Даніель Ріккардо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даніель Ріккардо
Daniel Ricciardo 2011.JPG
Громадянство Австралія Австралія
Дата народження 1 липня 1989(1989-07-01) (25 років)
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют Гран-прі Австралії 2011
Остання гонка Гран-прі Бразилії 2013
Сезони 3 (20112013)
Команди Торо Россо-Феррарі
Гран-прі (старти) 50 (50)
Перемоги 0
Подіуми 0
Поули 0
Найшвидші кола 0
Очки 30
Місце у сезоні
2013 року
14 (20 оч.)

Даніель Ріккардо (англ. Daniel Ricciardo; нар. 1 липня 1989, Перт, Австралія) — австралійський автогонщик, що виступає за команду «Торо Россо» в Формулі-1.[1] Переможець Британської Формули-3 в 2009 році.

Кар'єра[ред.ред. код]

Формула-Форд і Формула-БМВ[ред.ред. код]

Ріккардо почав займатися картингом у віці дев'яти років і взяв участь у численних картингових змаганнях. У 2005 він приєднався до чемпіонату Австралійської Формули-Форд, де виступав на автомобілі «Van Diemen», якому було 15 років. Ріккардо закінчив сезон, зайнявши восьму сходинку в чемпіонаті.[2] У наступному році, він виграв грант на участь в азійському чемпіонаті Формули-БМВ ​​з командою «Eurasia Motorsport». У чемпіонаті, що складався з 19 гонок, молодий австралієць здобув 2 перемоги, обидві на трасі Біра, а також заробив поул-позицію на трасі Чжухай протягом свого дебютного сезону, де він зайняв третє місце в заліку пілотів з 231 очками, відставши на 59 очок від чемпіона Ерла Бамбера.

У серпні того ж року Ріккарду випала можливість сісти за кермо одного з болідів Формули-БМВ​​ команди «Motaworld Racing» на восьмому етапі британського чемпіонату. Незважаючи на схід у першій гонці, Ріккардо піднявся до восьмого місця на фініші другої гонки і йому за це дісталося три очки. Наприкінці року він прийняв участь у «Світовому фіналі Формули-БМВ» з командою «Fortec Motorsport», де він фінішував п'ятим, на чотирнадцять секунд відставши від переможця Крістіана Фіторіса.

Формула-Рено[ред.ред. код]

У 2007 році австралієць, разом з «RP Motorsport», перейшов у категорію перегонів Формула-Рено. Він брав участь у європейському та італійському чемпіонатах, але у той же час був більше сфокусований на останній серії, де взяв участь у чотирнадцяти гонках проти чотирьох у європейському чемпіонаті. Ріккардо завершив рік сьомим в італійській серії з 196 очками та подіумом на трасі у Валенсії, але йому не вдалося додати очки в скарбничку європейської серії.

Австралієць залишився в Формулі-Рено на другий рік у 2008, беручи участь в європейському та західноєвропейському кубках. До кінця року молодий пілот став володарем свого першого титулу в «західноєвропейському кубку» і фінішував другим у Єврокубку позаду фіна Вальттері Боттаса.

Формула-3[ред.ред. код]

Під час другої половини сезону 2008 року, Ріккардо здійснив свій дебют у Формулі-3 на Нюрбургринзі, за команду Євросерії Формули-3 «SG Formula». Незважаючи на невеликий досвід австралієць кваліфікувався на восьмому місці у першій гонці, яке згодом перетворилося в шосте після зіткнення Джеймса Джейкса і Крістіана Фіторіса.[3]

У 2009 Ріккардо відправився на чемпіонат Британської Формули-3 і виступав за команду «Carlin Motorsport».[4] Також він здійснив свій дебют в 3.5-літровій Світовій серії Рено, де він був партнером Шарля Піка в команді «Tech 1 Racing» на португальському автодромі Алгарве. Він зійшов у першій гонці, а в другій фінішував п'ятнадцятим. Коли Ріккардо повернувся у Формулу-3, його лідерство в чемпіонаті усталилося до 45 очок. Перемога і третє місце серед британських болідів, дало йому неприступне 64-очкове лідирування над Ренгером ван дер Цанде. Це означає що Ріккардо став першим австралійським гонщиком з часів Девіда Бребема, який став володарем чемпіонського титулу в 1989 році. Також як і Бребем, Ріккардо виграв титул на машині обладнаній мотором Volkswagen. Ріккардо добре завершив сезон, завоювавши два поула на останньому етапі в Брендс-Гетчі. Він виграв першу гонку на 15 секунд випередивши найближчого переслідувача Макса Чилтона, і фінішував четвертим (третім серед основного класу, оскільки Маркус Ерікссон був учасником запрошувального класу) у заключній гонці сезону. Його чемпіонський відрив склав 87 очок від Вальтера Грубмюллера, якому вдалося випередити напарника ван дер Цанде, який пропускав цей вік-енд через етап в Барселоні.

