Антрацен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Антрацен (грец. ανθραξ — вугілля) C₁₄H₁₀ — органічна сполука з класу ароматичних вуглеводнів. Безколірні кристали з фіолетовою флуоресценцією, t°_пл=216,1°C. Міститься в кам’яновугільному дьогті (0,3—0,5%).

Електронний спектр поглинання антрацену (розчин у гексані) має піки на 26700 см^–1 (з коефіцієнтом екстинкції ε=8500), 39700 см^–1 (ε=220000), 45200 см^–1 (ε=11400), 53700 см^–1 (ε=32000)^[1].

В техніці антрацен виділяють з важких фракцій кам’яновугільної смоли (антраценової олії), що киплять між 270 і 400°C. Антрацен використовують у виробництві антрахінону. Радянські вчені М. О. Ільїнський, О. Є. Порай-Кошиць та інші дослідили донецьку кам’яновугільну смолу з метою використання антрацену.

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія

[ред.] Примітка

1. ↑ J. B. Birks. Photophysics of aromatic molecules. London et al.: Wiley, 1970.