Сигізмунд I Старий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сигізмунд I Старий
Dei gratia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie ac omnium terrarum Prussie, Mazovieque etc. doiminus et heres
Zygmunt I Stary.jpg
Сигізмунд I Старий, картина Яна Матейки
Король Польщі
Правління 1506-1548
Коронація 24 січня 1507
Попередник Олександр I Ягеллончик
Наступник Сигізмунд II Август
Інші титули Великий князь Литовський
Володар Русі
Біографічні дані
Дата народження 1 січня 1467(1467-01-01)
Козеніце
Дата смерті 1 квітня 1548(1548-04-01) (81 рік)
Краків
Дружина Барбара Запольська
Другий шлюб Бона Сфорца
Діти Анна, Ядвіґа, Сигізмунд Август, Альбрехт, Ізабела, Анна, Катерина
Династія Ягеллони
Батько Казимир IV Ягеллончик
Мати Єлизавета Габсбург
Coat of Arms of Jagiellon kings of Poland.svg
Autograph-ZygmuntStary.png

Сигізмунд I Старий (*1 січня 1467(14670101) - †1 квітня 1548) — король польський і Великий князь Литовський, пан і дідич Русі з династії Ягеллонів1496 р.), переможець Тевтонського ордену (1519-1521).

Повний титул: польською — Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chelmna, Elbląga i Pomorza, książę mazowiecki

Українською: Божою Ласкою король Польщі, а також землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, пан і дідич Русі, Прусії, земель Хелмна, Ельблонга, Помор'я, князь Мазовецький.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Син Казимира IV Ягеллончика та Єлизавети (Ельжбети) Ракушанки — доньки короля Німеччини та Угорщини Альбрехта ІІ Габсбурга. У 15071537 рр. (з перервами) вів війну проти Московської держави. Східна експансія Польщі за правління Сигізмунда I Старого призвела до послаблення її позицій та приєднання до Московського князівства північно-східних українських земель — Чернігово-Сіверщини. У 1508 р. уряд Сигізмунда I Старого придушив національно-визвольне повстання під проводом Михайла Глинського.

1511 року ввів посаду спеціального гетьмана для охорони земель України-Русі від татарських набігів; її назва — «Capіtaneus stіpendіarіоrum Russіae».[1]

В 1519-1521 рр. вів боротьбу проти Тевтонського ордену. За Сигізмунда I Старого відбулося приєднання Мазовії до Польщі. Спроби Сигізмунда I Старого зміцнити королівську владу з допомогою воєнних і фінансових реформ не мали успіху. За Сигізмунда I Старого були зроблені перші спроби створення реєстрового козацтва. Довге правління Сигізмунда І Старого називали «золотим віком» польської Корони.

Грошова реформа[ред.ред. код]

15 жовтня 1526 р. в Польщі започаткував грошову реформу, основним завданням якої були стабілізація власної монетної системи, її об'єднання з литовською. 16 лютого 1528 року розпочали карбувати нову обігову монету — червоний злотий, потім — злоті подвійні (дводукати). Було започатковано біметалізм. Перший король, при якому Польща почала карбування золотих монет.[2]

Пруське питання[ред.ред. код]

Складення обітниць Альбрехтом Гогенцоллерном. Худ. Ян Матейко

Завдяки перемозі у війні з Тевтонським орденом (1519–1521) згідно з мирною угодою у Прусії постала світська держава. Сигізмунд І у Кракові прийняв васальні обітниці князя Альбрехта Гогенцоллерна. Згідно з угодою після вигасання чоловічої лінії спадкоємців князя Альбрехта Корона отримувала право анексії Прусії. У січні 1525 р. в Гданську вибухнуло повстання проти юрисдикції польського кліру в місті, 17 квітня 1526 року придушене 8000 військом Сигізмунда І, який стяв голови керівникам повстання.

Московські війни[ред.ред. код]

  • Литовсько-моськовська війна 1507-1508 років

Після смерті князя Івана ІІІ Сигізмунд І атакував московське князівство разом з ханом Менглі Гереєм. Війна завершилась укладенням вічного миру, що зафіксував «status quo ante».

  • Війна 1512-1522 років
Битва під Оршею

Чамбули татар атакували Московське князівство, дійшовши до Рязані. При поверненні в Києві віддали литвинам 1/3 здобичі, що стало причиною війни. Князь Василь ІІІ облягав Полоцьк, Вітебськ, Оршу, Мінськ, Борисов, Друцьк, Смоленськ, який 1514 р. здався. 8 вересня 1514 московське військо зазнало розгрому у битві під Оршею, що не допомогло відбити Смоленськ. Король уклав союз 1515 р. з ханом Мегмедом І Гіреєм, який здійснив похід на Москву. Московське військо невдало облягало 1518 р. Полоцьк, а після укладення союзу з татарами польсько-литовське військо 1519 р. було розбите під Сокалем. Після поновлення союзу з ханами 1520 польсько-татарське військо атакує Москву, звідки втікає великий князь. За 5-річним перемир'ям 1522 року зберігається кордон з миру 1508 року, але Смоленськ залишається у руках московського князя.

