Колісниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геттитська колісниця, малюнок з єгипетського рельєфу

Колісни́ця — двоколісний рухомий конями засіб пересування. Латиною біґа — двокінна колісниця, квадріґа — чотирикінна. Вживалася в бою в часи бронзового та залізного віку, пізніше, застарівши у військовому плані, вживались лише для подорожей, процесій, ігор. Ранні форми могли мати також чотири колеса. Критичним винаходом для створення легких бойових колісниць було колесо зі шпицями. В ті часи більшість коней не могли витримати вагу людини в бою; первісний дикий кінь мав розміри великого поні [Джерело?]. Колісниці були ефективні у війні лише на доволі рівній, відкритій території. Оскільки з часом коней стали вирощувати більшими та сильнішими, колісниці поступилися кавалерії. Найперші колісниці що мали колеса зі шпицями датуються приблизно 2 тисячоліттям до Р. Х., пік їх використання у XIII ст до Р.Х (Битва під Кадешем). Перегони колісниць були популярні в Константинополі до VI ст н. е..

У сучасній війні, тактичну роль колісниці грає танк. У Першій світовій війні, перед створенням перших танків, мотоцикли з кулеметом на причепі були моторною версією колісниці, а тачанка була аналогом кінної колісниці, озброєної кулеметом.

Ранні форми[ред.ред. код]

Перше зображення засобів перевезення використаних для війни на «бойовому стандарті» Уру в південному Межиріччі 2600 до Р. Х. Це скоріше вози, вони мають дві осі, іх тягнуть домашні осли або онагри. Ці важкі колісниці могли використовуватися для перевезення а не для саме битви. Шумери мали також легшу двоколісну колісницю, яку тягнули чотири онагри, але все ще з суцільними колесами. Колесо зі шпицями з'явилось у Межиріччі лише у 2 тисячолітті до Р. Х..

Див. також[ред.ред. код]