Список чемпіонів Формули-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Титул чемпіона світу з автоперегонів у класі «Формула-1» присуджується Міжнародною автомобільною федерацією (Fédération Internationale de l’Automobile — FIA) найвдалішому гонщику «Формули-1», який набрав найбільшу кількість очок за підсумками Гран-прі, що були проведені. За регламентом, якщо двоє або більше пілотів набрало однакову кількість очок за всі залікові етапи чемпіонату світу, то чемпіоном визнається спортсмен, який виграв найбільшу кількість гран-прі у сезоні. Якщо і кількість перемог однакова, то беруть до уваги кількість других місць, третіх і т. д. Перший чемпіонат був проведений у 1950 році і виграв його Ніно Фаріна (Emilio Giuseppe «Nino» Farina). Першим гонщиком, який виграв декілька чемпіонських титулів, став Альберто Аскарі (перемоги у 1952 і 1953 роках).

FIA офіційно не оголошує чемпіона світу до закінчення чемпіонату, однак, практично прийнято вважати, що чемпіон визначився, коли інші гонщики навіть теоретично не можуть набрати більше очок, ніж даний пілот. Чемпіон визначався у фінальних перегонах сезону у 26 сезонах з 61 проведених. Раніше всього чемпіон був визначений у 2002 році, коли Міхаель Шумахер виграв чемпіонат за 6 етапів до його закінчення.

Усього 32 гонщики вигравало чемпіонат, при цьому Міхаель Шумахер є рекордсменом — він вигравав титул 7 разів. Шумахер також є рекордсменом за кількістю титулів, виграних поспіль — 5 разів (з 2000 по 2004 рік). Наразі чинним чемпіоном світу є Себастьян Феттель, який виграв свій перший титул у 2010 році.

За сезонами[ред.ред. код]

Хуан Мануель Фанхіо, п'ятиразовий чемпіон світу.
Джим Кларк, дворазовий чемпіон світу, легенда 60-х.
Грем Хілл, дворазовий чемпіон світу, батько Деймона Хілла, чемпіона 1996 року.
Йохен Ріндт, єдиний пілот Формули-1, який став чемпіоном посмертно.
Бразильський «чарівник», Айртон Сенна, триразовий чемпіон світу.
Міхаель Шумахер, семиразовий чемпіон світу.
Сезон Чемпіон Команда пілота Двигун Шини Поули Перемоги Подіуми Найшвидші кола Очок Оформлення
чемпіонства
Відрив у очках
1950 Італія Ніно Фаріна Італія Альфа Ромео Альфа Ромео P 2 3 3 3 30 Етап 7 з 7 3
1951 Аргентина Хуан Мануель Фанхіо Італія Альфа Ромео Альфа Ромео P 4 3[1] 5 5 31 Етап 8 з 8 6
1952 Італія Альберто Аскарі Італія Феррарі Феррарі F

P

5 6 6 6 36 Етап 6 з 8 12
1953 Італія Альберто Аскарі Італія Феррарі Феррарі P 6 5 5 4 34.5 Етап 8 з 9 6.5
1954 Аргентина Хуан Мануель Фанхіо Італія Мазераті
Німеччина Мерседес[2]
Мазераті
Мерседес
P

