Сигізмунд I Старий

Сигізмунд I Старий
Dei gratia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie ac omnium terrarum Prussie, Mazovieque etc. doiminus et heres
Сигізмунд I Старий, картина Яна Матейки
Правління	1506—1548
Коронація	24 січня 1507
Титули	Великий князь Литовський Великий князь Руський
Дата народження	1 січня 1467(1467-01-01)
	Козеніце
Дата смерті	1 квітня 1548(1548-04-01) (81 рік)
	Краків
Попередник	Александр Ягеллончик
Діти	Анна, Ядвіґа, Сигізмунд Август, Альбрехт, Ізабела, Анна, Катерина
Наступник	Сигізмунд II Август
Дружина	Барбара Запольська Бона Сфорца
Династія	Ягеллони
Батько	Казимир IV Ягеллончик
Мати	Єлизавета Габсбург

Сигізмунд I Старий (*1 січня 1467(14670101) — 1 квітня 1548) — король польський і Великий князь Литовський, пан і дідич Русі з династії Ягеллонів (з 1496 р.), переможець Тевтонського ордену (1519—1521).

Повний титул: польською — Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chelmna, Elbląga i Pomorza, książę mazowiecki

Українською: Божою Ласкою король Польщі, а також землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, пан і дідич Русі, Прусії, земель Хелмна, Ельблонга, Помор'я, князь Мазовецький.

Коротка біографія

Син Казимира IV Ягеллончика та Ельжбети (Елізабет) Ракушанки - доньки короля Німеччини та Угорщини Альбрехта ІІ Габсбурґа. У 1507-37 (з перервами) вів війну проти Московської держави. Східна експансія Польщі за правління Сигізмунда I Старого призвела до послаблення її позицій та приєднання до Московського князівства північно-східних українських земель — Чернігово-Сіверщини. У 1508 уряд Сигізмунда I Старого придушив національно-визвольне повстання під проводом М.Глинського. В 1519-21 вів боротьбу проти Тевтонського ордену. За Сигізмунда I Старого відбулося приєднання Мазовії до Польщі. Спроби Сигізмунда I Старого зміцнити королівську владу з допомогою воєнних і фінансових реформ не мали успіху. За Сигізмунда I Старого були зроблені перші спроби створення реєстрового козацтва. Довге правління Сигізмунда І Старого називали «золотим віком» польської Корони.

Пруське питання

Складення обітниць Альбрехтом Гогенцоллерном. Худ. Ян Матейко

Завдяки перемозі у війні з Тевтонським орденом (1519—1521) згідно з мирною угодою у Прусії постала світська держава. Сигізмунд І у Кракові прийняв васальні обітниці князя Альбрехта Гогенцоллерна. Згідно з угодою після вигасання чоловічої лінії спадкоємців князя Альбрехта Корона отримувала право анексії Прусії. У січні 1525 в Гданську вибухнуло повстання проти юрисдикції польського кліру в місті, 17 квітня 1526 придушене 8000 військом Сигізмунда І, який стяв голови керівникам повстання.

Московські війни

• Литовсько-моськовська війна 1507—1508 років

Після смерті князя Івана ІІІ Сигізмунд І атакував московське князівство разом з ханом Менглі Гереєм. Війна завершилась укладенням вічного миру, що зафіксував «status quo ante».

• Війна 1512—1522 років

Битва під Оршею

Чамбули татар атакували Московське князівство, дійшовши до Рязані. При поверненні в Києві віддали литвинам 1/3 здобичі, що стало причиною війни. Князь Василь ІІІ облягав Полоцьк, Вітебськ, Оршу, Мінськ, Борисов, Друцьк, Смоленськ, який 1514 здався. 8 вересня 1514 московське військо зазнало розгрому у битві під Оршею, що не допомогло відбити Смоленськ. Король уклав союз 1515 з ханом Мегмедом І Гіреєм, який здійснив похід на Москву. Московське військо невдало облягало 1518 Полоцьк, а після укладення союзу з татарами польсько-литовське військо 1519 було розбите під Сокалем. Після поновлення союзу з ханами 1520 польсько-татарське військо атакує Москву, звідки втікає великий князь. За 5-річним перемир'ям 1522 року зберігається кордон з миру 1508 року, але Смоленськ залишається у руках московського князя.

• Війна 1534—1537 років.

Після смерті Василя ІІІ залишився 3-річний син Іван IV. Цим вирішило скористатись литовське військо, безуспішно атакуючи Сіверську землю. У відповідь військо Москви спустошило землі до Вільна. Наймане військо від командуванням Яна Тарновського 1534 знову займає Сіверщизну, але неоплачене військо повертається назад і до 1536 московське князівство повертає всі міста крім Гомеля. За мирним договором 1537 року Литва отримала Гомель, а Москва Себеж у Псковській землі.

