Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Титул чемпіона світу з автоперегонів у класі «Формула-1» присуджується Міжнародною автомобільною федерацією (Fédération Internationale de l’Automobile — FIA) найвдалішому гонщику «Формули-1», який набрав найбільшу кількість очок за підсумками Гран-прі, що були проведені. За регламентом, якщо двоє або більше пілотів набрало однакову кількість очок за всі залікові етапи чемпіонату світу, то чемпіоном визнається спортсмен, який виграв найбільшу кількість гран-прі у сезоні. Якщо і кількість перемог однакова, то беруть до уваги кількість других місць, третіх і т. д. Перший чемпіонат був проведений у 1950 році і виграв його Ніно Фаріна (Emilio Giuseppe «Nino» Farina). Першим гонщиком, який виграв декілька чемпіонських титулів, став Альберто Аскарі (перемоги у 1952 і 1953 роках).
FIA офіційно не оголошує чемпіона світу до закінчення чемпіонату, однак, практично прийнято вважати, що чемпіон визначився, коли інші гонщики навіть теоретично не можуть набрати більше очок, ніж даний пілот. Чемпіон визначався у фінальних перегонах сезону у 26 сезонах з 61 проведених. Раніше всього чемпіон був визначений у 2002 році, коли Міхаель Шумахер виграв чемпіонат за 6 етапів до його закінчення.
Усього 32 гонщики вигравало чемпіонат, при цьому Міхаель Шумахер є рекордсменом — він вигравав титул 7 разів. Шумахер також є рекордсменом за кількістю титулів, виграних поспіль — 5 разів (з 2000 по 2004 рік). Наразі чинним чемпіоном світу є Себастьян Феттель, який виграв свій перший титул у 2010 році.
За сезонами [ред.]
Хуан Мануель Фанхіо, п'ятиразовий чемпіон світу.
Джим Кларк, дворазовий чемпіон світу, легенда 60-х.
Грем Хілл, дворазовий чемпіон світу, батько Деймона Хілла, чемпіона 1996 року.
Йохен Ріндт, єдиний пілот Формули-1, який став чемпіоном посмертно.
Бразильський «чарівник», Айртон Сенна, триразовий чемпіон світу.
Міхаель Шумахер, семиразовий чемпіон світу.
Примітки [ред.]
- * Команди, які виграли також і Кубок конструкторів (розігрується з 1958).
- ↑ Фанхіо розділив перемогу у Гран-прі Франції 1951 року з Луїджі Фаджіолі.
- ↑ Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті», а потім — за «Мерседес».
- ↑ Фанхіо розділив перемогу у Гран-прі Аргентини 1956 року з Луїджі Муссо.
- ↑ Фанхіо розділив друге місце у Гран-прі Монако та Гран-прі Італії 1956 року з Пітером Коллінзом.
- ↑ Філ Хілл виграв чемпіонство на Гран-прі Італії 1961 року після того, як загинув у результаті аварії його партнер по команді, Вольфганг фон Тріпс, який лідирував до цього у чемпіонаті.
- ↑ Сертіс став першим пілотом, який став чемпіоном світу як у Формулі-1, так і у мотогонках (до цього він завоював 7 титулів у мотогонках як у класі 350 куб.см., так і у класі 500 куб.см.).
- ↑ Ріндт загинув на Гран-прі Італії 1970 року, але ніхто не зміг наздогнати його у гран-прі, що залишились. Остаточно недосяжним він став за одне гран-прі до кінця чемпіонату. Це перший (і єдиний) випадок, коли чемпіоном гонщик став посмертно.
- ↑ Андретті став чемпіоном після того, як його партнер по команді, Ронні Петерсен, помер після операції, яка стала результатом аварії на Гран-прі Італії 1978 року.
- ↑ Айртон Сенна виграв Гран-прі Японії 1989 року, але був дискваліфікований через те, що скористався допомогою маршалів, які допомогли йому повернутися у перегони. «Макларен» подав апеляцію, але вона не була ухвалена, що дозволило стати чемпіоном Алену Просту.
- ↑ Деймон Хілл — це син Грема Хілла, який ставав чемпіоном у 1962 та 1968 роках. Це перша пара батько-син в історії Формули-1, в якій обидва стали чемпіонами.
- ↑ Міхаель Шумахер набрав 78 очок протягом сезону 1997 року, тільки на 3 очка менше ніж Жак Вільнев. Але Шумахер був дискваліфікований з чемпіонату після останнього гран-прі, що збільшило перевагу чемпіона над другим призером до 39 очок.
- ↑ Кімі Ряйкконен виграв 1 очко у обох пілотів «Макларену»: Льюїса Хемілтона та Фернандо Алонсо.
За кількістю чемпіонських титулів [ред.]
Нельсон Піке, триразовий чемпіон світу, за кермом
Brabham BT54, 1985 рік.
Фернандо Алонсо, дворазовий чемпіон світу за кермом
Renault R26, 2006 рік.
