імперію, прийняв рішення про приєднання Албанського Королівства. Останнє перестало існувати як незалежна держава і здобуло статус італійського протекторату, аналогічно Протекторату Богемії і Моравії у складі Третього Рейху. Албанія була автономним краєм у складі Італії, яка з часом повинна була бути колонізована і італізована. 16 квітня королем Албанії формально став італійський король Віктор Еммануїл III[2]. Реальне керування здійснювали італійський губернатор і албанський цивільний уряд[2].

Італійські фашисти вважали Албанію історичною частиною Італії, оскільки спочатку вона входила до складу Римської імперії, а згодом албанське узбережжя (включаючи Дураццо) було частиною Венеціанської республіки (Албанія Венета). Крім того, Албанія займала важливе стратегічне положення на Балканах. У 1940 Італія використовувала Албанію для вторгнення з її території до Греції. Італія підтримувала албанських націоналістів, які ставили метою відторгнення у її сусіда - Югославії - частково населених албанцями Косово і Вардарської Македонії.

Прем'єр-міністром Албанського королівства був Шефкет Верладжі, що вступив на посаду ще 12 квітня 1939 і тим самим формально протягом чотирьох днів виконував обов'язки глави держави. В його обов'язки входило повсякденне управління протекторатом. 3 грудня 1941 Шефкет Верладжі пішов у відставку, і його змінив представник фашистської партії Албанії Мустафа Мерліка-Круя[3], який залишався на своєму посту до 19 січня 1943.

У період окупації Італія повністю контролювала зовнішню політику, зовнішню торгівлю та природні ресурси Албанії. Так, монополією на використання албанської нафти володіла італійська державна нафтова компанія Agip [4]. Маріонеткова Албанська фашистська партія стала правлячою. Громадяни Італії отримали право селитися в Албанії в якості колоністів, щоб надалі перетворити країну на невід'ємну частину Італії.

Наприкінці жовтня 1940 почалася італо-грецька війна. Албанія відігравала в ній важливу роль, оскільки саме з її терену італійські сухопутні війська вторглися до Греції. У плани Муссоліні входило завоювання узбережжя всього східного Середземномор'я. Однак незабаром після початку війни грецькі війська перейшли в контрнаступ і завоювали істотну частину Албанії з містами Гірокастра і Корча. У квітні 1941 Греція капітулювала перед німецькими військами, і захоплені нею території повернулися під протекторат Італії. Більше того, частина території Греції була віддана в підпорядкування Італії. У квітні 1941 німецькі війська захопили також Югославію, і великі терени, населені албанцями і які входили до складу королівства Югославія, були передані Італії.

Після цього Албанія була окупована Німеччиною, після чого вся країна швидко виявилася охоплена партизанськими діями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Keegan, John; Churchill, Winston (1986). The Second World War (Six Volume Boxed Set). Boston: Mariner Books. с. p314. ISBN 0-395-41685-X. 
  2. а б в Zabecki, David T. (1999). World War II in Europe: an encyclopedia. New York: Garland Pub. с. p1353. ISBN 0-8240-7029-1. 
  3. Owen Pearson (2006). Albania in the Twentieth Century, A History: Volume II: Albania in Occupation and War, 1939-1945. London: I. B. Tauris. с. p167. ISBN 1-84511-104-4. 
  4. Albania in Occupation and War: From... — Google Books

Посилання[ред.ред. код]


Дивись також[ред.ред. код]