C

5 6 7 3 42 Етап 7 з 9 16.86
1955 Аргентина Хуан Мануель Фанхіо Німеччина Мерседес Мерседес C 3 4 5 3 40 Етап 6 з 7 16.5
1956 Аргентина Хуан Мануель Фанхіо Італія Феррарі Феррарі E 6 3[3] 5[4] 4 30 Етап 8 з 8 3
1957 Аргентина Хуан Мануель Фанхіо Італія Мазераті Мазераті P 4 4 6 2 40 Етап 6 з 8 15
1958 Велика Британія Майк Хоторн Італія Феррарі Феррарі E 4 1 7 5 42 Етап 11 з 11 1
1959 Австралія Джек Бребем Велика Британія Купер* Клімакс D 1 2 5 1 31 Етап 9 з 9 4
1960 Австралія Джек Бребем Велика Британія Купер* Клімакс D 3 5 5 3 43 Етап 8 з 10 9
1961 США Філ Хілл Італія Феррарі* Феррарі D 5 2 6 2 34 Етап 7[5] з 8 1
1962 Велика Британія Грем Хілл Велика Британія БРМ* БРМ D 1 4 6 3 42 Етап 9 з 9 12
1963 Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Лотус* Клімакс D 7 7 9 6 54 Етап 7 з 10 21
1964 Велика Британія Джон Сертіс[6] Італія Феррарі* Феррарі D 2 2 6 2 40 Етап 10 з 10 1
1965 Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Лотус* Клімакс D 6 6 6 6 54 Етап 7 з 10 14
1966 Австралія Джек Бребем Велика Британія Бребгем* Репко G 3 4 5 1 42 Етап 7 з 9 14
1967 Нова Зеландія Денні Хальм Велика Британія Бребгем* Репко G 0 2 8 2 51 Етап 11 з 11 5
1968 Велика Британія Грем Хілл Велика Британія Лотус* Форд F 2 3 6 0 48 Етап 12 з 12 12
1969 Велика Британія Джекі Стюарт Франція Матра* Форд D 2 6 7 5 63 Етап 8 з 11 26
1970 Австрія Йохен Ріндт Велика Британія Лотус* Форд F 3 5 5 1 45 Етап 12[7] з 13 5
1971 Велика Британія Джекі Стюарт Велика Британія Тірелл* Форд G 6 6 7 3 62 Етап 8 з 11 29
1972 Бразилія Емерсон Фіттіпальді Велика Британія Лотус* Форд F 3 5 8 0 61 Етап 10 з 12 16
1973 Велика Британія Джекі Стюарт Велика Британія Тірелл Форд G 3 5 8 1 71 Етап 13 з 15 16
1974 Бразилія Емерсон Фіттіпальді Велика Британія Макларен* Форд G 2 3 7 0 55 Етап 15 з 15 3
1975 Австрія Нікі Лауда Італія Феррарі* Феррарі G 9 5 8 2 64.5 Етап 13 з 14 19.5
1976 Велика Британія Джеймс Хант Велика Британія Макларен Форд G 8 6 8 2 69 Етап 16 з 16 1
1977 Австрія Нікі Лауда Італія Феррарі* Феррарі G 2 3 10 3 72 Етап 15 з 17 17
1978 США Маріо Андретті Велика Британія Лотус* Форд G 8 6 7 3 64 Етап 14[8] з 16 13
1979 ПАР Джоді Шектер Італія Феррарі* Феррарі M 1 3 6 0 51 Етап 13 з 15 4
1980 Австралія Ален Джонс Велика Британія Вільямс* Форд G 3 5 10 5 67 Етап 13 з 14 13
1981 Бразилія Нельсон Піке Велика Британія Бребгем Форд M 4 3 7 1 50 Етап 15 з 15 1
1982 Фінляндія Кеке Росберг Велика Британія Вільямс Форд G 1 1 6 0 44 Етап 16 з 16 5
1983 Бразилія Нельсон Піке Велика Британія Бребгем БМВ M 1 3 8 4 59 Етап 15 з 15 2
1984 Австрія Нікі Лауда Велика Британія Макларен* ТАҐ M 0 5 9 5 72 Етап 16 з 16 0.5
1985 Франція Ален Прост Велика Британія Макларен* ТАҐ G 2 5 11 5 73 Етап 14 з 16 20