| Чемпіон |
Всього |
Сезони |
Міхаель Шумахер |
7 |
1994, 1995, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 |
Хуан Мануель Фанхіо |
5 |
1951, 1954, 1955, 1956, 1957 |
Ален Прост |
4 |
1985, 1986, 1989, 1993 |
Джек Бребгем |
3 |
1959, 1960, 1966 |
Джекі Стюарт |
3 |
1969, 1971, 1973 |
Нікі Лауда |
3 |
1975, 1977, 1984 |
Нельсон Піке |
3 |
1981, 1983, 1987 |
Айртон Сенна |
3 |
1988, 1990, 1991 |
Себастьян Феттель |
3 |
2010, 2011, 2012 |
Альберто Аскарі |
2 |
1952, 1953 |
Джим Кларк |
2 |
1963, 1965 |
Грем Хілл |
2 |
1962, 1968 |
Емерсон Фіттіпальді |
2 |
1972, 1974 |
Міка Хаккінен |
2 |
1998, 1999 |
Фернандо Алонсо |
2 |
2005, 2006 |
Ніно Фаріна |
1 |
1950 |
Майк Хоторн |
1 |
1958 |
Філ Хілл |
1 |
1961 |
Джон Сертіс |
1 |
1964 |
Денні Хальм |
1 |
1967 |
Йохен Ріндт |
1 |
1970 |
Джеймс Хант |
1 |
1976 |
Маріо Андретті |
1 |
1978 |
Джоді Шектер |
1 |
1979 |
Ален Джонс |
1 |
1980 |
Кеке Росберг |
1 |
1982 |
Найджел Менселл |
1 |
1992 |
Деймон Хілл |
1 |
1996 |
Жак Вільнев |
1 |
1997 |
Кімі Ряйкконен |
1 |
2007 |
Льюїс Хемілтон |
1 |
2008 |
Дженсон Баттон |
1 |
2009 |
За громадянством [ред.]
Найбільш успішнішим серед усіх пілотів з Великої Британії є Джекі Стюарт, який тричі вигравав чемпіонат світу. 1969 рік, за кермом
Matra MS80.
За командами [ред.]
- Команди, що виділені жирним шрифтом, беруть участь у чемпіонаті донині.
- *Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті», а потім — за «Мерседес». Це чемпіонство зараховано обом командам.
За виробниками двигунів [ред.]
Двигун Ford Cosworth DFV на боліді
Ligier JS11 — один з найкращих двигунів в історії Формули-1. З деякими модифікаціями цей двигун дозволяв командам вигравати на Гран-прі протягом 17 років.
- Виробники двигунів, що виділені жирним шрифтом, беруть участь у чемпіонаті донині.
За виробниками шин [ред.]
«Професор» Ален Прост, чотириразовий чемпіон світу, всі свої титули здобув, змагаючись на шинах Goodyear. За кермом
Ferrari 641, 1990 рік.
- *Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті» на шинах Pirelli, а потім — за «Мерседес» на шинах Continental. Це чемпіонство зараховано обом виробникам шин.
- **У сезоні 1952 року Альберто Аскарі виступав за команду Феррарі на шинах Pirelli, але на перегонах Інді 500 машина була у гумі Firestone. І хоча на Інді 500 Аскарі не набрав жодного очка — чемпіонство зараховано обом виробникам шин.
Рекорди [ред.]
Наймолодші чемпіони [ред.]
Нікі Лауда, триразовий чемпіон світу, входить до числа як наймолодших, так і найстаріших чемпіонів Формули-1. За кермом
Ferrari 312T2, 1976 рік.
|
Чемпіон |
Вік |
Сезон |
| 1 |
Себастьян Феттель* |
23 роки, 133 дня |
2010 |
| 2 |
Льюїс Хемілтон |
23 роки, 299 днів |
2008 |
| 3 |
Фернандо Алонсо |
24 роки, 58 днів |
2005 |
| 4 |
Емерсон Фіттіпальді |
25 років, 273 дня |
1972 |
| 5 |
Міхаель Шумахер |
25 років, 314 днів |
1994 |
| 6 |
Нікі Лауда |
26 років, 197 днів |
1975 |
| 7 |
Жак Вільнев |
26 років, 200 днів |
1997 |
| 8 |
Джим Кларк |
27 років, 188 днів |
1963 |
| 9 |
Кімі Ряйкконен |
28 років, 4 дня |
2007 |
| 10 |
Йохен Ріндт |
28 років, 140 днів |
1970 (посмертно) |
| 11 |
Айртон Сенна |
28 років, 223 дня |
1988 |
| 12 |
Джеймс Хант |
29 років, 56 днів |
1976 |
| 13 |
Нельсон Піке |
29 років, 190 днів |
1981 |
| 14 |
Майк Хоторн |
29 років, 192 дня |
1958 |
| 15 |
Джоді Шектер |
29 років, 223 дня |
1979 |
- * Себастьян Феттель є наймолодшим дворазовим та триразовим чемпіоном світу.
Найстаріші чемпіони світу [ред.]
Джек Бребгем, триразовий чемпіон світу, один із найстаріших чемпіонів. Останній свій титул виграв, виступаючи за свою стайню, що носила його ж ім'я. За кермом
Brabham BT11, 1965 рік.
|
Чемпіон |
Вік |
Сезон |
| 1 |
Хуан Мануель Фанхіо |
46 років, 41 день |
1957 |
| 2 |
Ніно Фаріна |
43 роки, 308 днів |
1950 |
| 3 |
Джек Бребгем |
40 років, 155 днів |
1966 |
| 4 |
Грем Хілл |
39 років, 262 дня |
1968 |
| 5 |
Найджел Менселл |
39 років, 8 днів |
1992 |
| 6 |
Ален Прост |
38 років, 214 днів |
1993 |
| 7 |
Маріо Андретті |
38 років, 193 дня |
1978 |
| 8 |
Деймон Хілл |
36 років, 26 днів |
1996 |
| 9 |
Нікі Лауда |
35 років, 242 дня |
1984 |
| 10 |
Міхаель Шумахер |
35 років, 239 днів |
2004 |
| 11 |
Альберто Аскарі |
35 років, 89 днів |
1953 |
| 12 |
Філ Хілл |
34 роки, 143 дня |
1961 |
| 13 |
Джекі Стюарт |
34 роки, 90 днів |
1973 |
Міхаель Шумахер — володар більшості персональних рекордів у Формулі-1.
Серії перемог у чемпіонатах [ред.]
Джерела [ред.]
|
Чемпіони світу з автогонок у класі Формула-1
|
|
|
|
|