Вільям Гілберт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільям Гілберт
William Gilbert
William Gilbert.jpg
Народився 24 травня 1554(1554-05-24)
Колчестер, Англія
Помер 30 листопада 1603(1603-11-30) (49 років)
Лондон, Англія
Галузь наукових інтересів Фізика

Вільям Гілберт (англ. William Gilbert, 24 травня 1544 року, Колчестер (графство Ессекс) — 30 листопада 1603 року, Лондон) — англійський фізик, придворний лікар Єлизавети I і Якова I. Вивчав магнітні і електричні явища, першим ввів термін «електричний».

Головна праця його — «Про магніт, магнітні тіла та про великий магніт Землі». Його філософія — нова філософія того часу — пошук істини не тільки у книгах, але й в самих речах (у дослідах). Описав більше 600 дослідів. Він виготовив великий залізний магніт сферичної форми — «маленьку Землю». Створив перший електроскоп. Він встановив, що полум'я знищує властивість притягання, отриману під час тертя. Стверджував відмінність між магнітним притяганням і електричним. Підмітив, що вологі тіла погано піддаються електризації тертям, а на притягання магнітів вологість, навпаки, не впливає.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у південно-східній частині Англії в місті Колчестері у 1544 році, освіту отримав у Кембриджі, потім у Оксфорді. Сім'я Гілберта була дуже відома в окрузі: його батько був чиновником, а сама сім'я мала досить поважний родовід. Закінчивши місцеву школу Вільям у 1558 році був відправлений у Кембридж. Про його життя до початку наукової кар'єри відомо дуже мало. Існує версія, що він також навчався у Оксфорді, хоча документальних доказів цьому немає. У 1560 році він отримує ступінь бакалавра, а у 1564 році — магістра філософії.

Закінчивши навчання, Гілберт відправляється у подорож по Європі, яка тривала кілька років, після чого він оселився у Лондоні.

Діяльність[ред.ред. код]

Вільям Гілберт сам виготовив прилад Джероламо Фракасторо (1483–1553), та перевірив справедливість стверджень, які Фракасторо описав у книзі «Про симпатію й антипатію речей». Прилад складався із срібного стержня, підвішеного подібно магнітній стрілці і виявляв, що янтар притягує не тільки соломинки, але й срібло. Гілберт назвав свій прилад версором і систематично використовував його у своїх дослідженнях. Це був перший електроскоп. За допомогою цього електроскопу Гілберт показав, що електроскоп притягує не тільки натертий янтар, але й алмаз, аметист, гірський кришталь, скло, сланці, сірку, сургуч, кам'яну сіль, та багато інших тіл. Всі ці тіла він назвав «електричними тілами». Усі інші тіла, які не притягувались: класифікувались ним — не електричними.

Вільям Гілберт у 1560-х роках успішно займався лікарською практикою. Зацікавившись лікувальними властивостями магнітів, про які дізнався з рукописів стародавніх і сучасних авторів, Уільям Гілберт приступив до фундаментального вивчення магнітних і електричних явищ. Виконав та перевірив справедливість тверджень, описаних в рукописах стародавніх і сучасних авторів. Здійснив понад 600 оригінальних експериментів. Створив першу залізну магнітну кулю «маленьку Землю». Потім, обходячи її поверхню, за допомогою магнітної стрілки дослідив магнітні властивості своєї кулі і таким чином довів, що вони відповідають магнітним властивостям Землі — великого магніту. Земля відрізняється від цієї кулі лише розмірами. Висновок: явища космосу можна вивчати тими ж методами, що й на землі. Тому Галілей оцінив цей дослід Гілберта, як «гідний подиву»! Це був удар по тисячолітньому міфу про протиставлення земного світу і небесного світу.

Він встановив, що будь-які магніти мають по два полюси, при цьому різнойменні полюси притягуються, а однойменні відштовхуються. Проводячи досліди із залізною магнітною кулею, яка взаємодіяла з магнітною стрілкою, вперше висунув припущення про те, що Земля є гігантським магнітом. Також він припустив ідею про те, що магнітні полюси Землі можуть збігатися з географічними полюсами планети.

Гілберт створив першу теорію магнітних явищ. Він автор першого наукового трактату «Про магніт, магнітні тіла та про великий магніт — Землі» (1600 рік), у якому поєднав підсумки роботи своїх попередників у галузі магнетизму із власною вісімнадцятирічною роботою. У 1600 році видав книгу, в якій описані його досліди над магнітами і електричними властивостями тіл. Розділив тіла: які електризуються тертям і не електризуються, підмітив тим самим вплив вологості повітря на електричне притягання легких тіл.

Вільям Гілберт висунув декілька важливих гіпотез та підтвердив їх експериментально, на відміну від своїх схоластичних попередників. Так, наприклад, Вільям Гілберт був першим, хто встановив, що магніт завжди має два полюси, і, навіть розрізавши його навпіл, неможливо отримати магніт з одним полюсом. Гілберт також досліджував електричні явища, вперше застосувавши цей термін. Він зауважив, що багато тіл так само як і бурштин після натирання можуть притягувати маленькі предмети, і на честь цієї речовини назвав подібні явища електричними (від лат. Electricus — «бурштиновий»). Ввів поняття «електричні явища». Електричні явища, — по Вільяму Гілберту: «Сукупність природних явищ в яких існують і перебувають в постійному русі і взаємодії зарядженні частинки». Гілберт у лікарській практиці використовував магніто-терапію.

У 1569 він стає доктором медицини.

У 1573 році він стає членом Королівського медичного коледжу.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Гильберт У. О магните, магнитных телах и большом магните — Земле. М., 1956
  • Edgar Zilsel, «The Origin of William Gilbert's Scientific Method», Journal of the History of Ideas 2:1-32, 1941
  • Bochenski, Leslie «A Short History of Lunar Cartography» (April 1996) University of Illinois Astronomical Society


Ейнштейн Це незавершена стаття про фізика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.