Молдавські війни

Битва під Обертином на сторінках хроніки

• Війна 1509—1510

Через образу на короля Польщі господар Молдавії Богдан ІІІ Сліпий напав на Поділля, Руське воєводство, облягаючи Кам'янець, Львів, а польське військо у відповідь атакувало Молдавію, спалило Чернівці. Битва біля Хотина не виявила переможця. Згідно з мирною угодою 1510 року анулювались заручини господаря з Єлизаветою Ягайлівною, питання приналежності Покуття віддавалось на суд короля Владислава Угорського.

• Війна 1530—1531

Зі згоди султана Сулеймана I Пишного і відповідно до домовленості з московським князем Василем ІІІ господар Петро Рареш 1530 зайняв Покуття. Сигізмунду І вдалось 1531 замиритись з султаном і у битві під Обертином гетьман Ян Тарновський розбив військо господаря, але не мав права його переслідувати на теренах Молдавії — ленних володіннях султана. У Константинополі 1533 був підписаний мир терміном до смерті султана і короля, за яким Сигізмунд І зрікся права сюзерена для Молдавії і Валахії.

• Війна 1535—1538

Гетьман Ян Тарновський згодився зняти облогу Хотина в обмін від зречення господаря від прав на Покуття.

Відносини з Габсбургами

Битва під Могачем

Пруський князь Альбрехт Гогенцоллерн задля зменшення залежності від Корони намагався укласти союз з німецьким імператором Максиміліаном І Габсбургом і великим московським князем. Загрозу зі сторони імператора відчував і король Чехії і Угорщини Людовик ІІ Ягайлович. Тому 1515 відбулось укладення Віденської угоди, за якою імператор брав зобов'язання не підтримувати Прусію і Москву у війнах проти Корони в обмін на успадкування тронів Чехії і Угорщини при вигасанні спадкоємців Людовика ІІ, з двома доньками мали одружитись два сини імператора. Оскільки вже 1526 Людовик ІІ загинув у битві під Могачем, то два трони перейшли до Габсбургів.

Зародження козацтва

За Сигізмунда І відбулось становлення українського козацтва для оборони краю від регулярних нападів татар. Першим гетьманом козаків називають Предслава Лянцкоронського, який побував у Франції, Італії, Німеччині, Угорщині, у Палестині став Кавалером Гробу Господнього. За послуги у війні з Прусією король дозволив йому 1512 викупити староство у Хмільнику, де він займався захистом Поділля від татар, організовуючи з козаками напади на поселення татар. Разом з козаками ходив під Аккерман (1516), Очаків (1528). Іншим організатором загонів козаків був Остафій Дашкевич - староста канівський і черкаський. Він був одним з перших гетьманів козаків, яких озброїв вогнепальною зброєю, 1523 вперше напав на Очаків, куди привів 1528 разом з Лянцкоронським 1200 козаків. Разом з князем Константином Острозьким 1527 розбив татар у битві під Ольшаницею. На Сеймі 1533 запропонував закласти на Поділлі систему фортець для захисту від татар. Третім відомим оборонцем України від татар був німець Претвіч Бернгард - ротмістр оборони поточної, староста барський і теребовельський. Був придворним Сигізмунда І, беручи участь у молдавських війнах короля. Королева Бона 1540 р. поставила його старостою у своїм місті Бар, звідки він організовував походи проти татар до Криму та Очакова (1536, 1549, 1552). Розробив свою систему оборони задля швидкої організації відсічі, використовуючи загони козаків, обсадив численні замки гарнізонами. За легендою, татари лякали ним своїх дітей, а у Короні його називали Муром Польщі, Пострахом татар (Terror Tartarorum). Збереглось тогочасне прислів'я — За пана Претвіча вільний від татар кордон.

Внутрішня політика

Король в Сенаті

Сигізмунд І під впливом дружини Бони Сфорца намагався посилити владу монарха, зменшити значення шляхетського Сейму, опираючись на поради королівської Ради магнатів — сенаторів. Він відділив загальні податки від королівських, дбав про розвиток королівських міст, повернув неправедно набуті королівські маєтності, а королева Бона використовувала кошти для збільшення маєтностей, викуповуючи заставлені маєтки Королівщини. Також намагався впорядкувати прибутки з копалень солі. Після вигасання лінії князів Мазовії 1526 утворив воєводства Мазовське і Белзьке. Його проект уніфікації судового кодексу 1532 відкинув Сейм 1540 року.

