Анархо-синдикалізм
Ана́рхо-синдикалі́зм — одна із самостійних течій анархізму, яка вважає, що засоби виробництва мають перейти до найвищої форми організації робітників — профспілок. Виник наприкінці XIX ст. у Європі, прагнув об'єднати всіх робітників і за допомогою соціальної революції ліквідувати капіталістичне суспільство. На початку XX ст. синдикалізм був впливовим у міжнародному профспілковому русі та в соціалістичних партіях деяких країн. Головна мета сучасного анархо-синдикалізму — ліквідація державних інститутів і створення вільного комуністичного суспільства (бездержавного соціалізму).
Зміст |
Сутність анархо-синдикалізму [ред.]
Анархо-синдикалізм, або робітничий анархізм, визнає тільки низову, неієрархічну самоорганізацію трудящих, і тому відкидає участь в органах влади, а також політичні партії та ієрархічні профспілки.
Анархо-синдикалісти закликають до розвитку навиків самоуправління і солідарності через самоорганізацію в повсякденній боротьбі за покращення життєвих умов і розширення прав найманих робітників, проти зазіхань капітала і держави, проводячи страйки, бойкоти, демонстрації, саботажі та інші подібні акції протесту (так звані акції «прямої дії»), щоб підготувати тим самим соціальну революцію, яка повинна привести до торжества лібертарного (вільного) комунізму[1].
Анархо-синдикалісти вважають, що профспілки повинні діяти на основі принципу прийняття рішень усім колективом, через загальні збори на місцях. Вони відкидають розділення людей за статевою, сексуальною, віковою, етнонаціональною ознакою, так само як і будь-які інші види сегрегації та дискримінації. Для анархо-синдикалістів кожна людинна цінна насамперед як унікальна особистість, яка є частиною всього людського суспільства:
Теоретиками анархо-синдикалізму були Жорж Сорель, Юбер Лагардель та ін. Основні ідеї анархо-синдикалізму викладено в Ам'єнській хартії, прийнятій 1906 на з'їзді Загальної конфедерації праці у Франції в Ам'єні.
Анархо-синдикалізм зародився і поширився переважно у Франції, Італії, Іспанії та країнах Латинської Америки, де існував значний дрібнобуржуазний прошарок населення, з якого постійно поповнювались ряди робітничого класу.
Организації революційних і анархо-синдикалістів [ред.]
.JPG)
Секретаріат Міжнародної Асоціації Трудящих (МАТ)
- Аргентина: Аргентинська регіональна робоча федерація (ФОРА)
- Великобританія: Федерація Солідарності
- Німеччина: Вільний робочий союз (ФАУ)
- Іспанія: Національна Конфедерація Праці
- Італія: Італійський синдикальний союз (УСІ)
- Нігерія: Ліга свідомості
- Норвегія: Норвежська синдикаліська федерація
- Польща: Робоча ініціатива
- Португалія: Мінародна Асоціація Трудящих — Португальська секція
- Сербія: Анархо-синдикаліська ініціатива
- Словакія: Пряма дія
- Франція: Національна конфедерація праці
- Чехія: Федерація анархіських груп
- Австралія: Анархо-синдикаліська федерація
- Австрія: Вільний робочий союз Австрії
- Бразилія: Рух за відновлення Бразильскої робочої конфедерації
- Венесуела: Комісія анархіських звязків
- Греція: Антиавторитарна Дія
- Іспанія: Загальна Конфедерація Трудящих
- США: Альянс робочої солідарності
- Хорватія: Анархо-синдикаліська конфедерація
- Чілі: Анархістський колектив «Жерміналь»
- Швеція: Шведська анархо-синдикалістська молодіжна федерація
- Швеція: Центральна організація робочих Швеції (САК)
Індустріальні робочі світу (ІРС)
Анархо-синдикалістські організації в бСССР:
- Росія: Конфедерація революційних анархо-синдикалістів (КРАС-МАТ) (Секція Міжнародної асоціації трудящих (МАТ) — Анархо-Синдикалістського Інтернаціонала на території бСССР)
- Росія: сайт Сибірської конфедерації праці (СКТ), революційно-синдикалістська профспілкова організація
- Україна: Революційна Конфедерація Анархо-Синдикалістів (РКАС) ім. Махно
- Федерація Анархістів Кременчука
Примітки [ред.]
- ↑ [1]; Rocker R. Anarchosyndicalism (1938)
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Маркс К. Злиденність філософії. К., 1958;
- Ленин В. И. Против ревизионизма, в защиту марксизма. М., 1959;
- Хрущов М. С. Про контрольні цифри розвитку народного господарства СРСР на 1959—1965 роки. К., 1959;
- Фостер У. 3. Очерки мирового профсоюзного движения. Пер. с англ. М., 1956;
- Против современного ревизионизма. Сборник статей. Л.,, 1958.
- Мослі О. Синдикалізм — робітничий контроль на засадах промислової демократії
- М. А. Бакунин. Письмо интернационалам Болоньи
|
||||||||||||||||||||||||||