Ріккардо продовжив співпрацю з «Carlin», прийнявши з командою участь на Гран-прі Макао.[5] Австралієць швидко набрав темп на трасі і був другим найшвидшим (і найшвидшим новачком) позаду Маркуса Ерікссона в першій кваліфікації, але в другій кваліфікації він зміг показати лише п'ятий час, який став його місцем на стартовій решітці кваліфікаційної гонки. На першому колі кваліфікаційній гонки Ріккардо зійшов з траси внаслідок зіткнення з бар'єром у повороті «Сан Франциско» (англ. San Francisco). Гонщик продовжив рух з проколом колеса вгору схилом перед тим як знову врізатися в стіну в повороті «Солітуд Ессес» (англ. Solitude Esses). Болід австралійця перегородив трасу, що спричинило аварію семи його суперників.

Формула-Рено 3.5[ред.ред. код]

Ріккадо за кермом боліда. Сезон «Формули-Рено 3.5» 2011 року.

30 жовтня 2009 Ріккардо був підписаний командою «Tech 1» для участі в сезоні 2010.[6] Він уже виступав за команду на етапі в Алгарве в 2009 році, де був напарником Брендона Гартлі, іншого пілота «Tech 1» протягом сезону.

Після незначного інциденту під час тренувань на гірських велосипедах, Ріккардо був змушений пропустити другий тест сезону 2010 року, але це не завадило йому здобути поул-позиції на обох гонках відкриття сезону 2010 в Альканьїсі, Іспанія. Австралієць зайняв третє і друге місця в гонках відповідно, очоливши турнірну таблицю чемпіонату. Двома тижнями пізніше, на трасі Спа-Франкоршам, Ріккардо був покараний стартом з останньої позиції на стартовій решітці за перешкоджання в русі іншим пілотам. У наступних двох гонках він фінішував 13-м і п'ятим відповідно, в останній гонці пілот прийшов другим, але на багатьох фаворитів були накладені штрафні санкції, оскільки вони порушили правила закритого парку перед початком перегонів. Через тиждень, у Монте-Карло, Ріккардо заробив свій третій поул у сезоні, випередивши на три десятих секунди свого суперника по чемпіонату Стефано Колетті. У наступній гонці австралієць здобуває першу перемогу, обійшовши на одну позицію знову-таки Колетті. Згодом він забезпечив собі ще дві перемоги: на Хунгароринзі та на Гоккенгаймринзі. Австралійцем були зайняті поул-позиції в 6 з 12 наступних гонок чемпіонату. Ці результати неодноразово позитивно коментував бос команди «Tech 1» Саймон Абаді. В одному зі своїх інтерв'ю, розповідаючи про досягнення кореспонденту «Autosport» Пітеру Міллсу, Абаді сказав наступне: «Я дійсно сподіваюся, що Даніель виграє чемпіонат».[7]

На першій гонці в Сільверстоуні між Ріккардом та поул-пілотом Джоном Ланкастером сталася пригода, після якої він через аварію не зміг продовжити змагання. Згодом у результаті ряду дискваліфікацій Жан-Ерік Вернь, напарник австралійця по команді, став переможцем першої гонки. На другій гонці вік-енду Даніель забезпечив собі поул-позицію і більшість дистанції тримав лідерство з перевагою в понад три секунди. Помилка під час гальмування в другій частині перегонів дала можливість Естебану Герр'єрі випередити пілота «Tech 1» на фінальному колі.[8]