  • Війна 1534-1537 років.

Після смерті Василя ІІІ залишився 3-річний син Іван IV. Цим вирішило скористатись литовське військо, безуспішно атакуючи Сіверську землю. У відповідь військо Москви спустошило землі до Вільна. Наймане військо від командуванням Яна Тарновського 1534 р. знову займає Сіверщизну, але неоплачене військо повертається назад і до 1536 московське князівство повертає всі міста крім Гомеля. За мирним договором 1537 року Литва отримала Гомель, а Москва Себеж у Псковській землі.

Молдавські війни[ред.ред. код]

Битва під Обертином на сторінках хроніки
  • Війна 1509–1510

Через образу на короля Польщі господар Молдавії Богдан ІІІ Сліпий напав на Поділля, Руське воєводство, облягаючи Кам'янець, Львів, а польське військо у відповідь атакувало Молдавію, спалило Чернівці. Битва біля Хотина не виявила переможця. Згідно з мирною угодою 1510 року анулювались заручини господаря з Єлизаветою Ягайлівною, питання приналежності Покуття віддавалось на суд короля Владислава Угорського.

  • Війна 1530-1531

Зі згоди султана Сулеймана I Пишного і відповідно до домовленості з московським князем Василем ІІІ господар Петро IV Рареш 1530 зайняв Покуття. Сигізмунду І вдалось 1531 замиритись з султаном і у битві під Обертином гетьман Ян Тарновський розбив військо господаря, але не мав права його переслідувати на теренах Молдавії — ленних володіннях султана. У Константинополі 1533 був підписаний мир терміном до смерті султана і короля, за яким Сигізмунд І зрікся права сюзерена для Молдавії і Валахії.

  • Війна 1535-1538

Гетьман Ян Тарновський згодився зняти облогу Хотина в обмін від зречення господаря від прав на Покуття.

Відносини з Габсбургами[ред.ред. код]

Битва під Могачем

Пруський князь Альбрехт Гогенцоллерн задля зменшення залежності від Корони намагався укласти союз з німецьким імператором Максиміліаном І Габсбургом і великим московським князем. Загрозу зі сторони імператора відчував і король Чехії і Угорщини Людовик ІІ Ягайлович. Тому 1515 р. відбулось укладення Віденської угоди, за якою імператор брав зобов'язання не підтримувати Прусію і Москву у війнах проти Корони в обмін на успадкування тронів Чехії і Угорщини при вигасанні спадкоємців Людовика ІІ, з двома доньками мали одружитись два сини імператора. Оскільки вже 1526 Людовик ІІ загинув у битві під Могачем, то два трони перейшли до Габсбургів.

Зародження козацтва[ред.ред. код]

За Сигізмунда І відбулось становлення українського козацтва для оборони краю від регулярних нападів татар. Першим гетьманом козаків називають Предслава Лянцкоронського, який побував у Франції, Італії, Німеччині, Угорщині, у Палестині став Кавалером Гробу Господнього. За послуги у війні з Прусією король дозволив йому 1512 викупити староство у Хмільнику, де він займався захистом Поділля від татар, організовуючи з козаками напади на поселення татар. Разом з козаками ходив під Аккерман (1516), Очаків (1528). Іншим організатором загонів козаків був Остафій Дашкевич — староста канівський і черкаський. Він був одним з перших гетьманів козаків, яких озброїв вогнепальною зброєю, 1523 вперше напав на Очаків, куди привів 1528 разом з Лянцкоронським 1200 козаків. Разом з князем Константином Острозьким 1527 розбив татар у битві під Ольшаницею. На Сеймі 1533 запропонував закласти на Поділлі систему фортець для захисту від татар. Третім відомим оборонцем України від татар був німець Бернард Претвич — ротмістр оборони поточної, староста барський і теребовельський. Був придворним Сигізмунда І, беручи участь у молдавських війнах короля. Королева Бона 1540 р. поставила його старостою у своїм місті Бар, звідки він організовував походи проти татар до Криму та Очакова (1536, 1549, 1552). Розробив свою систему оборони задля швидкої організації відсічі, використовуючи загони козаків, обсадив численні замки гарнізонами. За легендою, татари лякали ним своїх дітей, а у Короні його називали Муром Польщі, Пострахом татар (Terror Tartarorum). Збереглось тогочасне прислів'я — За пана Претвича вільний від татар кордон.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Король в Сенаті

Сигізмунд І під впливом дружини Бони Сфорца намагався посилити владу монарха, зменшити значення шляхетського Сейму, опираючись на поради королівської Ради магнатів — сенаторів. Він відділив загальні податки від королівських, дбав про розвиток королівських міст, повернув неправедно набуті королівські маєтності, а королева Бона використовувала кошти для збільшення маєтностей, викуповуючи заставлені маєтки Королівщини. Також намагався впорядкувати прибутки з копалень солі. Після вигасання лінії князів Мазовії 1526 р. утворив воєводства Мазовське і Белзьке. Його проект уніфікації судового кодексу 1532 р. відкинув Сейм 1540 року.