1986 Франція Ален Прост Велика Британія Макларен ТАҐ G 1 4 11 2 72 Етап 16 з 16 2
1987 Бразилія Нельсон Піке Велика Британія Вільямс* Хонда G 4 3 11 4 73 Етап 15 з 16 12
1988 Бразилія Айртон Сенна Велика Британія Макларен* Хонда G 13 8 11 3 90 Етап 15 з 16 3
1989 Франція Ален Прост Велика Британія Макларен* Хонда G 2 4 11 5 76 Етап 15[9] з 16 16
1990 Бразилія Айртон Сенна Велика Британія Макларен* Хонда G 10 6 11 2 78 Етап 15 з 16 7
1991 Бразилія Айртон Сенна Велика Британія Макларен* Хонда G 8 7 12 2 96 Етап 15 з 16 24
1992 Велика Британія Найджел Менселл Велика Британія Вільямс* Рено G 14 9 12 8 108 Етап 11 з 16 52
1993 Франція Ален Прост Велика Британія Вільямс* Рено G 13 7 12 6 99 Етап 14 з 16 26
1994 Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Бенеттон Форд G 6 8 10 8 92 Етап 16 з 16 1
1995 Німеччина Міхаель Шумахер Велика Британія Бенеттон* Рено G 4 9 11 8 102 Етап 15 з 17 33
1996 Велика Британія Деймон Хілл[10] Велика Британія Вільямс* Рено G 9 8 10 5 97 Етап 16 з 16 19
1997 Канада Жак Вільньов Велика Британія Вільямс* Рено G 10 7 8 3 81 Етап 17 з 17 39[11]
1998 Фінляндія Міка Хаккінен Велика Британія Макларен* Мерседес B 9 8 11 6 100 Етап 16 з 16 14
1999 Фінляндія Міка Хаккінен Велика Британія Макларен Мерседес B 11 5 10 6 76 Етап 16 з 16 2
2000 Німеччина Міхаель Шумахер Італія Феррарі* Феррарі B 9 9 12 2 108 Етап 16 з 17 19
2001 Німеччина Міхаель Шумахер Італія Феррарі* Феррарі B 11 9 14 3 123 Етап 13 з 17 58
2002 Німеччина Міхаель Шумахер Італія Феррарі* Феррарі B 7 11 17 7 144 Етап 11 з 17 67
2003 Німеччина Міхаель Шумахер Італія Феррарі* Феррарі B 5 6 8 5 93 Етап 16 з 16 2
2004 Німеччина Міхаель Шумахер Італія Феррарі* Феррарі B 8 13 15 10 148 Етап 14 з 18 34
2005 Іспанія Фернандо Алонсо Франція Рено* Рено M 6 7 15 2 133 Етап 17 з 19 21
2006 Іспанія Фернандо Алонсо Франція Рено* Рено M 6 7 14 5 134 Етап 18 з 18 13
2007 Фінляндія Кімі Ряйкконен Італія Феррарі* Феррарі B 3 6 12 6 110 Етап 17 з 17 1[12]
2008 Велика Британія Льюїс Хемілтон Велика Британія Макларен Мерседес B 7 5 10 1 98 Етап 18 з 18 1
2009 Велика Британія Дженсон Баттон Велика Британія Браун* Мерседес B 4 6 9 2 95 Етап 16 з 17 11
2010 Німеччина Себастьян Феттель Австрія Ред Булл* Рено B 10 5 10 3 256 Етап 19 з 19 4
2011 Німеччина Себастьян Феттель Австрія Ред Булл* Рено P 15 11 17 3 392 Етап 15 з 19 122
2012 Німеччина Себастьян Феттель Австрія Ред Булл* Рено P 6 5 10 6 281 Етап 20 з 20 3
2013 Німеччина Себастьян Феттель Австрія Ред Булл* Рено P 9 13 16 7 397 Етап 16 з 19 155
Сезон Чемпіон Команда пілота Двигун Шини Поули Перемоги Подіуми Найшвидші кола Очок Оформлення
чемпіонства
Відрив у очках