На останньому етапі сезону Ріккардо на 13 очок випереджав Естебана Герр'єрі і лише на три відставав від лідера чемпіонату Михайла Альошина. Здобувши вже восьмий поул і перемогу в першій гонці,[9][10] австралієць мав усі шанси на перемогу. Після забезпечення собі другого місця на стартовій решітці для другої гонки вік-енду, Ріккардо вдавалося утримати цю позицію аж до першого піт-стопу. Внаслідок зупинки в боксах його змогли обійти двоє суперників, серед яких був і напарник по команді Вернь. За два кола до кінця другої гонки в боротьбі за місце австралійця обігнав його суперник по чемпіонату Альошин. У своєму дебютному сезоні Ріккарду не вдалося виграти титулу переможця, програвши Михайлу Альошину лише два очки.[11]

У 2011 році виступав за «ISR Racing» аж до відходу в команду «HRT».[12]

Формула-1[ред.ред. код]

Ріккардо за кермом боліда «HRT».

Ріккардо здійснив свій дебют за кермом боліда Формули-1, за команду «Ред Булл» на тестах молодих пілотів у Хересі протягом трьох днів з 1 по 3 грудня.[13] В останній день, Даніель показав найшвидший час тестів, випередивши всіх на секунду. Це зробило його єдиним гонщиком який зміг потрапити в 1:17.[14] Керівник команди «Ред Булл» Крістіан Хорнер припустив що Ріккардо замінить напарника у Світовій серії Рено 2010 Гартлі, в якості тестового і запасного пілота команди.[15] У підсумку Ріккардо і Гартлі поділяли обов'язки тест-пілотів за команду «Ред Булл» і за сестринську «Торо Россо».[16]

11 листопада 2010, Ріккардо був затверджений в якості єдиного пілота від «Ред Булл», який мав прийняти участь у післясезонних тестах для новачків на трасі Яс-Марина з 16 по 17 листопада. На тестах австралієць проїхав коло на 1,3 секунди швидше за час чемпіона світу 2010 року Себастьяна Феттеля, який той показав перед цим у суботу на кваліфікації.[17]

Через кілька днів після завершення цієї сесії Ріккардо був затверджений в якості тестового і запасного пілота від команди «Торо Россо» на сезон 2011 року. Він прийняв участь у передсезонних тестах сезону і з'являвся на перших сесіях вільних заїздів під час кожного гоночного вік-енду.[18][19]

На практичних заїздах Гран-прі Австралії 2011 року Ріккардо фінішував 16-им[20], відставши від свого досвідченого товариша по команді Себастьєна Буемі лише на одну десяту секунди. Згодом австралійцю вдалося фінішувати восьмим на п'ятничній практиці Гран-прі Туреччини, випередивши на одне місце Буемі.

HRT (2011)[ред.ред. код]

30 червня 2011, Ріккардо підписав контракт з «Хіспанією», замінивши Нараїна Картікеяна на всіх наступних гонках сезону 2011, окрім Гран-прі Індії, де замість австралійця мав виступити Картікеян на домашньому для нього Гран-прі.[21]

Однак 22 жовтня 2011 року, за кілька днів до першого індійського Гран-прі, де Нараїн Картікеян був обумовлений отримати назад своє місце для виступу на домашній гонці, командою «Хіспанія» було вирішено, що місцем для індійця поступиться Вітантоніо Ліуцці. В Абу-Дабі, стартувавши 20-им, Ріккардо був вимушений зійти з траси через проблеми з механікою, а на заключному Гран-прі Бразилії він фінішував 20-им після старту з 22-го місця.

Торо Россо (2012-зараз)[ред.ред. код]

Ріккардо за кермом «Торо Россо» на Гран-прі Малійзії 2012.

14 грудня 2011, стало відомим, що в сезоні 2012 року Ріккардо виступатиме за «Торо Россо», разом з французом Жан-Еріком Вернем.[22]

На Гран-прі Австралії, яке пройшло 18 березня 2012 року, на останньому колі Ріккардо вдалося обігнати свого партнера по команді. Він дістався фінішу дев'ятим і заробив при цьому свої перші два очки у Формулі-1. За весь сезон австралієць зійшов з траси лише один раз на Гран-прі Монако через проблеми з кермом.