Королева Бона вмовила його для створення спадкової монархії коронувати 1529 р. за життя сина Сигізмунда Августа на молодшого короля. Це обурило шляхту, яка виступала за виборність короля, впливів сенаторів, королеви Бони і викупівлі нею маєтків, призначення на посади осіб з інших земель, оминаючи ценз осідлості. Зрештою зібране 1537 під Львовом посполите рушення шляхти підняло рокош, званий «кокошою війною», оскільки вони з'їли всіх курей в околицях. Зрештою Сигізмунд І упокорився у Низькому замку Львова перед шляхтою, що призвело до послаблення королівської влади і посилення анархічної ролі Сеймів.

Руське воєводство, Львів[ред.ред. код]

Герби з фортифікацій Львова

За правління Сигізмунда І з реконструкції палацу на Вавелі розпочалось поширення ренесансного стилю у будівництві. Після руйнівної пожежі 1527 року Львів відродився як ренесансне місто завдяки наданим королем привілеям, звільненню міщан на 20 років від сплати податків. Львів отримав модерну третю лінію оборони завдяки наданню Сигізмундом І коштів з податків. Зокрема з власних коштів короля і королеви Бони профінассували будівництво бастей Королівської і Зміїної. Король надав місту декілька привілеїв на торгівлю, збори податків, розширив права купців, що сприяло росту заможності міщан, міста, зокрема іноземні купці були віддані під юрисдикцію магістрату. Також він затвердив правила вибору бургомістра, райців, право шинкування горілкою, підтвердив монополії міста на постригальню сукна, міську вагу. Сигізмунд І затвердив 1526 давній герб міста і дозволив використовувати печатки з червоного воску. Львівському братству вдалось за підтримки короля відновити 1539 кафедру львівського православного єпископа, підпорядкованого київським митрополитам, затвердити владикою Макарія Тучапського, звільнивши його від опіки католицьких архієпископів Львова. Завдяки цьому Львів став єдиним містом — резиденцією трьох єпископів.

Дружини, діти[ред.ред. код]

Сигізмунд І з королевою Боною у Низькому замку Львова в час «кокошої війни»

Багаторічною коханкою (1499–1509) Сигізмунда І була Катерина Охштат де Тельніч (1480–1528). Офіційно у них народилось 3 дітей:

  • Ян (1499–1538) — єпископ віленський і познанський
  • Регіна (1500/01-1526) — дружина королівського секретаря, старости Ієронима Шафраньця з Піскової Скали
  • Катерина (1503–1548) — дружина Юрія ІІ, графа Монтфор

Катерина вийшла заміж за підскарбія Андрія Косцєлецького, який помер після 6 років шлюбу. Декілька місяців після його смерті народилась Беата (1515–1576), яку також вважали донькою короля. Беата була матір'ю Гальшки Острозької.

1. Одружився 1512 з Барбарою Запольї (1496–1515), донькою семигородського воєводи Степана Запольї.

  • Ядвіґа (1513–1573) — дружина курфюрста бранденбурзького Йоахима ІІ Гектора Гогенцоллерна
  • Анна (1515–1520)

Внаслідок ускладнень Барбара померла декілька місяців після народження доньки

2. Одружився з 1518 Боною Сфорца (1494–1557), донька міланського герцога Джана Галеаццо Сфорца і Ізабели Арагонської

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Stanisław Grzybowski, «Dzieje Polski i Litwy (1506–1648)», Wielka Historia Polski, t.2, Kraków 2000
  • Ludwik Kolankowski, «Polityka Jagiellonów», Olsztyn 1991
  • Henryk Łowmiański, «Polityka Jagiellonów», Poznań 1999
  • Mariusz Markiewicz, «Historia Polski 1492–1792», Kraków 2002 ISBN 978-83-08-04128-4
  • Денис Зубрицький. Хроніка міста Львова. В-во «Центр Європи», Львів, 2002, стор. 169

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Олександр I Ягеллончик
Herb Lytwa (Alex K).svg Великий князь Литовський
1506-1548
Herb Lytwa (Alex K).svg Наступник
Сигізмунд III Август
Попередник
Олександр I Ягеллончик
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1506-1548
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Сигізмунд II Август
Попередник
Олександр I Ягеллончик
Alex K Halych-Volhynia.svg Володар Русі
1506-1548
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Сигізмунд II Август