Примітки[ред.ред. код]

* Команди, які виграли також і Кубок конструкторів (розігрується з 1958).
  1. Фанхіо розділив перемогу у Гран-прі Франції 1951 року з Луїджі Фаджіолі.
  2. Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті», а потім — за «Мерседес».
  3. Фанхіо розділив перемогу у Гран-прі Аргентини 1956 року з Луїджі Муссо.
  4. Фанхіо розділив друге місце у Гран-прі Монако та Гран-прі Італії 1956 року з Пітером Коллінзом.
  5. Філ Хілл виграв чемпіонство на Гран-прі Італії 1961 року після того, як загинув у результаті аварії його партнер по команді, Вольфганг фон Тріпс, який лідирував до цього у чемпіонаті.
  6. Сертіс став першим пілотом, який став чемпіоном світу як у Формулі-1, так і у мотогонках (до цього він завоював 7 титулів у мотогонках як у класі 350 куб.см, так і у класі 500 куб.см).
  7. Ріндт загинув на Гран-прі Італії 1970 року, але ніхто не зміг наздогнати його у гран-прі, що залишились. Остаточно недосяжним він став за одне гран-прі до кінця чемпіонату. Це перший (і єдиний) випадок, коли чемпіоном гонщик став посмертно.
  8. Андретті став чемпіоном після того, як його партнер по команді, Ронні Петерсен, помер після операції, яка стала результатом аварії на Гран-прі Італії 1978 року.
  9. Айртон Сенна виграв Гран-прі Японії 1989 року, але був дискваліфікований через те, що скористався допомогою маршалів, які допомогли йому повернутися у перегони. «Макларен» подав апеляцію, але вона не була ухвалена, що дозволило стати чемпіоном Алену Просту.
  10. Деймон Хілл — це син Грема Хілла, який ставав чемпіоном у 1962 та 1968 роках. Це перша пара батько-син в історії Формули-1, в якій обидва стали чемпіонами.
  11. Міхаель Шумахер набрав 78 очок протягом сезону 1997 року, тільки на 3 очка менше ніж Жак Вільнев. Але Шумахер був дискваліфікований з чемпіонату після останнього гран-прі, що збільшило перевагу чемпіона над другим призером до 39 очок.
  12. Кімі Ряйкконен виграв 1 очко у обох пілотів «Макларену»: Льюїса Хемілтона та Фернандо Алонсо.

За кількістю чемпіонських титулів[ред.ред. код]

Нельсон Піке, триразовий чемпіон світу, за кермом Brabham BT54, 1985 рік.
Фернандо Алонсо, дворазовий чемпіон світу за кермом Renault R26, 2006 рік.
Чемпіон Всього Сезони
Німеччина Міхаель Шумахер 7 1994, 1995, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004
Аргентина Хуан Мануель Фанхіо 5 1951, 1954, 1955, 1956, 1957
Франція Ален Прост 4 1985, 1986, 1989, 1993
Німеччина Себастьян Феттель 4 2010, 2011, 2012,2013
Австралія Джек Бребгем 3 1959, 1960, 1966
Велика Британія Джекі Стюарт 3 1969, 1971, 1973
Австрія Нікі Лауда 3 1975, 1977, 1984
Бразилія Нельсон Піке 3 1981, 1983, 1987
Бразилія Айртон Сенна 3 1988, 1990, 1991
Італія Альберто Аскарі 2 1952, 1953
Велика Британія Джим Кларк 2 1963, 1965
Велика Британія Грем Хілл 2 1962, 1968
Бразилія Емерсон Фіттіпальді 2 1972, 1974
Фінляндія Міка Хаккінен 2 1998, 1999
Іспанія Фернандо Алонсо 2 2005, 2006
Велика Британія Льюїс Хемілтон 2 2008, 2014
Італія Ніно Фаріна 1 1950
Велика Британія Майк Хоторн 1 1958
США Філ Хілл 1 1961
Велика Британія Джон Сертіс 1 1964
Нова Зеландія Денні Хальм 1 1967
Австрія Йохен Ріндт 1 1970
Велика Британія Джеймс Хант 1 1976
США Маріо Андретті 1 1978
ПАР Джоді Шектер 1 1979
Австралія Ален Джонс 1 1980
Фінляндія Кеке Росберг 1 1982
Велика Британія Найджел Менселл 1 1992
Велика Британія Деймон Хілл 1 1996
Канада Жак Вільнев 1 1997
Фінляндія Кімі Ряйкконен 1 2007
Велика Британія Дженсон Баттон 1 2009