31 жовтня 2012, «Торо Россо» повідомила про продовження контракту з Ріккардо на сезон 2013 року.[23]

Результати виступів[ред.ред. код]

Гоночна кар'єра[ред.ред. код]

Сезон Серія Команда Гонки Перемоги Поули ШК Подіуми Очки Місце
2005 Австралійська Формула-Форд Приватна 3 0 0  ? 0 74 8
2006 Формула-БМВ Азія Eurasia Motorsport 19 2 3 3 12 231 3
Формула-БМВ UK Motaworld Racing 2 0 0 0 0 3 20
Світовий фінал Формула-БМВ Fortec Motorsport 1 0 0 0 0 Н/Д 5
2007 Формула-Рено 2.0 Італія RP Motorsport 14 0 0 0 0 196 6
Єврокубок Формули-Рено 2.0 4 0 0 0 0 0 НКЛ
2008 Формула-Рено 2.0 WEC SG Formula 15 8 9 7 11 192 1
Єврокубок Формули-Рено 2.0 18 6 5 5 7 136 2
Євросерія Формули-3 2 0 0 0 0 Н/Д НКЛ†
Формула-3 Мастерс 1 0 0 0 0 Н/Д НКЛ
2009 Британська Формула-3 Carlin Motorsport 20 7 6 5 13 275 1
Формула-3 Мастерс 1 0 0 0 0 Н/Д НКЛ
Формула-Рено 3.5 Tech 1 Racing 2 0 0 0 0 0 34
Гран-прі Макао Carlin 1 0 0 0 0 Н/Д НКЛ
2010 Формула-Рено 3.5 Tech 1 Racing 16 4 8 5 8 136 2
Формула-1 Toro Rosso тест-пілот
2011 Формула-Рено 3.5 ISR 12 1 2 3 6 144 5
Формула-1 Scuderia Toro Rosso тест-пілот
Формула-1 HRT Formula 1 Team 11 0 0 0 0 0 27
2012 Формула-1 Scuderia Toro Rosso 20 0 0 0 0 10 18
2013 Формула-1 Scuderia Toro Rosso 3 0 0 0 0 6 11*

* Сезон ще триває.

Результати виступів у Формулі-3[ред.ред. код]

Рік Команда 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 Поз Очки
2008 SG Formula ГОК1
1
ГОК1
2
МУД
1
МУД
2
ПО
1
ПО
2
НОР
1
НОР
2
ЗАН
1
ЗАН
2
НЮР
1

6
НЮР
2

15
БРГ
1
БРГ
2
КАТ
1
КАТ
2
ЛМН
1
ЛМН
2
ГОК2
1
ГОК2
2
НКЛ† 0

† — Оскільки Ріккардо був гостьовим пілотом, він не міг заробляти очки.

Результати виступів у Формулі-Рено 3.5[ред.ред. код]

Рік Команда 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 Поз Очки
2009 Tech 1 Racing КАТ
СПР
КАТ
ОСН
СПА
СПР
СПА
ОСН
МОН
ОСН
ХУН
СПР
ХУН
ОСН
СІЛ
СПР
СІЛ
ОСН
БУГ
СПР
БУГ
ОСН
АЛГ
СПР

Схід
АЛГ
ОСН

15
НЮР
СПР
НЮР
ОСН
АРА
СПР
АРА
ОСН
34 0
2010 Tech 1 Racing АРА
1

3
АРА
2

2
СПА
1

13
СПА
2

5
МОН
1

1
БРН
1

12
БРН
2

5
МАН
1

6
МАН
2

2
ХУН
1

1
ХУН
2

6
ГОК
1

1
ГОК
2

11
СІЛ
1

Схід
СІЛ
2

2
КАТ
1

1
КАТ
2

4
2 136
2011 ISR Racing АРА
1
АРА
2
СПА
1

10
СПА
2

9
МНЦ
1

6
МНЦ
2

2
МОН
1

1
НЮР
1

2
НЮР
2

5
ХУН
1

НС
ХУН
2

12
СІЛ
1

2
СІЛ
2

2
ЛЕК
1

6
ЛЕК
2

2
КАТ
1
КАТ
2
5 144

Результати виступів у Формулі-1[ред.ред. код]

Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 Місце Очки
2011 Scuderia Toro Rosso Toro Rosso STR6 Ferrari 056 2.4 V8 АВС
тест
МАЛ
тест
КИТ
тест
ТУР
тест
ІСП
тест
МОН
тест
КАН
тест
ЄВР
тест
27 0
Hispania Racing F1 Team Hispania F111 Cosworth CA2011 V8 ВЕЛ
19
НІМ
19
УГО
18
БЕЛ
Схід
ІТА
НКЛ
СІН
19
ЯПО
22
КОР
19
ІНД
18
АБУ
Схід
БРА
20
2012 Scuderia Toro Rosso Toro Rosso STR7 Ferrari 056 2.4 V8 АВС
9
МАЛ
12
КИТ
17
БАХ
15
ІСП
13
МОН
Схід
КАН
14
ЄВР
11
ВЕЛ
13
НІМ
13
УГО
15
БЕЛ
9
ІТА
12
СІН
9
ЯПО
10
КОР
9
ІНД
13
АБУ
10
США
12
БРА
13
18 10
2013 Scuderia Toro Rosso Toro Rosso STR8 Ferrari 056 2.4 V8 АВС
Схід
МАЛ
18
КИТ
7
БАХ
16
ІСП
10
МОН
Схід
КАН
15
ВЕЛ
8
НІМ
12
УГО
13
БЕЛ
10
ІТА
7
СІН
Схід
КОР
19
ЯПО
13
ІНД
10
АБУ
16
США
11
БРА
10
14 20

Пілот, що не фінішував на Гран-прі, але був класифікований, оскільки подолав 90% дистанції гонки.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Ricciardo to drive for Toro Rosso in 2012». AUSmotive.com. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2011-12-15. 
  2. «2005 Western Australian Formula Ford Championship Final Pointscore». formulaford1600.com.au. Australian Formula Ford State Racing. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2010-01-30. 
  3. English Steven Hülkenberg is 'Ring Leader // Autosport, 193 (July 2008) (5) С. 58–59. Процитовано 2008-07-31.
  4. «Carlin confirms Red Bull duo». crash.net. 02 January 2009. Процитовано 2009-02-03. 
  5. Young, Colin (26 September 2009). «West Australian Daniel Ricciardo expected to make major moves pre-Christmas». news.com.au. Процитовано 2009-10-09. 
  6. O'Leary, Jamie (2009-10-30). «Ricciardo joins Hartley at Tech 1». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2009-11-09. 
  7. Mills, Peter (2010-09-04). «Tech 1 thrilled with Ricciardo's pole». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2010-09-04. 
  8. Mills, Peter (2010-09-19). «Guerrieri triumphs after epic battle». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2010-09-20. 
  9. Mills, Peter (2010-10-09). «Ricciardo takes crucial pole». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2010-10-13. 
  10. Mills, Peter (2010-10-09). «Ricciardo wins to tie points lead». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2010-10-13. 
  11. Mills, Peter (2010-10-09). «Aleshin secures title, Guerrieri wins». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2010-10-13. 
  12. Noble, Jonathon (11 December 2011). «Ricciardo stays on in FR3.5 with ISR». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 12 December 2010. 
  13. Beer, Matt; Noble, Jonathan (2009-11-09). «Red Bull to give Ricciardo first F1 test». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2009-11-10. 
  14. O'Leary, Jamie (2009-12-03). «Ricciardo ends Jerez test on top». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2009-12-03. 
  15. O'Leary, Jamie (2009-12-02). «Ricciardo eyes Red Bull test role». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2009-12-04. 
  16. Noble, Jonathan (2010-01-26). «Ricciardo, Hartley to be Red Bull reserves». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2010-01-27. 
  17. Straw, Edd (17 November 2010). «Ricciardo dominates rookie testing». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2010-11-17. 
  18. Beer, Matt (26 November 2010). «Ricciardo gets STR Friday practice role». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 26 November 2010. 
  19. «Ricciardo to get Friday outings as Toro Rosso 2011 reserve». formula1.com (Formula One Administration). 26 November 2010. Процитовано 26 November 2010. 
  20. «Daniel Ricciardo sets good time». heraldsun.com.au. 25 March 2011. Процитовано 2 April 2011. 
  21. «Hispania confirms Daniel Ricciardo will race for it from Silverstone». Autosport. 2011-06-30. Архів оригіналу за 2013-08-27. 
  22. Elizalde, Pablo (2011-12-14). «Ricciardo, Vergne to race for Toro Rosso in 2012 Formula 1 season». autosport.com (Haymarket Publications). Процитовано 2011-12-14. 
  23. «Ricciardo and Vergne get another year». AUSmotive.com (AUSmotive.com). 2012-11-31. Процитовано 2011-11-01. 

Посилання[ред.ред. код]