Сирійська мова
| Сирійська мова | |
|---|---|
| Поширена в: | Левант і Месопотамія |
| Регіон: | Ближній Схід |
| Носії: | мертва мова |
| Писемність: | сирійське письмо |
| Класифікація: | Афразійська макросім’я |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | syc |
| ISO 639-2 | syc |
 |
|
||||
| При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку. | |||||
Сирі́йська мо́ва - мертва літературна мова арамейськомовних християн Східного Середземномор'я.
В основі сирійської мови - арамейський діалект міста Едесси, який був важливим торговим і політичним центром, починаючи з кінця II ст. до н. е. до середини III ст. н. е. Найбільше поширення і розквіт сирійська мова отримала, починаючи з II століття, коли на нею було перекладено Біблію - переклад "пешита" , що став канонічним у християн-сирійців. Сирійська мова від Середземного моря до Персії була мовою писемності протягом кількох століть; у Візантійській імперії вона була найважливішою мовою після грецької, а в перській державі Сасанідів ця мова займала чільне місце в якості писемної. Торговцями-сирійцями цю мову було занесено далеко на схід, до самого Китаю та Монголії. У III-VII ст. сирійською мовою була створена багата література, головним чином церковна, як оригінальна, так і перекладна з грецької, а також з пехлевійської мови. Пізніше, з утворенням арабського халіфату сирійська мова виконала роль посередника між античною грецькою наукою і арабською, позаяк твори грецьких авторів спочатку перекладалися на арабську не з оригіналу, а з сирійської.
Особливості мови [ред.]
Сирійська мова в період свого літературного розквіту не була розмовною масовою мовою, якщо не рахувати церковних і монастирських кіл, а проте вона була дуже близькою до деяких арамейських діалектів, і в цьому сенсі вона може на даному етапі вважатися живою. Починаючи з VII століття, арамейські діалекти, в тому числі й сирійські, починають поступово витіснятися і заміщатися арабськими. Таким чином, з кінця IX ст. сирійська мова була вже мертвою мовою; сирійські церковні автори X-XI ст. часто вже пишуть свої твори в супроводі арабського перекладу, або просто арабською мовою. Однак і пізніше, до кінця XIII ст., сирійською мовою писалося досить багато оригінальних творів. Те, що сирійська була головно мовою церковних кіл, і що нею багато перекладається з грецької, викликало її збагачення численними грецькими термінами і словами. Вплив грецької мови на сирійських авторів помічається також в області синтаксису та фразеології: іноді нагромадження періодів за зразком грецької мови ставало настільки значним, що самі сирійці скаржилися на незрозумілість. Едесські діалекти, що лягли в основу сирійської мови, належать до східної групи арамейських діалектів, до якої, таким чином, повинна бути віднесена і сирійська мова. Розбіжності між сирійським мовою та мовою єврейсько-арамейської літератури досить численні і стосуються як лексики, так і граматики та фонетики. В самій літературній сирійській мові можна відзначити вплив двох говірок - західної, власне Сирії, і східної - месопотамської. Цей вплив отримав своє вираження в двох традиційних способах читання голосних: західному - у християн-яковітів, і східному - у несторіан.
Література [ред.]
- Церетели. К. Г. Сирийский язык. «Наука», Главная редакция восточной литературы. Москва, 1979.
- Brockelmann C., Syrische Grammatik mit Litteratur, Chrestomatie und Glossar, Берлін, 1905
