Гаштольд Альбрехт Мартинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альбрехт Гаштольд
Albert Gaštold. Альбэрт Гаштольд (1840).jpg
Інші імена Ольбрахт Гоштовт (Ґоштовт)
Народився 1455
Помер 1539
Національність литвин, німець
Діяльність політик
Посада маршал, великий канцлер литовський, віленський воєвода
Звання генерал
Термін 1477-1489, 1517.
Батько Мартин Гаштольд
Матір Марина Трабська
Родичі Барбара Радзивілл (невістка)
Дружина Софія Верейська
Діти Станіслав
POL COA Abdank alt.svg
варіація гербу «Абданк»

А́льбрехт Гашто́льд (О́льбрахт Гошто́вт, * вересень 1455 — грудень 1539) — державний діяч Великого князіства Литовського, один з найвпливовіших людей свого часу. Представник роду Гаштольдів гербу Абданк.

В 1501 році дворянин великого литовського князя Александра, намісник новогрудський (1503–1506), підчаший великий литовський (1505–1509), воєвода новогрудський (1508–1513), полоцький (1513–1519), троцький (1519–1522) и віленський (с 1522), великий канцлер литовський з (p 1522). З 1513 староста більський, 1514 — мозирський, до 1533 — гродненський,[1] прибл. з 1522 - остерський.[2]

Біографія[ред.ред. код]

Рано втратив батьків. Біля 1492 р. вчився у Краківському університеті. В 1503 р. брав участь в успішному поході на кримських татар. В 1505 году обороняв від татарів Новогрудок. В 1507 р. під час війни з Великим князівством Московським, очолив оборону Смоленська, брав участь в боях під Оршою[1].

Не підтримав заколот Глинських, але опинився за ґратами в лютому 1509[3] через інтриги Миколи Радзивілла «amor Poloniae». Був випущений в 1511 році. Супроводжував короля Сигізмунда І Старого на Віденський конгрес (1515). Брав участь в війні проти Московії 1512–1522, 29 липня 1518 р. полоцьке військо под його командуванням розбило воєвод великого князя московського Васілія III біля Полоцька[1].

З початку 1520-х рр. займав вищі державні посади, що поянюється смертю його ворога Миколи Радзивилла. Виступав проти унії Великого князівства Литовського з Королівством Польським, в 1522 р. підтримав план королеви і великої княгині Бони Сфорци коронації Сигізмунда Августа за життя його батька. Потім ворогував з Боною, яка хотіла забрати його помістя, гетьманом Констянтином Острозьким — прибічником унії з Польщею[1]. В 1525 р. у листі до королеви оскаржував позиції Костянтина Острозького, що не зіпсуло взаємин останнього з Боною.[4]

Підтримував добрі стосунки з герцогом Прусії Альбрехтом Гогенцоллерном, переписувався з ним про Франциска Скорину. В 1529 р. одержав від папи римського графський титул, у 1530 р. — титул «графа на Мурованих Гераненах» від імператора Карла V[1].

Брав участь в створенні 1 Литовського статуту 1529 р., зокрема, вніс в текст документу положення, за яким іноземцям заборонялось одержувати посади і купувати землі у Великому князівстві Литовському[5]. Зібрав велику бібліотеку, в якій, крім кириличних рукописів, зберігались книги польською, латиною та чеською мовами. Як Остерський староста сприяв будівництву в місті замку у 1538 р.

Одружився із Софіїєю — єдиною дочкою князя Василя Верейського. В них зявився син Станіслав[1] — перший чоловік майбутньої королеви Польщі Барбари Радзивілл.[6]

Від бабусі (по-матері) — княгині Марини, вдови князя Гольшанського-Трабського і дочки князя Дмитрія Друцького-Зубровицького, до 1495 года одержав землі останнього: Бихов і Тойманов на Дніпрі, Добосню в Бобруйському староствіволості бобруйській), маєтки на Київщині, можливо також Шклов[5]. Шлюб приніс йому замок Любеч, Воложин в Ошмянському повіті, Койданов, Радошковичі і Усу в Мінському повіті. Альбрехт купив, і одержав ще багато інших маєтків[1][5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Пазднякоў В. Гаштольд Албрэхт // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 517. — 684 с. — ISBN 985—11—0314—4
  2. Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII (Netrebka — Perepiat).— S. 668
  3. Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII (Netrebka — Perepiat).— S. 669
  4. Zbysław Wojtkowiak. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460–1530) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— S. 488. (пол.)
  5. а б в Нарбут А. М. Гаштольды // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. — Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — БелЭн, 1994. — С. 500.
  6. Gasztołdowie (01) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Kuźmińska M. Olbracht Marcinowicz Gasztołd // Ateneum wilenskie. — 1928. — R. V. — S. 120–174. (пол.)
  • «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — г. Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005–2010 гг. — Т. 1-3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)

Посилання[ред.ред. код]