Гверчіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гверчіно, Джованні Франческо Барб'єрі
Giovanni Francesco Barbieri
Guercino sorella cane.jpg
Автопортрет з сестрою і улюбленим песиком
Ім'я при народженні Джованні Франческо Барбьєрі
Дата народження 8 лютого 1591(1591-02-08)
Місце народження Ченто, Емілія
Дата смерті 9 грудня 1666(1666-12-09) (75 років)
Місце смерті Болонья
Національність італієць
Громадянство Італія
Навчання Лодовіко Каррачі
Напрямок бароко
Покровитель кардинал Серра, папа римський Григорій 15-й
Вплив Караваджо
Вплив на Креспі, Матіа Преті,
Твори вівтарі, алегорії, пейзажі

Гверчіно, тобто Джованні Франческо Барб'єрі (8 лютого 1591, Ченто, Емілія — 9 грудня 1666, Болонья) — італійський художник доби бароко. Малював картини на історичні, біблійні сюжети,алегорії, фрески, інколи портрети і пейзажі. Один із найкращих живописців доби бароко. Створив декілька офортів.

Біографія[ред.ред. код]

Євангеліст Лука малює Мадонну, Канзас Сіті, США.

Джованні народився в невеличкому містечку Ченто, що розташоване між містами Болонья і Феррара. В 17 років став учнем маловідомого художника Бенедетто Дженнарі в Болоньї, навчання продовжив у Лодовіко Каррачі.

Найбільший вплив на свідомість і художню манеру Джованні Франческо мали твори не майстрів академізму Болоньї, а їх супротивника, геніального Караваджо. Від Караваджо йдуть різка світлотінь Гверчіно і колористичні пошуки, що вигідно відрізняли його твори серед продукції болонських майстрів. Саме на Гверчіно звертав увагу інший майстер з Болоньї — неврівноважений за манерою, але сміливий художник Креспі (1664—1747).

За рекомендацією маркіза Енцо Бентівольо талановитий Гверчіно перебрався в Рим, де працював у 1621—1623 рр. по замовам папи римського Григорія 15-го. Римський період творчості відзначився цікавими сюжетами і спробами різних художніх технік. Саме тут Гверчіно створив фрески вілли Людовізі. Створив він фрески і в кафедральному соборі містечка Пьяченца у 1626 р. Серед замовників Гверчіно багата родина Корсіні(картина «Побиття Христа біля колони»,1657), ченці ордену Св. Франциска («Євангеліст Лука малює Мадонну», 1655,тепер Канзас Сіті, США).

З роками втрачав різноманітність пошуків і схилився до академічних норм і вимог. З 1642 року очолив Болонську академію, вигравши в кар'єрі, але програвши як художник.

Довго працював в рідному Ченто і в Болоньї. Помер у 1666 р.

Малюнки Гверчіно[ред.ред. код]

Портрети[ред.ред. код]

Автопортрет Гверчіно з сестрою Лючією та улюбленим песиком. Приватна збірка, Рим.

В творчому доробку майстра небагато портретів. Дивує жива і безпосередня замальовка якогось торговця, зроблена швидко і вдало(тепер збірка в місті Вашингтон). Сміливістю і відсутністю ідеалізації віє й від автопортрета з сестрою та улюбленим песиком. Заклопотана жінка заглиблена в свої думки і навіть котик на руці і витівки брата не відволікають її. Центральне місце в картині відведено не сестрі, не йому улюбленому, а собаці. Гверчіно мав фізичну ваду. Але і це не зашкодило показати себе таким, яким він був. Серед портретів 17 століття цей один з найправдивіших.

Алегорії[ред.ред. код]

Релігійні композиції[ред.ред. код]

Повернення блудного сина[ред.ред. код]

Гверчіно хвилювала притча про повернення блудного сина. Він декілька разів звертався до цього сюжету і кожен раз трактував тему трохи інакше. То це тільки батько, що прощає повернувшогося після блукань сина, то перевдягання сина в розкішні шати. Всі композиції добре створені. Але мало психологічно навантажені, не зачіпають глядача занадтою побутовістю, зниженням щаблю переживань. Тема пробачення, тема батьківської любові, що так щиро висвітлена в картині Рембрандта,Гверчино не вдалася. У Рембрандта це шедевр світового рівня, винятковий твір всього 17 століття, у Гверчіно — чергова побутова сцена на біблійну тему. І це зниження змісту притчі не на користь художника.

Танкред і Ермінія. Пуссен і Гверчіно[ред.ред. код]

Танкред і Ермінія. палаццо Доріа-Памфілі, Рим.
Гверчіно. І я теж жив в Аркадії, Рим.

Барокові впливи Караваджо і барокова стилістика присутні в картині «Танкред і Ермінія». За легендою, Ермінія віднайшла тіло пораненого коханого після бою і врятувала йому життя. Гверчіно подає момент знайденя пораненого і відчай Ермінії. За естетикою бароко Італії сильні почуття (відчай, запеклий бій, видіння святого тощо)мали ціну і пошану, були бажаною темою картин і театральних вистав. Театр і театральні ефекти взагали впливали на художників бароко. І чим менш талановитим був майстер, тим більше театральності і недоліків барокового методу використовувалось.

Гверчіно утримався на межі доброго смаку. Тому в картині красива композиція, святковий колорит, досить природні почуття пораненого Танкркеда і відчай його коханої. Але картина на цю ж тему у Пуссена і краща за композицією, і не гірша за колоритом, не гірша виявом почуття персонажів. Більш того, Пуссен вклав стільки таланту, майстерності і смаку в розкриття теми, що у Пуссена картина набула загально-філософського значення, значення формули кохання, кохання-мрії (Ермітаж, Петербург).Гверчіно до цих щаблів так і не дотягнув.

Всі недоліки Гверчіно як художника присутні і в катині «І я теж жив в Аркадії».Два пастухи з міфічної країни щастя Аркадії віднайшли могилу. Череп померлої людини і напис надгробку «І я теж жив в Аркадії» слугують нагадуванням і пастухам, і глядачам про скороминущість життя і необхідність творити добро. Бо смерть — поряд. І можна змарнувати життя і нічого не встигнути.

Брався за цю тему і Ніколя Пуссен. І зробив ще один шедевр(Лувр, Париж). У Гверчіно картина має лише легке філософське забарвлення. Йому не вдавались драматичні чи філософські сюжети. Картина нагадує натюрморт з черепом, до якого додали дві людські постаті. Але Гверчіно не малював чистих натюрмортів. Примітивну побудову картини не рятують ні майстерна матеріальність відтворення речей, ні добрий колористичний лад.

Країни світу, де зберігають твори Гверчіно[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств, Т 4, М, 1963 (рос)
  • Краткая художественная єнциклопедия. Искусство стран и народов мира. Т 2, М, 1965 (рос)
  • Сто офортов 16-19 вв. из собрания Гос. Єрмитажа, Л-М,1964 (рос)
  • Дрезденская картинная галерея. Старые мастера.10-е русское издание, Дрезден, 1979 (рос)

Див. також[ред.ред. код]