Генеалогія

Генеалóгія (дав.-гр. γενεαλογία — родовід, що дослівно перекладається як: дав.-гр. γενεά - сім'я, дав.-гр. λόγος - наука) — родознавство, допоміжна історична дисципліна, що вивчає походження та родинні зв'язки історичних осіб, родин і сімей. Для вивчення родоводу використовують усні перекази, історичні записи, генеалогічний аналіз та інші джерела, які можуть підтвердити родинну спорідненість та виявити родовід членів сім'ї. Результати геналогічних досліджень відображаються у графіках або за допомогою розписів. Пов'язана з такими суміжними науками, як геральдика, дипломатика, краєзнавство, історія та інші.

Прагнення до сімейної історії, як правило, формуються через декілька мотивів, в тому числі бажання визначити місце своєї сім'ї в історії, почуття відповідальності, щоб зберегти минуле для майбутніх поколінь та почуття самовдоволення.

Генеалогія в біології — сукупність відомостей про батьків і віддаленіших предків конкретної особини чи групи особин рослин або тварин. Знаючи біологічні й продуктивні якості предків, а також родичів по так званій бічній лінії, можна правильніше підібрати пари для схрещування з метою одержання організмів з бажаними властивостями.

Основне поняття

Генеалоги, як правило, досліджують свій родовід, або родовід свого подружжя. Професійні генеалоги також проводять дослідження для інших, виданють книги, вчать, або виробляють свої власні бази даних. Вони можуть працювати в генеалогічних компаніях, які надають програмне забезпечення або виробляють матеріали корисні для любителів та інших професійних генеалогів та допомагають дізнатися не тільки, де і коли жили люди, але і їхній спосіб життя, біографію та мотивацію у тих чи інших ситуаціях. Це часто зумовлено застарілим законодавством, старими політичними кордонами, міграційними тенденціями, соціально-економічними, історичними або релігійними умовами.

Загальне поширення

У сучасних енциклопедичних словникових статтях термін генеалогія починається з біблейного ветхозавітного розділу. У Біблії розповідається про походження та спорідненість усіх численних народів.

Розповіді про походження народів, династій і знатних родин отримали широке розповсюдження у багатьох країнах Європи в ранньому Середньовіччі, тому розквіт генеалогії припадає на розвиток феодалізму. Коли у суспільстві з'явилась власність і почалися обговорення питання її успадкування, особливо важлива було знати ступені споріднення. В Англіїї та Франції у XVI столітті з'явилися державні посади, що відповідали за правильність складання родоводів.

Український родовід

Одним із перших дослідників українського родоводу був Яків Маркевич, який залишив «Генеалогическіе замѣтки». Найбільше питань української генеалогії опрацювали Олександр Лазаревський, Григорій Милорадович, Вадим Модзалевський. Зверталися в своїх дослідах до питань української генеалогії історики Осип Бодянський, Микола Костомаров, Петро Єфименко, В'ячеслав Липинський, Михайло Грушевський, Дмитро Багалій, Іван Крип'якевич, Олександр Оглоблин.

Програмне забезпечення

Існують програмні системи управління генеалогічними дослідженнями та аналізом, зокрема під вільними ліцензіями розповсюджуються продукти: LifeLines, GRAMPS.

Див. також

• Категорія:Український родовід
• Сім'я
• Родина
• Родичівство
• Генетична генеалогія

Література

• Українська радянська енциклопедія. — 1-е видання. — Т. 3. — Київ, 1962.
• Л. Гайдай Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Т. Недосєкіна Український родовід як джерело вивчення історії України. Посібник із складання родоводу для вчителів, школярів та початківців. — Дніпропетровськ: Видавничий центр ДОУНБ, 2010. — 42 с.
• (англ.) Ronald Bishop In the Grand Scheme of Things: An Exploration of the Meaning of Genealogical Research // Journal Of Popular Culture. — (2008) (41(3)) С. 393—412.
• І. Завгородня Культ предків // Український тиждень. — (4 березня 2011) (№9 (174)).

Посилання

• Родовід. Сайт у якому за технологією Вікі можливо створити свій родовід
• Українське геральдичне товариство
• Українське бюро генеалогічних досліджень (Луцьк)