Королева Бона вмовила його для створення спадкової монархії коронувати 1529 за життя сина Сигізмунда Августа на молодшого короля. Це обурило шляхту, яка виступала за виборність короля, впливів сенаторів, королеви Бони і викупівлі нею маєтків, призначення на посади осіб з інших земель, оминаючи ценз осідлості. Зрештою зібране 1537 під Львовом посполите рушення шляхти підняло рокош, званий «кокошою війною», оскільки вони з'їли всіх курей в околицях. Зрештою Сигізмунд І упокорився у Низькому замку Львова перед шляхтою, що призвело до послаблення королівської влади і посилення анархічної ролі Сеймів.

Руське воєводство, Львів

Герби з фортифікацій Львова

За правління Сигізмунда І з реконструкції палацу на Вавелі розпочалось поширення ренесансного стилю у будівництві. Після руйнівної пожежі 1527 року Львів відродився як ренесансне місто завдяки наданим королем привілеям, звільненню міщан на 20 років від сплати податків. Львів отримав модерну третю лінію оборони завдяки наданню Сигізмундом І коштів з податків. Зокрема з власних коштів короля і королеви Бони профінассували будівництво бастей Королівської і Зміїної. Король надав місту декілька привілеїв на торгівлю, збори податків, розширив права купців, що сприяло росту заможності міщан, міста, зокрема іноземні купці були віддані під юрисдикцію магістрату. Також він затвердив правила вибору бургомістра, райців, право шинкування горілкою, підтвердив монополії міста на постригальню сукна, міську вагу. Сигізмунд І затвердив 1526 давній герб міста і дозволив використовувати печатки з червоного воску. Львівському братству вдалось за підтримки короля відновити 1539 кафедру львівського православного єпископа, підпорядкованого київським митрополитам, затвердити владикою Макарія Тучапського, звільнивши його від опіки католицьких архієпископів Львова. Завдяки цьому Львів став єдиним містом — резиденцією трьох єпископів.

Дружини, діти

Сигізмунд І з королевою Боною у Низькому замку Львова в час «кокошої війни»

Багаторічною коханкою (1499—1509) Сигізмунда І була Катерина Охштат де Тельніч (1480—1528) Офіційно у них народилось 3 дітей:

• Ян (1499—1538) — єпископ віленський і познанський

• Регіна (1500/01-1526) — дружина королівського секретаря, старости Ієронима Шафраньця з Піскової Скали

• Катерина (1503—1548) — дружина Юрія ІІ, графа Монтфор

Катерина вийшла заміж за підскарбія Андрія Косцєлецького, який помер після 6 років шлюбу. Декілька місяців після його смерті народилась Беата (1515—1576), яку також вважали донькою короля. Беата була матір'ю Гальшки Острозької.

1. Одружився 1512 з Барбарою Запольї (1496—1515), донькою семигородського воєводи Степана Запольї.

• Ядвіґа (1513—1573) — дружина курфюрста бранденбурзького Йоахима ІІ Гектора Гогенцоллерна

• Анна (1515—1520)

Внаслідок ускладнень Барбара померла декілька місяців після народження доньки

2. Одружився з 1518 Боною Сфорца (1494—1557), донька міланського герцога Джана Галеаццо Сфорца і Ізабели Арагонської

• Ізабела (1519—1559) — дружина короля Угорщини Януша Запольї

• Сигізмунд ІІ Август (1520—1572) — король Польщі, великий князь Литви

• Софія (1522—1575) — дружина герцога Бруншвейгського Генріха ІІ Молодшого Вельфа

• Анна (1523—1596) — королева Польщі, велика княгиня Литви, наречена Генріха ІІІ Валуа (1574), дружина Стефана Баторія (1576—1586)

• Катерина (1526—1583) — дружина короля Швеції Юхана ІІІ Ваза

• Альбрехт (20 вересня 1527) — помер при народженні

Джерела

• Stanisław Grzybowski, «Dzieje Polski i Litwy (1506—1648)», Wielka Historia Polski, t.2, Kraków 2000
• Ludwik Kolankowski, «Polityka Jagiellonów», Olsztyn 1991
• Henryk Łowmiański, «Polityka Jagiellonów», Poznań 1999
• Mariusz Markiewicz, «Historia Polski 1492—1792», Kraków 2002 ISBN 978-83-08-04128-4
• Денис Зубрицький. Хроніка міста Львова. В-во «Центр Європи», Львів, 2002, стор. 169

Посилання

[1] Архівні документи з панування Сигізмунда І Старого

[2] Королівство Польське (Королівство Яґеллонів)(1385—1569)

[3] Генеалогічне дерево Яґеллонів

Сигізмунд I Старий Ягеллони Побічна гілка Гедиміновичів Народився: 1 січня 1467 Помер: 7 квітня 1548
Попередник: Александр Ягеллончик	Великий князь Литовський 1506 - 1548	Наступник: Сигізмунд II Август
Попередник: Александр Ягеллончик	король Польщі Володар Русі 1506 - 1548	Наступник: Сигізмунд II Август