Генеалогія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Генеалóгія (дав.-гр. γενεαλογία — «родовід», що дослівно перекладається як: дав.-гр. γενεά — «сім'я», дав.-гр. λόγος — «наука») — родознавство, допоміжна історична дисципліна, що вивчає походження та родинні зв'язки історичних осіб, родин і сімей[1]. Для вивчення родоводу використовують усні перекази, історичні записи, генеалогічний аналіз та інші джерела, які можуть підтвердити родинну спорідненість та виявити родовід членів сім'ї. Результати генеалогічних досліджень відображаються у графіках або за допомогою розписів. Пов'язана з такими суміжними науками, як геральдика, дипломатика, краєзнавство, історія та інші.

Прагнення до сімейної історії, як правило, формуються через декілька мотивів, в тому числі бажання визначити місце своєї сім'ї в історії, почуття відповідальності, щоб зберегти минуле для майбутніх поколінь та почуття самовдоволення.[2]

Генеалогія в біології — сукупність відомостей про батьків і віддаленіших предків конкретної особини чи групи особин рослин або тварин. Знаючи біологічні й продуктивні якості предків, а також родичів по так званій бічній лінії, можна правильніше підібрати пари для схрещування з метою одержання організмів з бажаними властивостями.

Основне поняття[ред.ред. код]

Генеалоги, як правило, досліджують свій родовід, або родовід свого подружжя. Професійні генеалоги також проводять дослідження для інших, видають книги, вчать, або виробляють свої власні бази даних. Вони можуть працювати в генеалогічних компаніях, які надають програмне забезпечення або виробляють матеріали корисні для любителів та інших професійних генеалогів та допомагають дізнатися не тільки, де і коли жили люди, але і їхній спосіб життя, біографію та мотивацію у тих чи інших ситуаціях. Це часто зумовлено застарілим законодавством, старими політичними кордонами, міграційними тенденціями, соціально-економічними, історичними або релігійними умовами.

Загальне поширення[ред.ред. код]

У сучасних енциклопедичних словникових статтях термін генеалогія починається з біблійного ветхозавітного розділу. У Біблії розповідається про походження та спорідненість усіх численних народів[1], про релігійну традицію в юдаїзмі (священиче право служіння левітів) та про родовід засновника християнства Ісуса Христа (Мт. 1:1-15)[3], про нащадків Мухаммеда в ісламі тощо.

Розповіді про походження народів, династій і знатних родин (монархічне право аристократії) отримали широке розповсюдження у багатьох країнах Європи в ранньому Середньовіччі, тому розквіт генеалогії припадає на розвиток феодалізму. Коли у суспільстві з'явилась власність і почалися обговорення питання її успадкування, особливо важлива було знати ступені споріднення. В Англіїї та Франції у XVI столітті з'явилися державні посади, що відповідали за правильність складання родоводів.[1]

Український родовід[ред.ред. код]

Одним із перших дослідників українського родоводу був Яків Маркевич, який залишив «Генеалогическіе замѣтки». Найбільше питань української генеалогії опрацювали Олександр Лазаревський, Григорій Милорадович, Вадим Модзалевський. Зверталися в своїх дослідах до питань української генеалогії історики Осип Бодянський, Микола Костомаров, Петро Єфименко, В'ячеслав Липинський, Михайло Грушевський, Дмитро Багалій, Іван Крип'якевич, Олександр Оглоблин.

Програмне забезпечення[ред.ред. код]

Існують програмні системи управління генеалогічними дослідженнями та аналізом, зокрема під вільними ліцензіями розповсюджуються продукти: LifeLines, GRAMPS.

Символіка родовідного дерева[ред.ред. код]

Під іменем кожної персони ставляться значки:

ж - з датою народження (і місця);

- з датою шлюбу (і місця);

+ - з датою смерті (і місця) і ін..

З'єднуються горизонтально скобою, де вгорі - нащадок, а знизу - батька і матері, діди і бабусі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Т. Недосєкіна Український родовід як джерело вивчення історії України. Посібник із складання родоводу для вчителів, школярів та початківців. — Дніпропетровськ: Видавничий центр ДОУНБ, 2010. — С. 4.
  2. Ronald Bishop In the Grand Scheme of Things: An Exploration of the Meaning of Genealogical Research // Journal Of Popular Culture, (2008) (41(3)) С. 393—412. (англ.)
  3. Архимандрит Никифор // «Библейская энциклопедія» (иллюстрированная полная популярная), г. Москва 1891 г., С. 606 (рос. Родословіе Іисуса Христа) (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. — 1-е видання. — Т. 3. — Київ, 1962.
  • Л. Гайдай Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
  • Т. Недосєкіна Український родовід як джерело вивчення історії України. Посібник із складання родоводу для вчителів, школярів та початківців. — Дніпропетровськ: Видавничий центр ДОУНБ, 2010. — 42 с.
  • Ronald Bishop In the Grand Scheme of Things: An Exploration of the Meaning of Genealogical Research // Journal Of Popular Culture, (2008) (41(3)) С. 393—412. (англ.)
  • І. Завгородня Культ предків // Український тиждень, (4 березня 2011) (№9 (174)).

Посилання[ред.ред. код]