За громадянством[ред.ред. код]

Найбільш успішнішим серед усіх пілотів з Великої Британії є Джекі Стюарт, який тричі вигравав чемпіонат світу. 1969 рік, за кермом Matra MS80.
Країна Чемпіонів Титулів
Велика Британія Велика Британія 10 14
Німеччина Німеччина 2 11
Бразилія Бразилія 3 8
Аргентина Аргентина 1 5
Франція Франція 1 4
Австралія Австралія 2 4
Австрія Австрія 2 4
Фінляндія Фінляндія 3 4
Італія Італія 2 3
США США 2 2
Іспанія Іспанія 1 2
Канада Канада 1 1
Нова Зеландія Нова Зеландія 1 1
ПАР Південна Африка 1 1

За командами[ред.ред. код]

«Феррарі» — найуспішніша стайня чемпіонату за всю історію його проведення. За кермом Ferrari F2007 на Гран-прі Бельгії 2007 року останній чемпіон стайні —Кімі Ряйкконен.
Команда Титулів
Італія Феррарі 15
Велика Британія Макларен 12
Велика Британія Вільямс 7
Велика Британія Лотус 6
Велика Британія Бребгем 4
Австрія Ред Булл 4
Велика Британія Купер 2
Франція Рено
Велика Британія Бенеттон
Німеччина Мерседес*
Італія Альфа Ромео
Велика Британія Тірелл
Італія Мазераті*
Велика Британія БРМ 1
Франція Матра
Велика Британія Браун
Команди, що виділені жирним шрифтом, беруть участь у чемпіонаті донині.
*Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті», а потім — за «Мерседес». Це чемпіонство зараховано обом командам.

За виробниками двигунів[ред.ред. код]

Двигун Ford Cosworth DFV на боліді Ligier JS11 — один з найкращих двигунів в історії Формули-1. З деякими модифікаціями цей двигун дозволяв командам вигравати на Гран-прі протягом 17 років.
Виробник двигунів Титулів
Італія Феррарі 15
США Форд 13
Франція Рено 10
Німеччина Мерседес 6
Японія Хонда 5
Велика Британія Клімакс 4
Люксембург ТАҐ 3
Італія Альфа Ромео 2
Італія Мазераті
Австралія Репко
Німеччина БМВ 1
Велика Британія БРМ
Виробники двигунів, що виділені жирним шрифтом, беруть участь у чемпіонаті донині.

За виробниками шин[ред.ред. код]

«Професор» Ален Прост, чотириразовий чемпіон світу, всі свої титули здобув, змагаючись на шинах Goodyear. За кермом Ferrari 641, 1990 рік.
Виробник Країна Титулів
G Goodyear США Сполучені Штати 24
B Bridgestone Японія Японія 11
D Dunlop Велика Британія Велика Британія 8
P Pirelli Італія Італія 8*  **
M Michelin Франція Франція 6
F Firestone США Сполучені Штати 4**
C Continental Німеччина Німеччина 2*
E Englebert Бельгія Бельгія 2
*Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті» на шинах Pirelli, а потім — за «Мерседес» на шинах Continental. Це чемпіонство зараховано обом виробникам шин.
**У сезоні 1952 року Альберто Аскарі виступав за команду Феррарі на шинах Pirelli, але на перегонах Інді 500 машина була у гумі Firestone. І хоча на Інді 500 Аскарі не набрав жодного очка — чемпіонство зараховано обом виробникам шин.

Рекорди[ред.ред. код]

Наймолодші чемпіони[ред.ред. код]

Нікі Лауда, триразовий чемпіон світу, входить до числа як наймолодших, так і найстаріших чемпіонів Формули-1. За кермом Ferrari 312T2, 1976 рік.
Чемпіон Вік Сезон
1 Німеччина Себастьян Феттель* 23 роки, 133 дня 2010
2 Велика Британія Льюїс Хемілтон 23 роки, 299 днів 2008
3 Іспанія Фернандо Алонсо 24 роки, 58 днів 2005
4 Бразилія Емерсон Фіттіпальді 25 років, 273 дня 1972
5 Німеччина Міхаель Шумахер 25 років, 314 днів 1994
6 Австрія Нікі Лауда 26 років, 197 днів 1975
7 Канада Жак Вільнев 26 років, 200 днів 1997
8 Велика Британія Джим Кларк 27 років, 188 днів 1963
9 Фінляндія Кімі Ряйкконен 28 років, 4 дня 2007
10 Австрія Йохен Ріндт 28 років, 140 днів 1970 (посмертно)
11 Бразилія Айртон Сенна 28 років, 223 дня 1988
12 Велика Британія Джеймс Хант 29 років, 56 днів 1976
13 Бразилія Нельсон Піке 29 років, 190 днів 1981
14 Велика Британія Майк Хоторн 29 років, 192 дня 1958
15 ПАР Джоді Шектер 29 років, 223 дня 1979
* Себастьян Феттель є наймолодшим дворазовим та триразовим чемпіоном світу.

Найстаріші чемпіони світу[ред.ред. код]

Джек Бребгем, триразовий чемпіон світу, один із найстаріших чемпіонів. Останній свій титул виграв, виступаючи за свою стайню, що носила його ж ім'я. За кермом Brabham BT11, 1965 рік.
Чемпіон Вік Сезон
1 Аргентина Хуан Мануель Фанхіо 46 років, 41 день 1957
2 Італія Ніно Фаріна 43 роки, 308 днів 1950
3 Австралія Джек Бребгем 40 років, 155 днів 1966
4 Велика Британія Грем Хілл 39 років, 262 дня 1968
5 Велика Британія Найджел Менселл 39 років, 8 днів 1992
6 Франція Ален Прост 38 років, 214 днів 1993
7 США Маріо Андретті 38 років, 193 дня 1978
8 Велика Британія Деймон Хілл 36 років, 26 днів 1996
9 Австрія Нікі Лауда 35 років, 242 дня 1984
10 Німеччина Міхаель Шумахер 35 років, 239 днів 2004
11 Італія Альберто Аскарі 35 років, 89 днів 1953
12 США Філ Хілл 34 роки, 143 дня 1961
13 Велика Британія Джекі Стюарт 34 роки, 90 днів 1973
Міхаель Шумахер — володар більшості персональних рекордів у Формулі-1.

Серії перемог у чемпіонатах[ред.ред. код]

Титулів
поспіль
Чемпіон Сезони
5 Німеччина Міхаель Шумахер 2000-2004
4 Аргентина Хуан Мануель Фанхіо 1954-1957
3 Німеччина Себастьян Феттель 2010-2013
2 Італія Альберто Аскарі 1952-1953
Австралія Джек Бребгем 1959-1960
Франція Ален Прост 1985-1986
Бразилія Айртон Сенна 1990-1991
Німеччина Міхаель Шумахер 1994-1995
Фінляндія Міка Хаккінен 1998-1999
Іспанія Фернандо Алонсо 2005-2006

Джерела[ред.ред. код]

  • http://www.formula1.com/results/season/ Статистичні дані на офіційному сайті www.formula1.com (англійською мовою)
  • http://wildsoft.ru/ Інтернет-енциклопедія про Формулу-1 (російською мовою)
  • «Формула-1. Полная иллюстрированная энциклопедия автогонок Гран-при», Росмэн, 2001, ISBN 5-8451-0437-8